Юрій Смелянський: не варто очікувати зниження інфляції у 2019 році

Верховна Рада України прийняла у другому читанні Державний бюджет України на 2019 рік та Податковий Кодекс. Варто зазначити, що останній із двох документів члени податкового комітету розглядали за зачиненими дверима. На це їм знадобилися шість годин. Що означатимуть для України нові Податковий кодекс та бюджет, i-ua.tv запитав у експерта фонду «Майдан закордонних справ» Юрія Смелянського.

— Що Ви думаєте про проект Державного бюджету України на 2019 рік?

— З точки зору виконання норм Регламенту роботи Верховної Ради — все нормально. Листопад ще не закінчився, а проект Державного бюджету розглянуто вже у другому читанні.

Якщо говорити по проекті бюджету з точки зору його змісту — то питань багато. Згідно з нормами Бюджетного кодексу України, бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. В Україні йде процес децентралізації, яким дуже люблять похизуватися представники чинної української влади. Якщо подивитися на проект бюджету в цій площині, то … За інформацією, розміщеною у відповідних додатках до проекту бюджету трансферти з державного бюджету до місцевих бюджетів, буде здійснюватися по 40 (як мінімум) напрямками. Видаткова частина державного бюджету планується в обсязі 1112.1 млрд. гривень, з цієї суми 27.38% будуть передані до місцевих бюджетів в якості трансфертів.

Розмір зведеного бюджету України за доходами прогнозується в сумі 1292.7 млрд. гривень, відповідно 51.7% забезпечення доходної частини місцевих бюджетів планується забезпечити за рахунок трансфертів з державного бюджету. Іншими словами, на 51.5% місцеві бюджети (всі громади) своєї життєздатністю залежать від державної влади України. Якщо м’яко сказати, то це дуже слабке досягнення в процесі децентралізації. І це без урахування сум трансфертів, в основному субвенцій, які повинні надійти в місцеві бюджети після того, як КМУ займе ці гроші у міжнародних кредиторів. Згідно даних додатка 9, КМУ планує залучити позикових коштів у зовнішніх кредиторів: 2 195 112 800 доларів США, 108 193 млн японських єн і 5 444 040 000 євро. Без фінансової самостійності місцевих органів самоврядування жодної децентралізації немає! Одні назви.

Якщо говорити в загальному про запозичення, то обмеження, в тексті проекту закону про державний бюджет України, встановлені тільки за зовнішніми запозиченнями. В обсягах внутрішніх позик КМУ проектом бюджету не обмежений. Яким буде підсумок зростання абсолютної суми державного і гарантованого боргу дізнаємося лише в кінці 2019 року. Ну і по мірі накопичення боргу протягом 2019 року. Такі повноваження для КМУ можуть поставити під загрозу оборотні кошти всіх комерційних підприємств, в яких власником є держава Україна.

Повертаючись до децентралізації. З тексту законопроекту видно, що частина витрат на освіту перекладається на місцеві бюджети (делегування повноважень) без передачі відповідних повноважень і джерел фінансування.

КМУ надано право коригування витрат державного бюджету в рамках бюджетних програм, хоча за чинним законодавством це прерогатива Верховної Ради України. Так як це викладено в тексті законопроекту, можна трактувати що такі коригування будуть проводитися без узгодження з Верховною Радою, тобто без голосування в сесійному залі. В умовах високого ступеня недовіри і до КМУ, і до ВРУ у громадян, таку передачу права допустимо сприймати, як передачу «права на корупцію».

Статтею 19 проекту бюджету КМУ дано право не виконувати рішення судів, у тому числі і ЄСПЛ, по виплатах присуджених сум. Вірніше, дано право здійснювати розрахунки в цінних паперах (казначейські векселі) за ставкою 9.3% річних. Ця ставка нижче фактичного рівня інфляції, а низький рівень котирування українських казначейських векселів і встановлений порядок їх використання за фактом веде до обману по відношенню до осіб, які виграли судові позови проти держави Україна.

Державний бюджет залишається короткостроковим, що в умовах війни і необхідності проведення комплексних реформ є неприпустимою розкішшю. Наприклад, правильне і об’єктивне, в умовах війни, збільшення витрат на оборону. Чи враховує воно можливості промисловості по виконанню замовлень Міністерства оборони (в умовах триваючої деіндустріалізації)? Якщо немає, то в підсумку до кінця бюджетного року залишаються не освоєні кошти, які вилучаються назад в дохідну частину бюджету на наступний рік. Як наслідок, маємо очікувати ще одну «новацію у форменому одязі для військовослужбовців» без реального збільшення обороноздатності держави.

Викликає великий сумнів і об’єктивність розрахунку Міністерства фінансів України щодо визначення прогнозів обсягу ВВП і обсягу дохідної частини зведеного бюджету України на 2019 рік. Згідно з даними пояснювальної записки до проекту державного бюджету сукупне податкове навантаження в Україні, в 2019 році, складе 32.75%. Якщо прийняти, що дохідну частину зведеного бюджету України сформують тільки податки і збори, насправді у нас не так. З точки зору економічної теорії ідеальна позиція. Але, бізнес все більше йде в тінь, зростає загальне податкове навантаження. За міжнародними оцінками воно знаходиться у нас на рівні 52−53%. І це розрахунки без урахування корупційного податку.

Крім того, викликає сумнів і об’єктивність розрахунку інфляції на рівні 7.4%, фактичний рівень інфляції в Україні набагато вище, і об’єктивних підстав очікувати її зниження немає.

Незрозуміло, чому підтримка окремих колективів, які представляють українську культуру, здійснюється від імені Президента України та фінансується з адміністрації Президента. Хоча це прерогатива Міністерства культури. Є питання щодо бюджетного фінансування президентського благодійного фонду.

Думаю, що проблеми з виконанням бюджету, як стабільна українська традиція, збережуться і в 2019 році.

— Державний бюджет України на 2019 рік — це бюджет проїдання, розвитку, або ще якийсь інший?

Бюджет розвитку — це частина бюджету будь-якого рівня (хоч державного, хоч місцевого). Гроші цієї частини використовуються на капітальні витрати. Це кредити господарюючим суб’єктам на розвиток, інвестиції в створення нових виробничих робочих місць, гарантії під інвестиційні проекти та інше. Якщо подивитися на частку таких витрат в загальному обсязі витрат проекту державного бюджету України на 2019 рік — вона мізерна. Основна маса витрат — це витрати на владу, оборону, соціальний захист тощо. Тобто витрати, які не беруть участі в створенні ВВП. Весь державний бюджет допустимо назвати «бюджетом розвитку» тільки в тому випадку, коли не менше 50% його витрат буде спрямована на розвиток економіки держави. Цього в проекті державного бюджету України немає.

— Припустимо, проект бюджету на 2019 рік поганий. Як має виглядати хороший?

— Немає такої оціночної категорії поганий або хороший бюджет. Питання в ступені об’єктивності формування кошторису витрат і доходів, а також напрями витрачання коштів платників податків, які останні довіряють в управління діючої державної влади. Законодавчої і виконавчої, в першу чергу. Одні з основних завдань державної влади, керуючи переданими платниками податків ресурсами, забезпечити останнім благополуччя. Споживчі можливості, достатні для саморозвитку людини. Безпека, справедливий суд, захист і так далі. Якщо оцінювати з таких позицій проект державного бюджету на 2019 рік, то відповідь негативна. Цей проект бюджету не створює умов, які можуть забезпечити виконання чинною владою своїх зобов’язань перед платниками податків, перед громадянами України.

— Зараз дуже популярне сприйняття проекту Податкового кодексу як панацеї. Податкова система — це по суті перерозподіл благ. Для якої системи суспільних відносин характерна наша податкова система?

Податкова система — це лише інструмент регулювання. При цьому, якщо говорити про податкову політику держави, тобто використання інструменту «податкова система», то самостійного значення ця політика не має. Тому що податкова політика є лише частиною фінансової політики держави. Податкові ресурси — це не власність державної влади. А передані їй в управління платниками податків фінанси. Для чого існує інструмент «податкова система»: для вирівнювання споживчих можливостей між членами різних соціальних груп; для стимулювання економічного розвитку держави та її окремих територій; для фінансування виробництва специфічних благ, які мають узагальнене суспільне значення (оборона, безпека тощо) і, в тому числі, утримання апарату, який виробляє ці специфічні блага (армія, поліція, суди, державне управління). На жаль, в українських реаліях, інструмент «податкова система» виконує, фактично, тільки одну функцію — фіскальну. Це наповнення дохідної частини бюджету всіх рівнів для утримання державного апарату і інститутів, які задіяні у виробництві специфічних благ. Правда, найчастіше, якість цих специфічних благ не влаштовує споживачів. Іншими словами, державна влада не ефективно використовує передані платниками податків в управління фінансові ресурси. І при цьому не хоче визнавати, що ці гроші не належати державної влади. Що державна влада відповідальна за їх використання перед платниками податків. Але треба бути чесними, переважна більшість платників податків в України теж не готова жити в такій системі відносин. Не готова з точки зору суспільної свідомості. Сьогодні в Україні в суспільній свідомості превалює модель «свідомості соціального утриманства», яка дозволяє державної влади, місцевим органам самоврядування вести себе так, як вони сьогодні поводяться.

— Україна має систему суспільних відносин розвитку, чи виживання?

Суспільні відносини — це відносини між соціальними суб’єктами з приводу їх рівності і соціальної справедливості в розподілі життєвих благ, умов життєдіяльності і розвитку особистості, задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб. Якщо використовувати наведене трактування, то діюча в Україні модель суспільних відносин є несправедливою, дискримінаційною, безперспективною з точки зору прагнення України увійти до групи країн західної цивілізації.

Ірина Сатарова