Ігор Токовенко: Від підвищення ренти має бути соціальний ефект

Верховна Рада планує підвищити рентні платежі на видобуток залізної руди. Власники гірничо-видобувних підприємств проти. Кажуть, що такі дії народних депутатів можуть прирікти галузь на знищення. А яка думка з цього приводу у представників профспілок? Про доречність підвищення ренти і використання отриманих коштів, i-ua.tv поспілкувався з юристом «Свободи праці» Ігорем Токовенком.

— Як вплине на розвиток металургійної галузі можливе підняття ренти на руду?

— Наша профспілка «кілька місяців тому провела аналіз звітності всіх великих підприємств Кривого Рогу. Брали до уваги їхню рентабельність та рівень максимальної зарплати працівників у 2018 році. Левова частка цих підприємств займається видобуванням руди, а потім продає на ринках її у збагаченому вигляді. Так ось, виходячи з нашого аналізу, прибуток усіх ключових підприємств Кривбасує доволі високим.

Так само, усі гірничо-металургійні підприємства України об’єднує невисокий рівень зарплат працівників. Наприклад, на гірничо-збагачувальних комбінатах, які входять до групи Рината Ахметова та Вадима Новінського «Метінвест», робітники могли отримувати понад 4 тисячі доларів на місяць. Тут я мав на увазі, Північний, Південний, Інгулецький та Центральний ГЗК. Що ж стосується рівня зарплат на «АрселорМіттал Кривій Ріг», він мав би бути вищим у 3,5 разів. Відтак, вартість місячної роботи працівників слід оцінювати у понад 1.350 доларів. Аналогічна ситуація існує по всій металургійній галузі. Навіть за офіційними даними, усі ключові підприємства мають величезний запас міцності, не враховуючи трансфертне ціноутворення (збуту товарів або послуг взаємозалежними особами по внутрішньофірмовим, відмінним від ринкових, цінам — ред.), у плані прибутку.

Тепер трохи поговоримо про трансфертне ціноутворення деяких комбінатів «Метінвесту». Зокрема, офіційна звітність Південного ГЗК відкриває дуже непогану картину для висновків. Справа в тому, що гірничо-збагачувальні комбінати, які входять до «Метінвесту», продають продукцію через Швейцарську фірму-прокладу Metinvest International SA. Навіть у звітності Південного ГЗК написано чорним по білому, що покупець — одна фірма, а вантажоутримувачі знаходяться в Китаї та інших країнах світу. Переводячи, з бухгалтерської мови на людську це означає фіктивний продаж. Тобто, руда йде прямою дорогою на Китай. А ось швейцарська фірма є лише офшорною прокладкою, призначеною для виводу українських грошей на іноземні рахунки і уникнення оподаткування в Україні.

Тобто, без трансфертного ціноутворення і тінізації, працівники ГЗК Ріната Ахметова могли б отримувати достойні зарплати. Однак невідома нам частина прибутку «Метінвесту» виводиться закордон і не оподатковується в Україні. Саме тому, ми сміливо можемо говорити про наявність умов для збільшення зарплат металургів і гірників, а також здатності цією групи підприємств вносити більші податки і збори до державного бюджету.

Я хочу нагадати, що залізна руда, як і всі інші надра, за Конституцією, є власністю українського народу, а не Рината Ахметова, Костянтина Жеваго та інших олігархів. Тобто, вона належить людям, які працюють на підприємствах з її видобутку та іншим громадянам України. І їх інтереси та претензії на ресурси надр виражаються через високі зарплати, а також податки, що сплачуються комбінатами з видобутку.

Тут також не варто забувати про природу самої руди. Вона є невідновлювальним ресурсом. Руда — це вам не картопля, яка здатна вирости на огородній грядці наступного року. Саме тому, держава має стимулювати, аби її запасів вистачило і для наступних поколінь. Відповідно, один із таких інструментів — не пускати руду напряму закордон. Тобто, перетворювати її в Україні на заготовки металевих напівфабрикатів, скажімо, на арматуру. Ці заходи створять вищу додану вартість. Крім того, одним із способів стимулювання для держави її збереження є збільшення платежів на використання надр.

Однак власники комбінатів проти зростання ренти. Вони через своїх лобістів скаржаться на фінансову нездатність платити більше. Але це — відверта неправда, яка просто використовується для маніпуляцій, зростання страху безробіття і падіння рівня зарплат. Таким чином, олігархи хочуть зберегти свої надприбутки. Однак збільшення ренти буде неістотним і до колапсу в металургійній індустрії не призведе. Олігархи і надалі отримуватимуть свої надприбутки. Тільки, у трохи меншому обсязі.

— Тобто, Ви підтримуєте збільшення ренти?

-У цілому, я не проти її збільшення. Однак тут потрібно розуміти, куди підуть гроші. Якщо мій двоюрідний брат-військовослужбовець отримуватиме гарне обмундирування, а за операцію для родичів мого друга, заплатить держава, я зростанню ренти скажу «так». Але у випадку, коли кошти спрямують на збільшення утримання центральних органів влади (чого лише варте зростання виплат на чиновників з Офісу президента?), потрібно дуже уважно подумати, чи потрібне таке збільшення взагалі. Тоді, гроші значно доречніше витратити на підвищення зарплат металургів і гірників. Тим паче, що останні з них лікують рідних і ремонтують школи, де навчаються їхні діти.

Тобто, у випадку, якщо гроші від збільшення ренти підуть на безкоштовну медицину, якісну освіту та боєздатну армію, я за таке підвищення. Але я проти їх проїдання черговими представниками ненажерливого чиновницького апарату. Тому, потрібно розуміти, що підвищення ренти має відбуватися не заради підвищення. Від нього має бути соціальний ефект. Але, на жаль, ми поки в цьому не впевнені.

Ще раз кажу: більшості підприємств гірничо-металургійного комплексу абсолютно під силу платити збільшену ренту. Але якщо вони відчуватимуть труднощі, нехай вивозять руду не у вигляді напівсировини, а перетворюватимуть її на продукт більшої доданої вартості. І в Лакшмі Міттал, і в Ріната Ахметова такі можливості є.

Крім того, у поточному 2019 році, ціни на руду зросли до рекордного рівня. Вони підскочили до відмітки у 130 доларів за тону. Але і при мінімальних 50 — 60 доларів гірничо-металургійні підприємства мали доволі непогану рентабельність, а їх власники отримували свої надприбутки. Відповідно, зараз вони лише збільшаться. Тут працює ще й ринковий механізм. Якщо ціна така висока, то свою продукцію потрібно продавати по максимуму.

— І звісно ж, власники гірничо-металургійних підприємств отримують свої надприбутки в валюті…

— У 2013 році корпорації отримували валютну виручку, але потім відбулася величезна спекуляція-і гривня обвалилася. Це зробили в інтересах експортерів. У першу чергу, «замовником» української гривні був гірничо-металургійний комплекс. Запитаєте, чому так відбулося? Власники заводів із видобутку руди вирішили зменшити своїм працівникам зарплати по відношенню до валюти у 2 — 3 рази. Через цю спекуляцію прибутки олігархів істотно зросли. А ось зарплати і досі не вийшли на рівень 2013 року. Наслідки таких дій спричинили велетенську трудову міграцію. Гірничо-металургійний комплекс і досі продовжує швидкими темпами втрачати різних, кваліфікованих робітників. Тепер, часто густо на заводах просто нікому працювати.

— Чи не доречніше було б гроші від підвищення ренти спрямувати на машинобудування? Бо, орієнтуватися на зовнішній ринок — це добре, але чи не варто поставити крапку у нашій залежності від зовнішньої кон’юнктури?

— Однозначно, одним з напрямків, куди бажано було б направити кошти від рентних платежів, є цільова програма розвитку машинобудування в Україні. Прекрасні центри цієї галузі знаходяться у Харкові, Києві і Дніпрі. На щастя, їх ще не до кінця знищили і є можливість їх відродити і перетворити на дійсно потужні підприємства. Також варто прикласти зусилля і виділити кошти на створення нових машинобудівних заводів. В ідеалі, під ці потреби має існувати спеціальна державна програма.

Крім того, Україна повинна стати не формально, а фактично, космічною державою. Для цього у нас є і талановиті фахівці, і залишки технологій. Залишилося лише знайти нормальне фінансування, розвивати галузь і збільшити можливості.

— Ви говорили про державну програму. Вона існує?

— Наскільки мені відомо, на космічну програму виділяються мізерні кошти. Про інші напрями програми щодо машинобудування я не чув взагалі. Тому, скоріш за все, їх не існує в природі. А що ж стосується рентних платежів, то передумови для їх підвищення дійсно є. Власники підприємств гірничо-металургійної промисловості — платіжноспроможні, а від уряду вимагається лише грамотно розпорядитися коштами.