Анжела Воронова: справжніми вимогами тарифного майдану мають стати прозорий ринок енергоресурсів і житлово-комунальних послуг
Кожна громада повинна бачити, як формується ціна. Вона складається з таких показників як видобуток, поставка, виробництво, транспортування та споживання.
Українці протестують проти підняття тарифів на газ. Представники різних областей Україні перекривають великі траси і перешкоджають руху транспорту. Тим часом, президент Володимир Зеленський пообіцяв знизити тарифи. Подібні обіцянки роздавав і Прем’єр, обіцяючи знизити ціну на газ, при цьому оминувши питання нової грабіжницької формули розрахунку ціни на електроенергію та нові ціни на гаряче й холодне водопостачання.
Про акції протесту та їх наслідки i-ua.tv поспілкувався з відповідальною координаторкою народного руху «Тарифний майдан. Україна» Анжелою Вороновою. До речі, вона вважає, що «палками та камінням», тобто тільки протестами з вимогою знизити ціну проблему не вирішити, бо сьогодні «господарі країни» ціну можуть знизити, а вже завтра, через нові енергетичні схеми, знову грабуватимуть народ. Саме тому Анжела Воронова вважає, що нині настав час висунути владі ряд принципових вимог для кардинальної зміни ситуації на енергетичному ринку й не лише на ньому.
— Влада обіцяє переглянути тарифи та збільшити субсидію. Отже, йде певною мірою на поступки громадянам. Такі дії задовольняють протестувальників?
— Частково — так. Народ вимагає зменшення тарифів. А втім, він не повністю усвідомлює, як це має відбуватися. Безперечно, його вимоги є правильними. Однак немає впевненості, що через пару років людей не змусять знову вийти на подібний майдан. Виникає питання: чому тарифи, скажімо, потрібно зменшувати на 50%, а не на 40%, чи 70%? З якої стелі взагалі взяли ці цифри? До речі, на ці цифри ведеться й уряд. Прем’єр-міністр озвучував цифри і у 30%, і у 50%, але так і не пояснив, звідки вони взялися.
Думаю, справжніми вимогами тарифного майдану мають стати прозорий ринок енергоресурсів і житлово-комунальних послуг. Кожна громада повинна бачити, як формується ціна. Вона складається з таких показників як видобуток, поставка, виробництво, транспортування та споживання. І тільки потім, буде оплата за енергоносії та комунальні послуги. Звісно, у цю складову ще входять податки.
Більше того, у нас спотворено саме поняття «тарифи». Насправді, це слово означає своєрідне мито за виробничі, чи невиробничі послуги. Тоді, потрібно розібратися, що таке енергоносії: товар, чи послуги? Якщо це — товар, тоді доцільніше використовувати словосполучення «справедлива ціна». Саме поняття «ціна» є фундаментальним та має тривалу історію. А ось зі словом «тарифи» усе не так просто. Його можна використовувати лише по відношенню до житлово-комунальних послуг. Що ж до самих ресурсів, які є продуктом (товаром), доцільно вживати словосполучення «справедлива ціна». Воно означає, що туди внесені тільки затрати на виробництво, видобуток та поставку. Таким є економічній термін.
Тому наголошую ще раз: вимоги українського народу є абсолютно справедливими. Він створює попит. А задоволення цього попиту вже лежить на плечах менеджерів, які керують цими процесами. Вони повинні це зробити чітко, відповідно до особливостей бухгалтерії, обліку та управління. На жаль, менеджери цього не роблять і не займаються аналітикою. Народ сказав: «Треба знизити ціну на 30%», вони відповіли: «гаразд». Тоді питання: чому не на 70%? У влади немає обґрунтування. Його може дати тільки прозора система обліку, контролю, аудиту та моніторингу, що буде слідкувати за такими параметрами як ціна, кількість та якість.
Що в Україні відбувається зараз? Нам диктують ціну і не звертають увагу, скажімо, на якість. Люди скаржаться на те, що їхній газ не гріє воду і горить жовтим полум’ям, замість синього чи блакитного. Відповідно, цей газ має домішок, і наші громадяни переплачують гроші. Те ж саме відбувається з водою. Існує дуже багато скарг на невиконання державних стандартів. На жаль, люди згодні жертвувати якістю заради помірної плати. Тому, врятувати ситуацію зможуть прозорий облік, моніторинг, контроль та аудит. Усе це зробить повний енергетичний баланс в громадах, областях та Україні в цілому. Він враховуватиме параметри: кількість, якість та ціну.
- Органи на місцях просять центральну владу знизити тарифи. Водночас, тарифний майдан говорить про зміну системи. Чи є у вас комунікація з місцевими депутатами, є взаєморозуміння з ними щодо вимог?
— На сьогоднішній момент у нашій спільноті, присвяченій тарифному Майдану, приблизно 7000 осіб. Серед них є певна кількість депутатів, однак вони туди зайшли як рядові учасники «Facebook». Офіційно до нас приєднався лише один парламентар Верховної Ради ІІ скликання. Він виклав відповідь на моє звернення до депутатів Кривого Рогу і мера міста. Він, як ніхто інший, розуміє, що у нас не виконуються в країні стандарти та немає прозорого обліку, контролю та аудиту.
Тому, офіційно, в нашій спільноті є лиш один колишній депутат. Усі решта чекають на відмашку з Києва. Мені не зрозуміло, чому вони не виходять на мітинги. А ті, які й виходять, чомусь офіційно не роблять відповідних публічних заяв. Можливо, на якихось невеликих мітингах вони виступають і їх помічає місцеве телебачення. Однак мені не зрозуміло, чому їх не показують по загально національних каналах.
— Як ви думаєте, чому склалася така ситуація? Адже цих депутатів обрав народ.
— Я вважаю, що депутати, починаючи з об’єднаних територіальних громад і закінчуючи Верховною Радою, є найнятими народом менеджерами. У їхнє повноваження чітко входить виконання та дотримання Конституції і всього українського законодавства. Якщо вони бачать, що нехтуються закони (а в питанні тарифоутворення дійсно порушується ряд правових норм), вони мають одразу бити на сполох. Втім, наші обранці про це, чомусь мовчать.
І ще: наразі новообраним місцевим депутатам розкачуватися ніколи. Вони мають одразу входити у курс справ і розпочинати діалог з народом. До того ж, першими вийти на розмову мають саме вони. Тим паче, чимало з них живуть зі своїми виборцями на сусідніх вулицях, чи навіть в одному будинку. Вони — сусіди та родичі. Тому ми закликаємо, аби, українці зробили наступне. По-перше, звернулися до свого депутата. По-друге, розповіли йому про нашу групу і про те, що у ній викладена програма створення служби прав споживачів та протидії створенню природних монополій. Наступний крок — прийняття цієї програми дій кожною територіальною громадою України. Потім лідери громад мають звернутися до депутатів обласної ради та попросити їх запровадити проект Єдиної державної системи моніторингу (ЄДСМ). Для чого вона потрібна? Тільки ЄДСМ здатна зробити прозорими контроль, облік, моніторинг та аудит усіх енергоресурсів та житлово-комунальних послуг.
Зараз, у мене складається враження, що депутатів об’єднаних територіальних громад, районних та міських рад тримають під контролем олігархічні сили, які отримують зиск від підвищених цін і тарифів. Усе що відбувається, на жаль, виглядає саме так.
- Будь-який громадський рух привертає увагу політиків. Останні не проти на ньому пропіаритися заради досягнення своїх цілей. Чи відчуваєте Ви небезпеку псевдо політизації Вашого руху? Адже нинішня еліта, від влади до опозиції, не зацікавлена у зміні системи.
— Перед тим, як прийти до влади, політики згодні на запровадження проекту ЄДСМ. Варто їм отримати перемогу на виборах — на них нападає масова амнезія. Вони забувають свої обіцянки про необхідність наведення ладу. У 1991 році ми перейшли від комунізму до демократії. Утім, зробили одну дуже велику помилку: «забули» зробити облік, контроль, аудит та моніторинг наших надр і всього, що виробляється за рахунок цих ресурсів. Україна мені нагадує жінку, яка в’яже панчохи і випадково проґавила петлю у першому рядку. Аби врятувати виріб, їй доведеться все розпустити, виправити помилку і вдруге зробити цю саму роботу. Так само і Україна. Якщо ми не піднімемо на спицю цю умовну петельку, наш виріб-держава розпуститься. Іншими словами, влада постійно буде збільшувати тарифи, а люди виходитимуть на протести до повного розвалу системи життєзабезпечення країни.
Ми вже проходили Тарифний майдан 2015 року. Чому він не відбувся? Бо не вимагали обліку, контролю, аудиту та моніторингу. Вимагали все, що завгодно, тільки не це. На жаль, в нас немає точки опори. Ті регуляторні організації, які займаються створенням тарифної політики, не мають звідки відштовхнутися. Вони не бачать реальної картини в цілому.
— Як потрібно оптимізувати існуючу систему? Якими мають бути перші кроки? Можливо, перегляд хвиль приватизації та повернення у правове поле? Що потрібно зробити, аби система запрацювала.
— Насправді, монополії існують в усіх країнах. Питання про перегляд приватизації ставлять і учасники нашої групи на «Facebook». Вони пропонують націоналізувати усе, що віддали до рук монополістів. Станом на зараз, я не чула від жодного правника пропозицій на кшталт проведення повної націоналізації. Якщо з’являться люди, які займатимуться цією справою на волонтерській основі, можливо все так і відбудеться. Однак — це доволі тривалий процес.
Водночас хочу нагадати, що зараз не 1917 рік, коли все віднімали та ділили. Ми ж з вами — правова держава та цивілізований народ. У такому випадку, потрібно звертатися до суду. А там можуть приймати рішення роками, або навіть десятиріччями. Чи схочемо ми настільки довго чекати?
Тому, станом на зараз, ми маємо розібратися з нашими постачальниками енергоресурсів. Для початку потрібно хоча б тут навести лад з прозорістю тарифів та ціноутворення. А ось вже потім вирішувати, чи варто з ними судитися.
