Веніамін Тимошенко: Закон про зброю треба ухвалювати негайно

В українській столиці стався трагічний випадок. Увечері неділі, 1 грудня кілер стріляв в елітну автівку Renge Rover і вцілив у трьохрічного хлопчика Сашка. Дитина померла у кареті швидкої. Від початку куля призначалася для батька малюка — бізнесмена та депутата Київської обласної ради В’ячеслава Соболєва. Дитина стала жертвою розбірок дорослих. Але час не кіноплівка, його відмотати назад неможливо.

То може, українцям вже врешті-решт, потрібно дозволити носити зброю. Для самозахисту і збереження життя наших громадян. Якби діяв закон, вірогідно, що кілер не поводився б настільки нахабно і не стріляв би в центрі столиці в автомобіль Соболєва. До того ж зброя — це перший фактор до громадянської відповідальності. Людина зі злими намірами буде знати, що на неї може очікувати рівномірна відсіч. То ж чи потрібно українцям право на носіння зброї? У суспільстві є чимало прихильників та противників цієї ініціативи. i-ua.tv поцікавився позицією члена Української асоціації власників зброї Веніаміна Тимошенка.

— Чи потрібен закон про носіння зброї громадянами України?

— Такий закон дійсно потрібен .Хоча б тому, що його не існує в природі.

— Навіть на рівні проєкту?

-У Верховній Раді знаходяться два проєкти законів № 1222 і № 1222−1. Але ж до цього часу в Україні видають «дозволи» на зброю, працюють зброярські магазини та тири, але обіг зброї регламентується не законом, а лише міліцейською інструкцією. Як вам таке?

— Але багатьом політикам та держслужбовцям видають нагородні пістолети…

— Не видають, а продають, інститут нагородної зброї утворився в умовах беззаконня, безправ’я та величезної корупції. І найбільша біда його діяльності полягає навіть не в тому, що іменні нагородні пістолети отримують коханки, дружини, бізнесмени і просто чиїсь друзі. Їх продають кримінальним авторитетам і навіть професійним вбивцям.

Пам’ятаєте, нещодавно у Харкові, серед білого дня, відбулася стрілянина біля супермаркету? Один з бандитів загинув на місці, а інший підірвав себе гранатою пізніше. Звісно, усю цю історію підзабули. Тим не менш, вона отримала розвиток. Виявляється, кілер мав нагородну зброю. Спаливши свою машину, він їхав із пістолетом та гранатою у звичайнісінькому автобусі, серед людей, на вокзал. Ви собі уявляєте пораненого вбивцю у міському транспорті? Потім він себе підірвав гранатою, як пишуть ЗМІ: «в прямому сенсі втратив голову». Тож давно слід задавати питання: чому криміналітет має зброю, навіть нагородну, а звичайні законослухняні громадяни не можуть себе захистити? Це взагалі нормально?

— На мою думку, це — несправедливо.

— Кримінал має доступ до зброї, стріляє і грабує, а добропорядне суспільство умисно ставлять в умови беззахисності. Питання: «Чому?». Можливо, влада сама криміналізована і їй потрібні беззахисні громадяни? Щоб можна було чавити і грабувати ФОПи, відкрито займатися рекетом, займатися рейдерством і віджимати майно, ну і врешті — безкарно стріляти в людей? Чи не з такою метою склалася ситуація беззахисності більшості громадян? Як ви думаєте?

— Мабуть, влада просто боїться народного гніву.

— Убивство трирічної дитини у Києві — це яскраве продовження ситуації несправедливості, безкарності і беззаконня. Кожен рік від вогнепальних поранень в Україні гине від 5.000 до 7.000 осіб. Вдумайтеся. Такою є статистика із сайту Генеральної прокуратури України. Тобто, на «мирній» території вибивають більше, ніж на палаючому Донбасі. Як вам такі цифри?

— Вони — вражаючі.

— Можливо, я зараз висловлюся дещо цинічно, але загибель хлопчика — лише сухі статистичні данні. Він лише один із тих п’яти, чи сімох тисяч громадян, які стануть тією сухою статистикою навмисних вбивств в Україні. Ми не знаємо скільки вб’ють людей за поточний 2019 рік, але це знову будуть тисячі жертв і саме це жахає.

— Так, адже, теоретично, куля могла потрапити у перехожого.

— Кримінальні угрупування влаштовують міжсобойчики, але страждають навіть діти. Цього разу загинула невинна дитина, а наступного разу хто? Куля зрикошетила в дитину, але вона могла б пролетіти крізь скло і влучити у випадкового перехожого. Про що говорить зухвалість злочину? Кілер абсолютно не боявся затримання, тюрми та інших неприємних наслідків. Він почувався абсолютно безкарно і безвідповідально. Наймані вбивці йдуть «по безпрєдєлу», знаючи, що влада — криміналізована, і вона їм нічого не зробить.

Громадяни абсолютно беззахисні перед бандитами. Тому я серед активістів Української асоціації власників зброї і законопроєкт № 1222, про який я казав раніше, — результат нашої роботи. Із владою був і продовжується дуже складний дискурс. Її представники казали і кажуть, що дозвіл на носіння зброї самозахисту ще не на часі. Мовляв, українці ще не дозріли, українці якісь не такі, вони понапиваються і повбивають одне одного.

Але невже поліцейські не вбивають громадян? Згадайте, як у Переяславі-Хмельницькому нетверезі «правоохоронці» позбавили життя п’ятирічного хлопчика. Для них пройшло усе без наслідків. Кругова порука. Ніхто з них за ґратами не сидить, навіть вже і не згадують про цю справу. Ось докази, що напиваються і стріляють вони, а не законослухняні громадяни!

Відсутність дозволу на носіння зброї навпаки породжує насильство і вбивства. Саме тому наша асоціація проводить багаторічну роботу, щоб спростувати міф про «нетаких» українців. Закон про зброю не просто перезрів, він — найголовніший закон, який має бути негайно ухвалений. В ідеалі, ще у цьому році.

— Можливо, якщо українці матимуть право на зброю, це сприятиме їх дисципліні. Адже перед тим, як наважитися заподіяти кривду іншому, людина розумітиме, що може отримати кулю в лоб і собі.

— Абсолютно справедливе зауваження. Зброя — лише інструмент. Стріляє людина, а не зброя. Зброя є гарним аргументом для превенції (попередження злочинів — ред.) злочинів. Зараз злочинець, який збиратиметься залізти до чужої хати і пограбувати її господарів, знає про беззахисність жертв. Але якщо злочинець розумітиме, що його чекає гарантована відсіч, це його може зупинити. Бо жити хочеться всім. Саме превенція -основна задача прийняття закону про зброю. Якщо держава не здатна захистити громадян і створити безпечне середовище для життя, люди мають взяти це питання на себе.

Крім іншого, зараз на руках в українців, за різними оцінками, десь до 5 мільйонів стволів. І чомусь перестрілок на вулицях не відбувається, хоча суспільство поляризоване на «зелебобів» та «порохоботів». Як би не драконило наших громадян, вони розуміють, що збройний конфлікт, остаточно розірве країну.

Саме тому, усі заяви, на кшталт: «зброя не на часі» і «українці не такі», виглядають абсолютно маніпулятивними і безглуздими. Навпаки, зброя дисциплінує людину. Ти розумієш, що неправильне поводження зі зброєю призведе або до твого травмування, або до поранення іншого і така необережність може спричинити до кількох років тюрми. Зброя дисциплінує людей і навіть змінює їх ставлення до оточуючих та укладів суспільства. Вона є тим самим інструментом та аргументом, який змусить нас почати поважати одне одного. Не тикати пальцями, не робити дурні погрози, тим більше не нападати один на одного, а професія «тітушка» взагалі зникне назавжди.

— Я звісно, за прийняття закону, який би дозволив громадянам носити зброю. Але з іншого боку, чи можна видавати людині ствол, якщо вона не знає, як з ним поводитися? Може потрібен інструктаж?

— Слушне зауваження, але ви трохи піддалися маніпулятивним заявам, що зброя буде у вільному обігу і продаватиметься, ледь не у кожному гастрономі. Абсолютно ні. У законопроєкті№ 1222 чітко передбачено, хто і на яких умовах має право отримати зброю. У документі передбачена чітка ієрархія відповідальності. На приклад, за кулею можна елементарно визначити хто власник зброї, з якої здійснили постріл. Куля і гільза — як паспорт, за яким одразу знайдуть стрільця. А потім одразу встановлять хто був інструктором цього стрільця, хто був той лікар, який видав сертифікат про придатність до володіння зброєю.

Так, перед отриманням зброї, законом передбачається перевірка на судимість, медичне обстеження та фахове навчання. Тобто, дозвіл не дадуть ні психічно хворому, ні наркоманові, ні злочинцю. Після висновку правоохоронців і лікарів людину відправлять на навчання до інструктора. Тому у випадку нещасного випадку стануть зрозумілими прізвища інструктора стрільця і лікаря, який видав йому медичну довідку. І я сумніваюся, що медик за якісь нещасні 200 грн. хабар яза довідку забажає проходити крізь кримінальне розслідування, яке може мати для нього наслідки. Те ж саме стосуватиметься й інструктора. Сьогодні ж усе відбувається дуже формально. Що отримання довідки лікаря, що проходження «навчання», а про ціни і можливість купівлі «дозволу» в так званій Дозвільній системі вже ходять легенди. Кожен, хто вже отримав «дозвіл» на зброю, підтвердить мої слова.

Що потрібно від навчання? По-перше, людина повинна знати правові умови та наслідки, в яких випадках зброю можна застосовувати. По-друге, щоб не було випадковостей і травмувань, зброєю треба володіти на високому рівні. Потрібно походити в тир і зрозуміти як зброя працює, навчитися її розбирати та доглядати за нею. І після цих всіх етапів знайомства зі зброєю, людина отримує право на її носіння. Усе це закладено у проєкті закону № 1222. Дуже сподіваюся на те, що він таки стане повноцінним законом.