У Дніпрі, на набережній гуляли собаки

Знайомтеся! Цього біленького чіхуна звати Кузя. Пьося — сама лагідність та комунікабельність. Ні, Кузя не задирається і показує свій рожевий язичок не навмисно. Просто йому 17 років і в нього майже не залишилося зубів. Може, песик не перетнув би межу настільки поважного собачого віку, якби не Ірина. На початку життя, Кузя став подарунком для однорічного малюка. Дитина сідала на цуцю, кидала її на підлогу і била по голові. Батьки, замість того, аби припинити ці несвідомі знущання, лише підбадьорювали малюка посмішками. Так було допоки не втрутилася бабуся. Жінка подзвонила собачникам і попросила врятувати тварину. Завдяки ній, у Кузиному житті з’явилася Ірина. Вона викупила чіхуна і забрала його до себе. 11 вересня Кузя та його чіхосестра Луна взяли участь у ході з собаками, з нагоди Дня міста у Дніпрі.

Якщо цей текст читатимуть батьки малюків!

Щеня, або кошеня не найкращий подарунок для малечі! Оберіть краще іграшки-розвивалки, ляльок, чи конструктор. Котики та собачки також мають душі і хочуть жити. Аргумент «вінжедитина» не витримує жодної критики. Це — лише виправдання вашої безвідповідальності. Скалічене здоров’я, чи навіть смерть чотирилапих — точно не та ціна, яку варто платити за тимчасові забавки ваших дітей!

Люди з собаками почали збиратися о 18 годині біля ветеринарної лікарні «Айболіт», яка знаходиться у приміщенні цирку. Окрім двох чіхуахуа прийшли вівчарки, хаскі, французький бульдог та інші породи. Власники взяли своїх песиків, щоб показати місту зразкових собак. Люди та їх цуцики пройшлися по набережній і дійшли до Фестивального причалу.

— Усі наші собак — безпечні. З ними можна сфотографуватися та потискатися. Нам ще ніхто не сказав: «Йдіть зі собаками геть!». Якщо песик агресивний до людей та інших тварин — це наслідок неправильного виховання. На таких тварин треба одягати намордники, — розповіла організаторка ходи Катерина Головачова.

Катерина має велику чорну собаку на ім’я Хельга. Її дівчинка — каністерапевт. Це означає, що вона вміє лікувати дітей. Катерина та Хельга разом подорожують по школам і викладають уроки добра. Про їх спільний відпочинок знає весь «Facebook». Коли дівчата виходять купатися на пляж, їх там очікує натовп дітей: малеча хоче погратися з великою чорною собакою. На те, щоб Хельга не вмикала агресію, Катерина витратила багато десятків тисяч годин. Вона навчає її і досі. Адже Хельга — її життя.

— Хельга не маленька. Не дай боже, вона когось випадково обгавкає. Люди бувають різні, і я дуже боюся, що її можуть пнути ногою, або навіть ранити ножем. Тому я роблю все, аби моя Хельга була собакою-ігракою, — розповіла Катерина Головачова.

Це уже друга хода з собаками. Першу Катерина Головачова організувала на День міста, у минулому році. Вона розповіла i-ua.tv про проблеми, з якими у Дніпрі стикаються собаки та їх власники.

Собачі майданчики

У минулому році я подавала у «Бюджет участі» проект про майданчики для собак. На словах його схвалили. Та за три дні до голосування, з’ясувалося що його неможливо виконати. Жодне, з існуючих комунальних підприємств немає на це ні функцій, ні повноважень. Та варто було мені організувати кілька акцій і ходу з собаками, як розширили повноваження КП «Благоустрій». Відтепер це комунальне підприємство змогло будувати майданчики для собак.

Так, у минулому році мій проект не виграв. Утім, ми досягли більшого. По-перше, в місті почали з’являтися майданчики для собак, зокрема і там, де я вказувала у проекті. По-друге, як я вже казала, розширилися повноваження КП «Благоустрій». Крім того, будувати майданчики для собак тепер можуть і КП «Спорт», і КП «Парків та рекреацій». Саме тому, ми перемогли. Утім, без ложки дьогтю не обійшлося. Майданчики, які будуються не собачниками, не універсальні. В ідеалі, тварини повинні на них, не тільки бігати та гратися, але й тренуватися, а їх господарі — мати місце для спільної розмови. На жаль, така можливість є далеко не скрізь.

Обережно: кліщі та віруси!

Уже з десяток років у Дніпрі не обробляють траву від кліщів. У результаті, піроплазмоз перетворився на біч нашого часу. Крім того, боротьба з вірусними інфекціями зводиться лише до паперових програм. Ми зіткалися з випадками сказу та м’ясоїдної чуми. Останнє захворювання ми не знали вже добрих 20, чи 30 років. Воно не зустрічалося з 90-х років. На жаль, у місті немає ні карантинних мір, ні вакцинації, ні визначення кола контактних тварин. Захворювання має ризик розійтися хвилею. Щоб його зупинити, потрібне фінансування та комунальне підприємство, що куруватиме цей процес. На жаль, у нас цим ніхто не займається.

Собаки і спорт

Собаки можуть бути чудовими терапевтами, рятівниками, детекторами і спортсменами. Замовлю слово про останніх. Собаки та їх люди беруть участь у чемпіонатах України та світу. Усе це тримається виключно на ентузіазмі. Чому, коли ми стоїмо на п’єдесталі і лунає гімн України, наші успіхи обходяться нам за наш власний рахунок? Чому держава не хоче виділити фінансування?

Я намагалася через КП «Спорт» подати на «Бюджет участі» проект на проведення одного зі змагань. Мені пообіцяли його погодити, у випадку, якщо ця спортивна дисципліна наявна у списку. Однак її там не було. То ж що нам потрібно робити? Розширяти повноваження комунальних підприємств, або створювати новий орган. Можливо, навіть такий, що займатиметься собаками.

Безвідповідальність власників

Кілька місяців назад мене попросили знайти загублену німецьку вівчарку. Я написала публікацію — і пост дуже швидко розлетівся по «Facebook». Виявилося, напередодні ввечері ця ж сама собака вихопила з рук дитини маленьку цуцю і розірвала бідолашну на місці. Зрозуміло, що вівчарка втекла випадково. Однак її господарка має відповісти за всією суворістю закону. І за те, що її собака загубилася, і за те, що через її необережність, тварина вбила маленьку цуцю і заподіяла дитині психологічну травму. Ця історія — просто неприпустима! У будь-якому випадку, це має хтось контролювати.

Кожна собака має гуляти на повідку. Якщо ігнорувати це просте правило, тварина може загубитися або стати вкраденою. Таких собак треба привозити у КП «Зооконтроль». Там розшукуватимуть господарів песиків, а самих тварин прочіпують. На випадок, якщо собака загубить вдруге, знайти її власника можна буде значно швидше. Звісно, що господар має заплатити штраф. Такі заходи дисциплінуватимуть наших людей і робитимуть їх більш відповідальними. Іще б Україні не завадив закон, який заборонить красти собак.

Собаки і діти

Історію Кузі ви вже знаєте. На щастя, знущання не відобразилися на характері цього біленького чіхуахуа. Утім, деякі собаки отримали серйозні психологічні травми, чи навіть стали інвалідами. На жаль, діти не завжди вміють спілкуватися з тваринами. Що ми пропонуємо? Відкрити державні гуртки, де малеча б могла займатися і дружити з собаками. Так у їхніх серцях розвиватиметься людяність та навички правильного спілкування з тваринами.

Нестача знань

Нерідко люди, які рятують собак-безхатьків, чи беруть їх з притулків, не мають спеціальних знань, або грошей, щоб їх отримати. Часто-густо, вони навіть не в курсі, куди іти. Крім того, чимало з таких волонтерів не знають, що, приміром, після порятунку однієї вірусної тварини, у будинок не можна брати іншу. Так вони лише обречуть обох на смерть. На моє переконання, для таких людей потрібні спеціальні курси. Добре, якби після їх закінчення давали бонуси та привілеї.

Вирази собачих мордочок ловила моя подруга та асистентка Алла Субботіна