Правоохоронці чи силовики?

Такі питання, час від часу, турбують багатьох українців. За вітчизняним законодавством, поліцейські охороняють права та безпеку громадян. Але на жаль, декларація не завжди означає виконання. Про це свідчить ціла низка негативних і навіть трагічних подій. Кілька з них наведемо нижче у якості прикладів.

Улітку минулого року поліцейський на Дніпропетровщині побив добровольця. Чоловік, який отримав жетон правоохоронця, має проблеми з психікою і в рідному селі нажив слави люмпака. Інцидент не розслідується, а горе-поліцейський і досі продовжує працювати. У лютому поточного 2019 на всю Україну прогриміло «Лягай, бандеро». Ні, це не фрагмент операції по захопленню сепаром нашого бійця де-небудь, на околицях Донецька. Дія відбулася у мирному Києві. Автор репліки — спецпризначенець, а її адресат — затриманий активіст. На початку червня 2019 року трапилося, дещо геть страшне та безпрецедентне. 31 травня 2019 року у Переяславі-Хмельницькому п’ятирічний хлопчик потрапив під кулі, випущені з вогнепальної зброї двома нетверезими поліцейськими. Дитина померла.

Мабуть, кожна з цих подій викликає в більшості українців приступ справедливого обурення. Чому українська поліція застосовує силу проти громадян? Можливо, не спрацювала реформа правоохоронної системи? Або стара міліція, просто «перевзулася»? Отримала собі новеньку форму та європейську назву, залишивши брудну суть.

Рота «Січеслав», як і багато добровольчих підрозділів, сформувалася буремною весною 2014 року. Її створили представники місцевого козацтва Дніпропетровщини. Через деякий час після підпорядкування МВС, «Січеслав» очолив Василь Бойко. Командир козацького підрозділу має «беркутівське» минуле, ненавидить червоно-чорний стяг і, можливо, причетний до побиття людей на київському Майдані. Сказати, що більшість особового складу підрозділу були в шоці від свого нового керівника — означає не сказати нічого. Тим не менш, серед бійців знайшлися і ті, хто такому призначенню дуже зрадів. Один з них — колишній член «Конгресу українських націоналістів». У минулому, чоловік не раз виходив на мітинг з тим самим прапором, який так дратує його ротного.

Варто зазначити, що після реформи у поліцію записалося чимало патріотів та справді порядних людей. І ставити знак дорівнює між ними і вбивцями п’ятирічного хлопчика було б некоректно та непрофесійно. У той же час, існуючі правоохоронні органи мають чимало загадок і проблем. Незрозуміло як, приміром, до них потрапили такі колоритні персонажі. Йдеться про ротного-беркутівця, спецпризначенця-бандерофоба, сільського люмпака та двох поліцейських-аватарів. Багато українців розуміють, що з поліцією щось не так. Але в чому полягає її проблема? Відповідь на це питання i-ua.tv шукав разом із лідером партії «Патріот» Миколою Голомшою.

— Чому ми не отримали дійсно нову поліцію?

— Я вважаю, що будь-яким реформуванням мають займатися висококласні спеціалісти. Ними є носії знань із досвідом і стратегічним баченням. Однак реформу правоохоронних органів в Україні проводили неуки і люди, які не мали жодного відношення ні до органів внутрішніх справ, ні до судової системи, ні до прокуратури взагалі. Вони були ким завгодно: політиканами, активістами, гранітоїдами. Тільки не спеціалістами з відповідною освітою та експертними знаннями.

В Україні правоохоронну систему реформували Ека Згуладзе та Хатія Деканоїдзе, які до неї не мали жодного відношення. Ці люди не могли мати стратегічне бачення апріорі. Єдиний плюс їх роботи — зміна форми. По-суті, вони знищили існуючу модель міліції, хоч вона могла б бути дуже корисною, під час її трансформації у поліцію. Проводячи перетворення, мудрі керівники ніколи не чіпають спеціалістів і управлінців нижчої та середньої ланок. Вони лише приглядаються, які ін’єкції потрібно вжити до службовців високого рангу.

У країнах сталої демократії дуже дорожать управлінським істеблішментом. Наприклад, в Ізраїлі не можна звільняти більше 10% спеціалістів. Там існує чітка і зрозуміла форма непорушності балансу поколінь. Має бути старше, середнє і молодше. Старше передає свій досвід середньому, а середнє — молодшому. Так, власне, і тримається будь-яка професійна команда. Утім, під час реформи правоохоронних органів в Україні, усі ці підходи були порушені. Порушені невігласами та людьми, які просто опинилися у потрібному місці у потрібний час.

На превеликий жаль, правоохоронними органами керують не фахівці, а політичні фігури. Посади, які пов’язані з настільки суспільнозначущою роботою, стали предметом торгів між політиками. У будь-якому випадку, їх мають обіймати високодостойні фахівці. Я не можу зрозуміти, що там роблять люди без спеціальної освіти і досвіду Такі персони лише сприятимуть корупції, створенню кланів і нових схем. Що, ми власне, і спостерігаємо зараз.

— Звісно, реформа реформою, але нам поліцейських з іншої планети не завезуть. У навчальних закладах, які готують правоохоронців, залишилися викладачі, які передають молоді старі недобрі цінності.

— Справа в тому, що це все є міфами та мемами. Їх вкинули у наше середовище для розбрату і розхитування ситуації. Аби їх позбутися, нам потрібна нова державна система управління. Станом на зараз, в Україні все дуже бюрократизоване. У 1992 році у нас було 43.000 чиновників, а сьогодні їх кількість налічує 550.000.

Позбутися бюрократії допоможе зміна ідеології суспільного устрою. Нова не повинна мати жодних перепон на шляху розвитку людини, бо самовдосконалення народу є найголовнішим завданням влади. Це створить усі необхідні умови для прогресу в науці, культурі і ставленні до природи. На мою думку, самовдосконаленню суспільства, передовсім, сприятиме гарний приклад еліт. Влада, яка поважатиме Конституцію, закони і права людини, продемонструє, як громадянам потрібно ставитися людини, до влади, до роботи і до суспільства в цілому.

Тепер власне, поговоримо про реформу. Та, яку провів іще Йосип Сталін у 1925 — 1930 роках, базувалася на артхашастрі — древньоіндійському вченні про політику і управління країною. За цією концепцією, уся бюрократична система мала займатися взаємною гризнею. Так вона рятувала імператора та його владу від зайвих проблем. Сьогодні із принципів сталінських часів нічого не змінилося. Усе залишилося по-старому.

Саме тому, ми потребуємо справжньої реформи правоохоронних органів. Вона має зруйнувати централізовану схему влади згори донизу. Нам потрібні принципи людино- і україноцентризму. Тільки за таких умов влада і правоохоронні органи, нарешті, перестануть ставитися до громадян як до прокажених та психічнохворих і побачать їх проблеми. На жаль, люди звикли, що в країні править система кумів, братів і знайомих. Вони більше не довіряють чиновникам і, вирішуючи свої проблеми, звертаються до корупційних мемів і традицій. Тобто, платять хабарі. До того ж, чиновники замість того, щоб займатися проблемами людини, обслуговують інтереси органів влади і так званих еліт. Останні добре захищені законом. Чого, на жаль, не скажеш про рядових громадянина. Їх права представлені тільки декларативними статтями Конституції. Тому, нормальна реформа має зруйнувати централізований вплив і знищити бюрократичну систему.

— Які законодавчі змінити сприятимуть переходу до нової системи?

— Ми потребуємо щонайменше ухвалення багатьох кодексів. Один з них має бути присвячений проблемам громадянства. Цей закон зможе припинити спекуляції на темі надання і позбавлення українських паспортів. Також необхідно ухвалити кодекс адміністративно-територіального устрою. Тоді чиновники а-ля мера Вінниці не братимуть на себе непритаманну за Конституцією місією і не затіватимуть незрозумілу реформу. Для захисту громадян України слід прийняти безпековий кодекс. Такий вже діє в Ізраїлі. У цій країні звичайні автобусні стоянки облаштовані протиракетними пристроями. Захисту авторських прав сприятиме кодекс використання людського потенціалу.

Правоохоронний кодекс має чітко продемонструвати суспільству інструментарій повноважень комплексу заходів для захисту прав громадян. У ньому слід правильно розставити акценти. На жаль, деякі високі чиновники наголошують на тому, що право на насилля має тільки держава. Це не зовсім так. Адже головною функцією держави є захист прав громадян. Будь-які їх дії у межах самооборони ніколи не були і не є злочином. Якщо громадянин захищає свої права, або інших осіб, він має бути звільнений від відповідальності.

Оскільки сьогодні смертність і рівень захворюваності громадян істотно зросли, нам потрібно ухвалити кодекс екосистеми держави. Аби унеможливити акціонування всенародних надбань, чим зараз займається НАК «Нафтогаз», слід прийняти кодекс використання державних надр. Не варто забувати, що на 28 році незалежності, ми так і не спромоглися захистити нашу культурну спадщину. Росія, яка продовжує тиранічну політику по відношенню до України, заважає нам самоідентифікуватися. Тут нам допоможе кодекс культурної спадщини.

Власне, я перерахував далеко не всі кодекси, які повинно мати наше законодавство. Нам також потрібен мовний кодекс, цифрових трансформацій держави і суспільства і так далі. Кодифікація законодавства розкладе роль і місце кожному, даватиме безапеляційні поради повноваження і інструментарії. Ніхто не буде ні з ким воювати, бо чітко розумітиме свої ролі, місце і повноваження.

— Ви, працюючи заступником генерального прокурора, відповідали за особовий склад правоохоронних органів. Якими були правоохоронці у 2014 році? Що це за люди?

— У сфері _своєїй діяльності я вів нагляд за різними органами служби безпеки, тогочасної міліції і таємних відомств. То були дійсно вишколені люди, готові до виконання покладених на них завдань. І цю систему потрібно було залишати непорушною. А ось злочини, які скоювали відомства — вже зовсім інша справа. Вони повинні розслідуватися. Режим, який воював проти свого народу і вбив понад сотню людей, мав понести покарання. Але не шляхом закону про люстрацію. Щоб покарати винних цілком достатньо було застосувати силу верховенства права. Україна — правова держава. То ж у нас є весь інструментарій для розслідування злочинів і притягнення винних до відповідальності.

На мою думку, нам нав’язали люстрацію, яка насправді, мала ще відбутися у 1991 — 1992 роках. У 2014 вона була застосована за підказкою людей, які не бажають добра Україні. Замість того, щоб призначати професіоналів і забезпечувати розслідування злочинів, влада пішла шляхом найменшого спротиву. Щоб відчитатися перед громадянами, Верховна Рада прийняла люстраційне законодавство. У той же час, розслідування вбивства Небесної сотні, злочинів проти економічної безпеки, фінансової і кредитно-банківських систем не було.

— Якою має бути правоохоронна система?

— Передовсім, вона повинна працювати для зручності і безпеки громадян України. Скажімо, у США населення обирає шерифа — свого представника в поліції. Після закінчення каденції, йому дають оцінку на чергових виборах. Зазвичай, шериф є корінним мешканцем пункту де він працює. Саме тому, його добре знають люди. Як показує практика у США, ці обрані поліцейські роблять все, аби громадяни знаходилися в безпеці. Шерифи не допускають злочинну діяльність бандитів, крадіїв і наркоманів.

Якими мають бути в Україні поліцейські? Безперечно, людьми з професійною освітою, відповідними медичними параметрами та стійкою психікою. Раніше існувала система професійної майстерності, яка була набагато вищою за сучасну. Кожен з кандидатів на роботу в правоохоронних органах проходив спеціальну атестацію. На комісію приходили вмотивовані люди із високим відчуттям відповідальності. На жаль, зараз це стосується далеко не всіх претендентів. Інколи приходять люди без будь-якого досвіду і розуміння специфіки майбутньої роботи. Варто зазначити, щоб вишколити одного кваліфікованого поліцейського потрібно неменше 5 років навчання у спеціальному виші і не менше 3 років практики.

Для ефективної роботи правоохоронних органів там має залишитися 25% від існуючого особового складу. Роздутий штат тільки сприятиме бюрократизації. Також необхідно привести до відповідності усі накази та інструкції, що завадить силовикам вилучати документи та порушувати на порожньому місці справи проти громадян.