Сергій Дацюк: керована капітуляція може розколоти Україну

Українські війська полишили свою позицію у Станиці Луганській, одіозний Андрій Клюєв балотується в нардепи, Віктор Медведчук та його люди скуповують телеканали. Мабуть, це дуже короткий перелік негативних подій, які відбулися за останній місяць. Мабуть, для повного «щастя» нам не вистачає лише повернення Януковича. Тому виникає питання: «Чи в безпеці знаходиться територіальна цілісність України?». Відповідь на нього i-ua.tv шукав разом з філософом Сергієм Дацюком.

— До влади в Україні прийшла нова команда. Чи існує загроза втрати державності? Чи можливо, на Вашу думку, ми знаходимося у відносній безпеці?

— Чекайте, а хіба до цього ми не втрачали територіальної цілісності? Між іншим, у нас забрали Крим та частину Донбасу. Ми принижені і прагнемо помсти. Якщо піде курс на керовану капітуляцію, то він може призвести до розколу України. І це стане значно більшою втратою.

— Але хіба капітуляція дійсно можлива?

— Не вже Ви не бачите що відбувається?

— Я бачу, але мене цікавить Ваша думка.

— Іде масована пропаганда про замирення. При чому, воно повинно відбутися на умовах нашого ворога. У дискурсі певних політичних сил робиться акцент на мир. А мир без перемоги можливий лише на умовах ворога. Тому, процес який відбувається зараз, я б назвав керованою капітуляцією України. Відповідно, ми отримаємо тимчасовий мир. Інша справа, чи зможемо ми ним скористатися для збільшення військової потуги. Зараз Україна знаходиться у ситуації невизначеності і турбулентності. Уже восени, скоріш за все, ми вирішуватимемо питання, обираючи одне з двох «або».

— Тобто, або Україна далі боротиметься, або вона піде шляхом капітуляції?

— Так. Або капітуляція і розкол, або продовження війни, можливо в іншій формі.

— Що Ви маєте на увазі, коли говорите про розкол?

— Порошенко і ті, хто його підтримують, намагаються генерувати винятково архаїчний порядок денний. Він побудований на засадах гасла «Армія. Мова. Віра». Такий порядок денний в цілому не сприймається на решті територій України. Відтак, розкол в нинішній ситуації виглядає абсолютно реальним.

— Чекайте, зараз Ви назвали одну сторону протистояння. Яка інша? Можливо, Клюєв?

-По-перше, не Клюєв, а Медведчук. Він отримав в Україні дуже багато влади та економічного і медіа впливу.

— На Вашу думку, саме ці табори можуть сприяти розколу?

— Поки що цей розкол тільки політичний, але він може стати і територіальним.

— Як йому запобігти?

— Існує два способи. Перший — прийняти умови капітуляції, але тоді ми втратимо Західну Україну.

— Це не варіант.

— Інший спосіб — прийняти умови Західної України, але в архаїчній концепції. Вирішувати питання дипломатичними засобами вже не спрацює. Тому, ми можемо отримати гіршу ситуацію. Зараз наші хлопці гинуть в окопах, а дипломати вели війну в європейських і міжнародних структурах. Наразі наші позиції в Європі погіршилися (Росія повернулася до ПАРЄ — ред.), а окопна війна може перейти до гарячої фази. Це, власне, і спричинить загострення. Отже, ми маємо два варіанти розвитку подій. Або капітуляція, або дії, які призведуть до гарячої війни.

— А третій варіант?

— Він можливий, але для цього потрібні інновації. Однак наш привілейований клас до них не готовий. Як одна його частина, так і інша. Умовно кажучи, ні Порошенко, ні Медведчук.

Позиції обох таборів дуже архаїчні і їх не можна примирити. Їх дискурс надто примітивний, щоб змиритися. Їм потрібно вийти на інший рівень мислення, більш складніший. А це означає здійснити інновації, до яких вони не готові.

— Здається, Ви раніше казали, що для успішної побудови України нам потрібна фрагментація на рівні громад. Тобто, ці громади сідають за умовний стіл переговорів і об’єднуються.

— Для цього потрібна не фрагментація, а самоврядування. Тобто, відмова від державної влади як такої і перехід до самоуправління на рівні громад. Із самоуправління на рівні громад виникає договірне республіканське управління. Це означає прийняття принципово нової Конституції. У неї буде закладена інша політична система, де немає президента, де парламент та уряд отримають інші функції, де прописана позиція розвитку, де державний бюджет ділитиметься на дві частини: розвитку і функціонування. Така Конституція матиме багато інновацій. Але знов таки, ми їх не обговорюємо. А це означає, що привілейований клас до інновацій не готовий.

— Якщо ми не обговорюємо інновації, то цих процесів не існує?

— Ні, вони йдуть глибоко всередині, і їх здійснюють маргінали.

— А в європейських країнах такі процеси йдуть?

— Теж ні. Але вони переживають цивілізаційну кризу. Європа збилася з курсу, вона не має нових ідей та живої філософії. У Сполучених Штатах ситуація виглядає значно оптимістичніше. Там є Маск і новітній технології, що розширюють горизонт американців. У Європи нічого подібного немає і вона перебуває у стані колапсу.

— Чи не може фрагментація сприяти сепаратизму? Наприклад, наслідки об’єднання Закарпаття і однієї з громад Угорщини можуть бути непередбаченими.

— Повірте, якщо підуть процеси стихійної фрагментації, громада Закарпаття буде найменшим, що нас турбуватиме. На порядку денному стане проблема виживання. Зокрема, мати воду, електроенергію, газ та інфраструктурні послуги. Ми почнемо виживати. Нас не буде цікавити Закарпаття. Просто зараз поки що у нас все це є. Якщо ми серйозно не займемося інноваціями, ми почнемо дбати про найпростіші речі.