Микола Голомша: Державі треба опиратися на моральні та духовні цінності народу

Чи можливо через покарання зла встановити соціальну справедливість? Мабуть, майже всі філософи, письменники та думаючи люди взагалі, схильні дати на це питання схвальну відповідь. Одіозний Арсен Аваков почувається впевнено і спокійно. Ба більше того, його взяли у новий уряд. Це вилилося у побиття підприємців під Офісом президента. Тобто, непокаране зло тягне за собою нові злочини… Чи, можливо, до встановлення соціальної справедливості не готові не тільки політики, а й самі українці? У пошуках відповідей на ці та інші питання i-ua.tv звернувся до лідера партії «Патріот» Миколи Голомши.

— На Вашу думку, чи можливе покарання зла встановити соціальну справедливість?

— Невід'ємним атрибутом душі кожної держави є релігія. Треба обов’язково опиратися на моральні та духовні цінності народу.

— Повністю з Вами згодна. У релігійних традиціях закладається національна ментальність.

— Саме тому, нам потрібно докласти зусиль, аби в Україні запрацювали існуючі вікові традиції. Є святині і заповіді, через які не можна переступати. У гармонійно функціонуючій державі, вони захищені Законом. Наприклад, у Біблії написано: «не вбий». У Кримінальному кодексі України за позбавлення життя людини передбачений цілий ряд статей.

Тепер поговоримо про іншу сторону медалі. Україна — це держава, в якій за Конституцією панує верховенство права. Воно базується на принципах моралі та соціальної справедливості. Тобто, усі написані в Україні закони, мають відповідати ментальності народу. А отже — відображати соціальну справедливість, яка у ній закарбовувалася віками. Виходячи з цього, ми повинні мати незалежні гілки та інститути влади. Кожен чиновник, який приходить на свою посаду, апріорі є слугою Закону і народу. Він має відповідати усім національним чеснотам. А ось, якщо він творить зло, то має понести справедливе покарання.

- Але це відбувається тільки в ідеалі.

— Так. Питання, чи існують у нас настільки справедливі чиновники? Мізкувати над відповіддю на нього має український народ, нова влада та її попередники. На жаль, в Україні політична доцільність взяла верх над законами та людською совістю. Посади отримують люди без досвіду та відповідної освіти. Саме тому, я поставлю питання приблизно так: «Чи здатен зубний лікар зробити хірургічну операцію?». Відповідь очевидна: «Ні, бо у нього немає фаху». Без нього людина апріорі не здатна забезпечити стратегічне виконання завдань підвладним їй відомством. Більше того, вона орієнтується на політичну доцільність, яка виражає інтереси того, чи іншого клану депутатів, або фінансово-олігархічного угрупування.

Виходячи з цього, я можу сказати наступне. В Україні де-факто не існує верховенства права та принципів соціальної справедливості. А це — порушення Конституції та діяльності державних органів. Тобто, чиновники знехтували святеє святих: національними практиками та традиціями. Замість фахівців, посади отримують особи, що не відповідають запитам українського народу.

Тому, потрібно відтворювати школу кадрової майстерності. Вона допоможе відбудувати кадрову політику, яка відповідатиме Конституції та іншим вітчизняним законам і прагненням суспільства. Нові державні органи базуватимуть свої дії виключно на правді, моральних і духовних чеснотах. У такому випадку, ми отримаємо справедливість. Якщо ж у центрі політики стоятиме брехня, ми матимемо нещирість та неправду на виході.

— Але тут є ще й інша сторона медалі. Ніхто не любить в Україні корупцію та корупціонерів. Ледь не кожна перша політична партія прописує у своїй програмі боротьбу із ними. У той же час, чимало українців не проти, аби їхні питання повирішував за них добрий знайомий, або щедрий кум. Що з цим робити?

— Поки що це — традиційна українська політика. Тобто, на словах говорити одне і видавати зовсім інше на практиці. На превеликий жаль, майже всі наші політики вміють професійно брехати. За фактом, вони роблять те, що вигідно тільки їм. Саме тому, ми не маємо сьогодні ні ідеології, ні зрозумілої політики в державних органах України.

Нам потрібен ряд чітких ідеологем, здатних допомогти розвивати нашу незалежну та соборну Українську республіку. Це можливо тільки у визначений Законом спосіб. Іншого не дано. Тобто, людина є основною цінністю держави, а її безпека — найвищим пріоритетом. Відповідно, завданням номер один для органів влади має стати формування справедливої економічної політики, де природний і державний ресурс працюватимуть на український народ. Тільки тоді держава стане здатною забезпечити соціальну справедливість.