Сумні короновірусні реалії.
Сьогоднішньою жадібністю влада прирікає країну на довгі роки важкого і дуже повільного відновлення.
«Подушка безпеки» для країни, людей, малого та середнього бізнесу. В чому її сутність?
Країну лихоманить! У нас, як у старому анекдоті — «куди не тикни пальцем — скрізь боляче, бо пальчик зламаний».
Витягни одну цеглину — все завалиться. Люди і країна розгублені і цинічні…
Серйозні загальні заходи з підтримки населення і бізнесу знову не на часі, а якщо застосовуються, то з багатьма засторогами. Лікарі, тарифи, сім’ї з дітьми-інвалідами, офіційні нові безробітні — як жити людям? Пенсіонерам? Самозайнятим? 15−20 мільйонам, зайнятим в неформальному секторі економіки? Їм — ніякої допомоги? Вони — люди третього сорту?
У нас є, казав президент, «подушка безпеки», це він мабуть про себе, бо очолив штаб по боротьбі з ковідом. Скільки грошей буде використано і на які цілі? Чи є програма дій?!
Якого ще «чорного» дня, «чорнішого» ніж сьогоднішній, чекає влада і чому не використовує всі доступні способи допомогти людям і бізнесу? Адже, судячи з їх слів, в найближчі 2−3 тижні — буде пік епідемії.
Виживання малого і середнього бізнесу, пацієнт скоріше мертвий ніж живий? Чи все ж таки навпаки?
Жодних звільнень бізнесу від податків, оплати оренди частково, спрощення ведення бізнесу, шалені штрафи, касові апарати по 6 тис. грн. за штуку… і це в такий скрутний час для … Замість допомоги — бізнес відверто грабують. Народ терплячий, якось викрутяться?
Ми розуміємо весь ступінь байдужості, який демонструє політична еліта до народу, а «маленькі українці» вже навіть не звертаються до їх совісті або милосердя… Марно.
Але, давайте хоча б подумаємо раціонально.
Доходи більшості людей різко впали, а витрати, виросли (подорожчання ЖКП, продуктового набору, ліки, засоби гігієни тощо).
Те ж стосується і бізнесу, малого і середнього — адже він не отримує живі гроші, а навпаки, заганяється в боргову кабалу на роки вперед. Який попит в економіці буде при таких умовах? Влада не розуміє, що вона зараз штопором, у вільному падінні, летить вниз, а відновлюватися їй не буде на що — просто немає грошей.
Сьогоднішньою жадібністю влада прирікає країну на довгі роки важкого і дуже повільного відновлення. З урахуванням і так вже втрачених років 6 — це будуть втрачені для країни десятиліття. Скупий платить двічі… в наших умовах на багато більше, плюс в другій степені.
Дилема, яку бачимо сьогодні: як дотриматися карантину і не дати економіці сильно впасти. Але це — помилкова дилема. Насправді можна дотриматися карантинних заходів і підтримати економіку, це не суперечить одне одному. І так роблять майже всі розвинені країни. Треба тільки можновладцям придушити в собі пофігізм до народу, звичку не давати грошей на розвиток країни, перестати дивитися на людей як на електоральних дармоїдів…
Ковід — це не найстрашніше, що з нами сталося. Головна перешкода в боротьбі з вірусом — навіть не непрофесійність чи відсутність стратегії.
Головні гріхи влади — жадібність і байдужість до свого народу! Ця біда — 30 років пожирає країну.
Якщо не хочуть допомагати людям із співчуття — так допомогли хоча б з голого і цинічного розрахунку. Якщо ви не відчуваєте, що хворі, — це не означає, що ви здорові.
