Микола Голомша: В Україні боротьба з корупцією вже стала трендом

«Мене важко знайти, легко втратити і неможливо забути», — такі меми ширяться в соціальних мережах про одіозного суддю Миколу Чауса. А чого лише варта боротьба, яку за його душу розгорнули Національна Поліція, Служба безпеки та НАБУ? Саме це специфічне змагання спровокувало питання: чи існує в Україні єдина правоохоронна система? Знайти на нього відповідь i-ua.tv допоміг лідер партії «Патріот» Микола Голомша.

— Чи на здається Вам, що в Україні немає об’єднаної інституції правоохоронних органів, а замість неї — окремі конкуруючі між собою атоми.

— Існування кількох суміжних сил — це не проблема. Проблемою є монополізація влади, чи повноважень певним правоохоронним органом. Бо монополія — це зародок зловживань. Ситуація, коли немає щуки, щоб не дрімав карась, породжує відповідні схеми та порушення.

По-перше, проблема знаходиться у слабкій базі легітимності. Нові правоохоронні органи (йдеться про НАБУ, ДБР, НАЗК — ред.) не передбачені Конституцією і під них заклали, можливо несвідомо, бомби уповільненої дії, які можуть вибухнути у самий непотрібний момент. По-друге, ми маємо справу з неврегульованим законодавством у контексті правового поля повноважень. І це — проблема для функціонування таких органів.

— І як вирішити проблему легітимності?

— Я та когорта інших експертів, переконані у необхідності кодифікації законодавства. Вона положить край будь-яким недоречностям та зловживанням. Що я маю на увазі? Створили НАБУ, НАЗК, ДБР, але так і не змінили законодавство. На сьогодні, ми маємо слабке правове поле, яке не дає чіткого розмежування повноважень. Боротьбою з корупцією займаються дуже багато різноманітних чиновників: і в Національній поліції, і в ДБР, і в НАБУ, і в прокуратурі. Думаю, цей перелік можна продовжити. Утім, наявність кодексу, з чітко розмежованими сферами впливу, визначила би повноваження правоохоронних органів та прав людини. Тоді, умовні поліціянти не казали би, що є закон, але наказ начальника — ближче до тіла.

Тепер розповім про функціонал. Створені поза полем Конституції органи дають розбалансовану діяльність. Тому, я вважаю, що діяти потрібно в рамках закону. Хочете новий орган? Будь ласка. Тільки внесіть зміни до Конституції! А ось демонструвати так звану політичну волю, яка ототожнюється з пост правдою, власним баченням та емоціями, дуже згубно для країни, що прямує до кола європейських народів. Тому, існування кількох правоохоронних органів — не проблема. Держава повинна врегулювати правове поле та чітко розмежувати їх повноваження.

— Тобто ви вважаєте, що головна проблема — незбалансоване правове поле? Але скільки б не реформували правоохоронні органи, корупціонерів — хоч відбавляй. Складається враження, що їх ряди — безкінечні. Як їх відучити наживатися на державі?

— У нас боротьба з корупцією стала трендом. Про те, що вона не є реальністю, говорять її результати. Це — боротьба заради боротьби. І вона буде вічною, якщо боротися з наслідками. Натомість, я би радив взятися за умови та причини. А вони знаходяться у неврегульованості правового порядку. Адже, усі гілки влади мають діяти в рамках Конституції, законів і повноважень.

Крім того нам потрібно, нарешті, повернутися з країни дурнів. Що я маю на увазі? Варто перестати ставити людей без досвіду та належної освіти на керівні посади у серйозних органах. Така профанація нас лише відсилає у середньовіччя, або феодальний лад. Давайте вже, на решті, вийдемо з країни дурнів і станемо на стежку державницької кадрової політики. Високі посади мають займати не куми, брати, чи маніпулятори, а професіонали. Правоохоронець має очолювати правоохоронний відділ, прокурор — прокуратуру, поліцейський — органи поліції, службіст, який навчався у академії СБУ — СБУ.

Зрозумійте, у цій ситуації бути просто менеджером не достатньо. Таких знань вистачить хіба що, будь-якому ФОПівцю. У державній справі мають бути державники, знайомі зі своєю місію та законами. Люди, здатні забезпечити стратегічні і тактичні завдання до урегулювання різних проблем, гарантувати законність, правопорядок і нормальний функціонал життєдіяльності держави.

Якщо ми цього не зробимо — з нами корупція залишиться ще надовго. Коли на високі посади призначаються безграмотні люди, без належної освіти і ганьблять нас у світі та дискредитують на міждержавному рівні, а також руйнують довіру суспільства до влади, не буде ніякого толку.

— За останній час створили багато правоохоронних органів. Як ви вважаєте, чи вже вичерпався на них ліміт?

— На жаль, маніпулятори та громадські діячі-грантоїди змогли дорватися до ЗМІ і з їх трибун, нав’язувати на загальнонаціональному рівні свою точку зору. Утім, держава не контролює слова так званих експертів. Усі вони нагадують людей, які закінчили 3 класи церковно-приходської школи і спробували боротися з корупцією. І це — за відсутністю фахового та життєвого досвіду. Те ж саме стосується голови одного з комітетів ВР, для якого ця посада стала першим робочим місцем.

Про що я говорю? Такі люди — і є основною загрозою корупційних ризиків. Вони не мають ні, життєвого досвіду, ні належної освіти. Виняток становить хіба що велике бажання дорватися до влади. Через брак знань, вони спокушаються на корупційні зваби.

Тому, наголошую: обов’язково потрібно урівноважити кадрову політику, встановити баланс поколінь. 30% має відійти старшому, ще 30% - середнього, 30% - молодшого і 10% для розумників, не залежно від їх віку. Утім, до пересічної людини мудрість приходить не раніше, ніж у 50 років. Не вірите? Познайомтеся із дослідженням американських спеціалістів. Відповідно до нього, у 100 великих підприємствах, середній вік працівників становить 62 роки. У церквах — 72 роки, а серед Пап Римських — 76. Тому, не можна на роботу брати лише людей, молодших за 40. Тим паче, на високі посади. Такі керівники не мають належного життєвого досвіду і нездатні вирішувати важливі питання національного, чи міжнародного масштабу.

Чим, у даному контексті, відрізняється зграя вовків, від нас? Тварини ніколи в житті не оберуть дурня, за свого ватажка. Вони не можуть сказати: «Хоч він і дурний, але йому допомагатимуть розумні заступники», адже ватажок має відповідати за зграю. У тваринному світі це не працює. Думаю, нам треба у них повчитися. Адже на всіх високих посадах мають бути наші найкращі представники, а не просто красиві люди, талановиті оратори, чи популярні блогери на Фейсбук.

Ну як сорокарічна людина, на державному рівні може закінчити війну на Донбасі, на нашу користь? Думаю, позитивна відповідь буде дуже сумнівною. Чимало таких людей не мають ні досвіду, ні совісті, ні спроможності діяти виключно у рамках Конституції, Законів, інтересів українського народу та Статут ООН. Вивчіть, будь ласка, те що вже є! Нічого більше вигадувати не треба! Прочитайте Конституцію, зверніть увагу на 4-ту статтю Закону України «Про оборону», де йдеться про відсіч збройній агресії та ознайомтесь із Статутом ООН, де описуються дії, на випадок нападу однієї країни, на іншу.

Коли хтось намагається не називати речі своїми іменами — це злочин, який іменується державною зрадою. Вчіться і читайте! Відповідно до свого обов’язку, спецслужби зобов’язані переслідувати людину, яка вчинили зраду національних інтересів, не залежно від її посади. Коли ми прийдемо до створення незалежних інститутів, які діятимуть в рамках Конституції і законів, ми абсолютно справедливо вважатимемося однією з країн європейської демократії.