Олександр Новохатський: Майбутнє України пов’язане з усвідомленням себе українцями

Ми сьогодні, як ніколи раніше, знаходимось у стані переходу свідомості. Пошуки себе справжніх можна вважати завершеними. Ми за ці тридцять років зробили головне — відчули себе Українцями.

Диктатор Володимир Путін «ощасливив» українців своєю статтею. Матеріал під авторством агресора «Об историчесокм единстве русских и украинцев» оприлюднили на офіційному сайті Кремля російською та українською мовами. Весь текст — найджерельнішої води пропаганда, з використанням заїжджених штампів та перекрученими історичними фактами. На кожен перший абзац цього опусу проситься коментар. Якщо коротко, диктатор пише, нервовою б’ючи пальцями по клавіатурі, що українці та росіяни — один народ, а всі, хто їх намагається посварити — погані люди. Надамо змогу прокоментувати слова кремлівського карлика політологу Олександру Новохатському.

—  Про що свідчить вихід путінської статті? Спроба вигукнути на весь світ: «Росія — це цивілізація»?

— Почнемо з того, що стаття Путіна не стала ані несподіванкою, ані одкровенням. Останній місяць в українському інтелектуальному просторі точилась квазі-дискусія на теми нікчемності Українства і велич проекту Росія. Окремі автори публічних висловлювань доходили до ствердження, що Українства не існує. Навіть, якщо допустити його існування, то воно не здатне бути основою для українського проекту своєї держави. Такий інформаційний фон завжди розгортається кремлівськими зайдами напередодні їх підготовленої «основної події».

Так вже влаштовані чекісти та московські політики. Перед подіями, які вони вважають за необхідність роздмухати та піднести (їх важливість), завжди починають готувати тло, розставляти декорації та збуджувати масовку. До цієї роботи залучають авторів, які свідомо або несвідомо починають створювати спеціальний інформаційний шум. Вважається, що на цьому тлі основні події набирають більше зацікавленості. Це, до речі, — стара радянська практика. Такий собі фінт — «по многочіслєнним просьбам трудящіхся». Ніби існує велика проблема та зацікавленість широких мас у тому питанні, що буде озвучено з головної кремлівської башти.

Тут необхідно звертати увагу не на саму статтю. Вона, говорячи російською — «убогая и примитивная» і містить у собі всю безмежність обмеженості її автора. Проте, це — частина інформаційної атаки глобального характеру. І спрямована ця атака не на Україну, вона спрямована на США. Тут і хор українських заперечувальників українства, тут і ряд досліджень соціального простору, що робився іноземними дослідницькими структурами в Україні останні два місяці. І, позиція Німеччини в купі з канцлеркою щодо «Північного потоку — 2». У цьому сюжеті все цікаво, яскраво та сповнено зухвалою погрозою.

Путін заявляє своє право на те, що йому належати не може. Що він не буде здаватись без бою і не допустить створення в географічних кордонах українських земель геополітичного проекту, непідконтрольного Росії. Україна за планами Кремля, не має права на власний проект державності, а тим більше, — на власний геополітичний проект. Ці землі надзвичайно важливі для продовження існування «Імперії зла».

Насправді, як це часто буває у недолугих та недорозвинутих царьків, слова які здаються значними в одному контексті, говорять про зовсім інший. Путін буквально волає — «Україна — це наше найслабкіше, найболючіше та найуразливіше місце! Без України та Білорусі немає Росії». Він дійсно все сказав. Сам текст статті примітивний в стилі «історика з підворотні». Але ця істерика від «історика» містить яскравий набір кліше, та викладена у такому порядку, який притаманний англомовним людям. Отже, «важливий опус» — лише відчайдушне волання затиснутого у куток звіра. Це відкритий лист до Колективного Заходу.

— Путін писав, що українці та росіяни — це один народ.

— Те що у Москві не бачать різниці між українцями та росіянами, не є правда. Не тільки бачать і знають, а ще й неймовірно бояться Українства. Існування української України припинить існування геополітичного проекту Русь в його історичному контексті.

В самій сучасній Україні досить мало людей усвідомлюють, чим українці відрізняються від інших людей світу. Грубо кажучи, чим голі у бані українці будуть відрізнятись від інших. Те, що буде різниця, відчувають багато людей, але оце «чим і чому», не завжди лежить на поверхні сучасних інформаційних потоків. Відповідь проста — поведінкою. Українці поводитимуться особливим чином із притаманними їм особливостями привітання та іншими ритуальними речами. І ці поведінкові стереотипи сформовані станом людської самосвідомості, внутрішнім станом, світоглядною моделлю усвідомлення себе та свого місця у Всесвіті.

Ось тут і починається оте «Українство», яке заперечують. Українство починається з усвідомлення себе Українцем. І це не залежить від етнічних та родових ознак. Як би це не здавалось дивним. Українство — це культурно-цивілізаційна платформа, яка в своїй основі має нестримне прагнення Волі. Триптих сили, що Земля-простір, людський Дух та Свобода мають одну назву — Воля. Українство — це Цивілізація Волі. З окремим ладом впорядкування життя.

Уклад життя по-українськи, кардинальним чином різниться від «руського світу, порядку». Руський світ має у своїй основі повне відкидання Волі як інструменту впорядкування простору людських стосунків. Гасло — «За Веру, Царя и Отечество», є сентенцією руського світу. Вєра, яка забирає Волю до духовного розвитку поза межами церкви. Цар, який є єдиним джерелом закону. Отєчєство, яке реалізовано у формі інституту прописки. Потрійне позбавлення Волі. Трьох-гранна піраміда похованої індивідуальності та тваринної ненависті до проявів всього людського.

Саме така форма встановлення порядку обрали ті, хто створював геополітичний проект Київська Русь. Населення земель Балто-Чорноморського макро-регіону необхідно було підкорити одному ладу. Знищити культурні особливості та національні відмінності народів та племен, поєднати їх формально в одну державу. Яка обов’язково керується чужинцем та слугує меті, що поставлена ззовні. Усі ці недоліки та «особливості» інструментального встановлення порідку перейшли в спадок до Росії.

Головною метою геополітичного проекту «Русь» було створення формального простору одного закону-ладу, який давав можливість контролювати безперешкодне ходіння товарів коридором «З Варяг у Греки» а також одним з рукавів «Великого Шовкового шляху» (від Волги до гирла Дунаю). Згодом, як європейські держави, так і сама Росія віднайшли собі інші торгівельні коридори. Німеччина обладнала собі товарний шлях «Рейн — Дунай», а Росія відновила так званий «Хазарський» коридор річкою Волга.

Коридор «Вісла-Дніпро» став небезпечним, бо має найменшу протяжність та є неймовірно комфортним з точки зору географічних особливостей. Ласий шматочок, за який точилась запекла боротьба. Порядку в землях українських так і не було. І такий важливий коридор легше заглушити, ніж вкладати гроші та життя людей у відновлення порядку на цих землях. Так Україна, маючи неймовірне багатство, не може його реалізувати у добробут своїх людей.

Сучасні українські землі несуть в собі культурний феномен, який примушує його носіїв будувати власний світ по-своєму. Зараз ми користуємся самоназвою українці та ідентифікуємо ці землі як Україна. Нехай так і буде. Немає потреби шукати історичних назв та копирсатись у глибинах історичних побрехеньок про себе. Тим більше, що ця назва має сакральні корені доруського періоду.

Заважає проявитись Україні саме існування Руського світу та його підходів утворення цивільного простору людей. Цивільного, цивілізованого, підлеглого силі закону. Зазвичай закони є наслідком стосунків, які вже встановились між людьми. Але в руському світі закони встановлюють з гори, закони тут породжує воля того, хто знаходиться на вершечку отієї піраміди насильства. Цар в руському світові є джерелом законів. Але, Українство, заперечує пріоритет Царя видавати закони «за образом и подобієм». Українство прагне проявлення Свободи-Волі в питанні утворення соціальних зав’язків та конструкцій. (Свобода — право іншої людини розпоряджатись власним життям на власний розсуд). В руському світі свободи не існує, від слова взагалі. Там замість свободи-волі існує слово — «надо».

— Чим український світ відрізняється від «рускаво міра»?

— Просто дивно видається те, що мільйони людей в Україні не замислюються над такими речами. Різниця фундаментальна, яскрава, разюча, тектонічна. Це різні світи. Ми постійно плутаємся в тенетах руського світу. Ми побудували у себе Росію, але колективну. В нас кожен політичний лідер та кожен президент будують свою маленьку окрему Росію. Ми маємо режим колективного Лукашенка чи колективного Путіна. Будучи носіями феномену Українства, яке вимагає проявів Волі, ми вибудовуємо простір стосунків не інструментами Волі, а інструментами Не-Волі. Руськими інструментами. Приниження людей, знецінення людського життя, потурання невігластву та заборона на індивідуальний розвиток людей, це все ознаки руського культурного проекту, в якому Українству немає місця.

— Чи ми знайшли себе справжніх?

— Ми сьогодні, як ніколи раніше, знаходимось у стані переходу свідомості. Пошуки себе справжніх можна вважати завершеними. Ми за ці тридцять років зробили головне — відчули себе Українцями. Та не нацією, а більш широким та потужним явищем. Ми — Цивілізація Волі. Ми не усвідомили цього факту. Та це вже не важливо. Процес трансформації-переродження розпочався.

Руського світу ще дуже багато в нас. Приклад Окупованих земель Донбасу показує, що проблема не в етнічних стереотипах, це — зіткнення культур. Людям, які звикли звертати увагу на форму, важко зрозуміти в чому суть конфлікту. Та й самі мешканці Донбасу вибирають між двома рашками — жовто-блакитною та русько-мирною. І їм невтямки яка різниця, за що йде війна, що взагалі відбулось.

А відбулось народження та проявлення Українства, хоч і не свідоме-усвідомлене. Саме українці-народ захистили від ворога нашу землю. Не руський варіант української «диржави», а саме люди. Ті люди, яких жодна «соціологія» (за гроші) не показує й досі. В нашій країні існують українці не руського світогляду і вони вже ніколи не будуть жити в цій імітації українства. Таких людей сьогодні вже досить для проявлення справжньої України. Питання в організації та проголошені ними державного утворення.

— Як українцям знайти своє щастя?

— Українці не мають можливості здобути Щастя у державному утворенні, модель якого не передбачає Щастя. Руській світ — це світ страждань та поневолення. Це світ з відрізаною Волею.

Для того, щоб перебувати у стані Щастя, українцям треба усвідомити себе Людьми Волі. Прийняти в себе асистенцію Примата Свободи. І проявити свою модель світоглядного устрою щодо людського простору співжиття. Майбутнє України пов’язане не з Росією і навіть не з Європою. Майбутнє України пов’язане з усвідомленням себе українцями.

Час проекту Русь у будь-яких варіаціях добіг свого кінця. Чіплятись за ці наративи та міфи не має сенсу. Макро-регіон від Балтики до Чорного моря та Кавказу може бути облаштований за іншою моделлю устрою людського світу. Замість світу приниження та насильства, необхідно проявити Світ Волі, Простір Свободи. Світ, де кожна людина може віднайти застосування своїм талантам, знанням та умінням. І це реально і досить просто.

Україна — може мати велике майбутнє у разі, якщо буде слухати саму себе, а не різноманітні побрехеньки про себе. І тоді, коли буде відтворювати себе справжню, а не ту химеру, яку з неї ліплять «благодійники-зазіхальники». Щастя поруч. Щастя — це завжди бути собою і на своєму місці. Ми відчули це бути собою. Тепер нам необхідно відчути оце — своє місце. А потім … справа техніки. Це вже все не складно. Утворити свою державу за власним баченням її правильності та відповідності її місцю у Світі. Все буде Україна!

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Суспільство
  • Олександр Новохатський: Майбутнє України пов’язане з усвідомленням себе українцями