Олександр Новохатський: соціологи стали заручниками політиканів

Часто-густо складається враження, що соціологи маніпулюють суспільством. Намалювавши політикам цифри в результатах дослідження, вони ніби підказують громадянам, за кого голосувати. Розписують, хто має на виборах стати лідером громадських симпатій, а хто аутсайдером. Чи дійсно це так? Відповідь на це питання i-ua.tv допоміг знайти директор аналітичних програм соціологічної служби «Український барометр» Олександр Новохатський.

— Чи не здається Вам, що соціологи маніпулюють з рейтингом Володимира Зеленського? За кількома останніми опитуваннями він тримається на рівні 40−38%. Хоча, після епопеї з карантином та деякими кадровими призначеннями, він би мав піти униз.

-Як людина, яка фахово працює з соціологічними інструментами дослідження соціального простору (організованого простору, створеному людьми для життя людей) понад 20 років, можу сказати, що безпосередньо соціологічні агенції, самі фахівці-науковці не зацікавлені в маніпуляціях чи поширені інформації, яка може скомпрометувати самих дослідників. Проте, останнім часом соціологічні дані широко використовують для маніпуляцій суспільною думкою. Дані соціологічних досліджень стали зброєю в інформаційних баталіях.

Щодо так званих «рейтингів» популярності президента Володимира Зеленського, то маніпуляції думкою людей почались з самого початку його каденції. Справа в тім, що за нього не голосувало 73% людей, внесених у списки для голосування. За нього проголосувало 73% тих, хто прийшов на виборці дільниці та проголосував. В абсолютних цифрах це виглядає наступним чином. В списках під 30 мільйонів людей, а за Володимира Зеленського проголосувало біля 13.5 мільйонів виборців. Співставте ці цифри і одразу зрозумієте про що я говорю. Насправді, кандидату Зеленському висловили довіру біля 43% громадян, які мають право голосувати.

Однак, команда інформаційної підтримки президента та він сам особисто, при кожній публічній можливості наголошують саме на цифрі в 73% від усіх мешканців країни. Таким чином, вони з самого початку формують невірний, умисно спотворений інформаційний образ щодо своєї популярності.

Останні публікації прес-релізів щодо популярності пана президента, говорять здебільше про «впізнаваність медійного образу», ніж про «політичну підтримку». Іще раз хочу наголосити, що соціологи дають об’єктивну «лінійку даних», яку вже команда інформаційної підтримки використовує як забажає.

У контексті питань, які винесені на дослідження, з’ясовують саме відомість, впізнаваність пересічними людьми, такого собі бренду «ЗЕ», а не його діяльність як політика. Як політик та державний керманич він робить дуже мало речей, які можна оцінити як управлінські та політичні рішення. Там немає жодногої політичної та керівної роботи. Виключно такий собі інформаційний шум. На кшталт — «ми робимо. щось важливе … я та моя команда … ми прагнемо результату … проте не знаємо, що саме хочемо, але ми робимо. щось … і це головне».

Вибачте, але це смішно або страшно, але жодним чином не тягне на державну діяльність. Тут вимірювати немає чого. Але яскравість цих шоу, їх безглузда своєрідна помпезність, це як раз інформаційні події, які лишають помітний слід в головах людей. На кілька днів посмакувати наряди прес-секретарки, «наїдженість личка», «розміру і хфасону пінжаку» і таке інше. Ось це можна й поміряти. А реальних справ, там «поміряти» немає.

Сьогодні практично всі телевізійні канали та електронні медіа палко і до нестями обговорюють кожен крок президента. Частіше сварять та жорстко критикують. Проте в питаннях інформаційного образу людини-політика (публічної персони) не важливо говорять правду чи брешуть, критикують чи схвалюють. Головне тут, що інформаційний образ людини присутній в інформаційному полі. Сьогоднішні опозиціонери грають на користь Зеленському своїми нескінченими перемиваннями його кісточок. Таке враження, що медіа належать самому Зеленському та в режимі 24 на 7 створюють йому ефект присутності в нашому житті.

Але насправді, в нашому щоденному житті немає ані Зеленського, ані його слуг, ані труба-режимної, навіть турбулентної держави в їхньому виконані. Але рейтинги впізнаваності будуть високими. Їх показники значним чином впадуть, якщо діяльність президента буде освітлюватись виключно офійними джерелами поширення інформації. На кшталт «Голосу України», телеканалу «РАДА» тощо. Тоді всім радникам та консультантам пана Зеленського доведеться самостійно формувати інформаційне поле та інформаційний образ. Зараз вони грубо кажучи, відпочивають та насолоджують великими зарплатами. Все відбувається без них, а вони малюють красиві звіти про медіа-популярність «відосіків» президента.

Нажаль ми живемо в таку пору розвитку людської цивілізації, в яку подія вважається недійсною, якщо вона не була в новинах, або в іншому інформаційному проявлені. Карантини, помилки владних посадовців, трагедії внаслідок непрофесійності виконавців — це із реального життя. Цих подій часто-густо немає в інформаційному просторі. А відповідно, їх не відбувалось. І, відповідно, на рейтинги популярності вони мало впливають. Так що, ми ще довго будемо бачити високі цифри умовної «любові народної» до президента. До речі в президента Януковича восени 2013-го також були високі рейтинги. Біля 35%, якщо я не помиляюсь.

— Складається враження, що в Україні немає соціології. Здається, що політикам спеціально малюють певні відсотки для маніпуляції суспільною думкою.

-В Україні поки що є справжні науковці соціологи. Проте сама наука про суспільство сьогодні в жалюгідному стані. Як і все, що стосується системи забезпечення спільного буття. Соціологи стали заручниками політиканів. Сама соціологічна наука є інструментом високої точності, високої ефективності, але й високої вартості. Утримувати сітку респондентів дуже накладно, не дешево. Собівартість однієї анкети починається з 100 грн., в залежності від складності дослідження. І відповідно соціологічні центри та агенції часто-густо окуповані грошовитими замовниками, яких не цікавить наука про суспільство. Їх цікавить використати цифри в своїх маніпуляційних інформ-кампаніях та заплатити як найменше.

Політикам не малюють відсотки, їм надають послуги, за які вони сплачують. Та діяльність соціологів, яка відома широкому загалу практично завжди пов’язана з політикою і дуже мало з висвітленням реального стану життя українців. Політикани-маніпулятори — це біда сучасної України, які вбивають не тільки соціологію.

— Кого опитують соціологи?

— Опитування в соціології, це основний метод пізнання стану свідомості людей. Власне «Соціологія» — це наука про суспільні процеси та саме суспільство, світ людей, який створений людьми для свого виживання. Завдання цього інструменту пізнання, з’ясувати що саме відбувається в складному соціальному механізмі людського колективу. Які думки, чим живуть люди, до чого вони прагнуть, про що мріють тощо. Це інструмент для пізнання болючих суспільних тем та джерел духовної єдності. Це шалений інструмент як для покращення життя людей, так і для пригноблення їх. Нажаль, цим інструментом часто користуються не ті руки, та не з благородною метою.

А опитують соціологи власне людей, з тих категорій, які виділені як складові частини суспільного організму. Наприклад (нехай простять мене фахові соціологи, цей текст не для них), ми знаємо, що наша країна складається з певних кількостей по декілька десятків, а то й сотень тисяч вчителів, медиків, шахтарів, студентів, військових тощо. У відповідній пропорції ми повинні опитати чітко визначену аналітиком-соціологом кількість тих самих людей, за нашими можливостями 1.5 — 2 тисячі. З яких, наприклад — вчителів 32, медиків 12, шахтарів 58 і т.д. Ці кількості відповідають пропорційним часткам категорій мешканців, та дають можливість аналітичним чином зрозуміти загальну картину по країні. І опитувати їх треба в чітко зазначеній дослідником кількості в кожному регіоні або виділеному кластері дослідження. Похибка дослідження це як раз допустимі межі пропорції щодо складу опитаних людей до їх реальної кількості.

Як колись казала, нині покійна Ірина Бекешкіна (директор соціологічної служби «Демократичні Ініціативи»), — «немає необхідності з’їсти всю каструлю борщу, щоб зрозуміти його смак. Можна спробувати лише одну ложку». Ось так, перед тим як проводити дослідження, визначається та сама «ложка» суспільства, яку треба протестувати. Доволі складне завдання, в цій системі суспільних відносин добитися правдивих відповідей від людей та правдивих анкет, які відповідають моделі соціальної матриці. А соціальна матриця, це такий собі профіль, модель суспільства, яка складалась, проектувалась на підставі перепису населення та статистичних даних про стан людського простору в кордонах країни.

— Як суспільство навчити не піддаватися на маніпуляції?

— Не піддаватись на маніпуляції неймовірно складно. Це можливо лише в тому випадку коли знаєш правду або маєш розуміння процесів, щодо яких відбувається спроба маніпуляцій. Важливо критично оцінювати інформаційні події. Приміряти те, що почули на свій життєвий досвід, не лінуватись перепитати або перепровірити інформацію. Наш світ змінився остаточно. Ми живемо у дивному світі інформаційних потоків. І маніпуляції це органічна частина цього світу. Люди мають самі змінюватись і тоді зміниться інформаційний світ. Бо він є наслідком нашого реального життя.