Юрій Буздуган: Триває ендшпіль Четвертої світової війни

Уже не один день нелегальні мігранти намагаються вдертися на територію ЄС, крізь білорусько-польський кордон. Існує думка, що за вихідцями з Ємену, Іраку, Афганістану стоїть режим Олександра Лукашенка. З одного боку, білоруський Бацька не проти помститися ЄС за санкції, а з іншого — диктатор не має жодної суб’єктності і керується з пульта Володимиром Путіним. Чому кілька тисяч нелегальних мігрантів намагають прорвати кордон? Хто стоїть за цим безладом? Чого очікувати далі? З цими та іншими питаннями i-ua.tv звернувся до експерта з питань індустріального розвитку Юрія Буздугана.

— Що з геополітичної точки зору, відбувається на кордоні Білорусі та Польщі?

— Перший пласт — це самі мігранти. Нещасні люди, які змушені полишати домівку і вирушити у пошуки кращої долі. Вони подалися у невідомість, бо вдома їм погано. Ми — українці мали колись схожі сторінки. Сто років тому, під час третьої хвилі еміграції, ми їхали в Америку, чи Канаду. У Леоніда Осики є фільм «Кам'яний хрест». Люди на кладовищі насипають собі могилу та ставлять хреста і просять селян, щоб вони за нею доглядали. А потім, прощаються з рідною землею. Навіки.

Тільки у мігрантів, які перебувають на білорусько-польському кордоні ситуація ще гірша, ніж у наших співвітчизників сто років тому. У своїй більшості, це — курди, які не мають своєї країни. Їх аналогів у світі не так вже й багато. Хіба що, ті ж палестинці. Але навіть в тих є власна автономія, в межах Ізраїлю. А ось курди після Першої світової війни лишилися без країни. Частина з них живе в Туреччині, а хтось — в Іраку. Утім, вони скрізь мають погані стосунки із владою. Так триває десятиліттями.

Як правило, таких людей спеціально використовують у великих іграх брудної геополітики. Зараз поясню, про що йдеться. Політика та геополітика можуть бути чистими, або брудними. Найкращий приклад останньої — це діяльність більшовиків.

З Першої світової війни Росія вийшла знекровленою і за своїм економічним розвитком вельми відсталою від провідних сусідів. Троцький у 1921 році висунув три тези. Перша — нас порятує тільки індустріалізація. Друга — на допомогу Європи розраховувати не варто, бо вона сама вийшла з війни без грошей. Третя — тому ми маємо конвертувати у індустріалізацію ресурс, якого у нас багато — дешеву робочу силу. У результаті — Голодомор і ГУЛАГ. Усе це було прикладом брудної геополітики, коли геополітичні цілі досягаються, але страшною і брудною ціною. Зараз брудні геополітики використовують нещасних мігрантів заради досягнення своїх інтересів.

Другий пласт. Хто і для чого влаштовує це геополітичне зіткнення? 11 років тому, у 2010 році я розповідав студентам на лекціях про неминучість великої війни між Україною та Росією. На той момент, люди дивилися на мене круглими очима. Хоча, я посилався на закони геополітики які працюють так само, як, приміром, закон всесвітнього тяжіння, відкритий Ньютоном. З цих законів випливало, що є три точки в Європі, де може спалахнути Четверта світова війна. Перша з них — це Прибалтика. Власне кажучи, естонська Нарва з її великою російською меншиною. Друга — білорусько-польський кордон, бо саме через нього йде найкоротший шлях від Німеччини до Росії. І, нарешті, третьою точкою є Україна: Крим і Донбас.

У 2014 жахнуло саме в нас. Але інші дві точки залишилися точками геополітичного напруження. І от зараз, коли війна іде до завершення, а в Росії інших інструментів геополітики, крім військових, не лишилося, різко зростають ризики спалаху насильства в цих точках.

Існують різні інструменти проведення геополітики. Після початку Холодної (третьої) світової війни головним геополітичним інструментом американців стали не ракети чи ядерна зброя, а план Маршала. Радянський Союз програв не тому, що в нього було мало ракет, чи танків, а тому що, західні німці, жили краще, ніж східні. Тобто, американська допомога Західній Німеччині, виявився найефективнішим інструментом для перемоги у Третій світовій війні. Але Росія нічого подібного не має. Тільки танки і нещасні курди, яких їй зовсім не шкода.

— Росія говорить тільки мовою зброї?

— Сьогодні у неї майже не залишилося інструментів для роботи в просторі великих гравців. У неї є тільки армія, нафта та газ. Останнього вона має лише 8% світових запасів. Але до того як стати сучасною Імперією Зла вона забезпечувала Європу газом на 35%. Усе почалося у 1975 за канцлерства Віллі Брандта, коли він домовився з Леонідом Брежнєвим і започаткував епоху розрядки. Це був інструмент чистої геополітики з арсеналу СРСР та Німеччини. Він діяв доволі довго. Росія та Німеччина проводили синхронну геополітику. Так було до 2008 року, коли Путін вперше заморозив Україну. Але після 2008 року російський газ став брудним інструментом і Європа скоротила його частку до 25%.

Та настав момент, коли Четверта світова війна, розпочата у 1991 році, завершується. Це відбувається прямо на наших очах. Досі Росія та Німеччина у ній виступали союзниками. Скажу відверто. ОБСЄ було тим самим інструментом, який заморозив усі регіональні конфлікти у геометрії, вигідній саме для Росії. До цього списку можна сміливо віднести: Придністров’я, Донбас, Карабах, Південну Осетію… Німці послідовно захищали інтереси Росії. Навіть, коли наш Байрахтар підбив російські гаубиці, в ОБСЄ почалася істерика. ЇЇ сенс полягав у тому, що погані українці із дозволеної зони знищили гаубиці, які стріляли по Україні із забороненої зони.

— Нам ще довго чекати на поразку Росії?

— Уже зовсім скоро цьому безглуздю настане кінець. І події в Білорусі — один з його останніх етапів. Зараз усі заморожені конфлікти розморожуються. Ендшпіль. Тепер усі суб’єкти цієї світової війни: і німці, і американці, і українці почали грати на розмородження конфліктів, намагаючись схилити остаточний результат на свою користь. Настав час дати відповідь на питання: «Хто і що врешті-решт отримає?» і «Чиї аргументи потужніші?». Розморожуються і ті точки, які не вистрілювали протягом десятиліть.

Що відбувається зараз? Російські війська стоять проти німецьких танків «Леопардів». Тобто, це вже не білорусько-польський конфлікт. Відбувається протистояння між союзниками, які досі робили все, аби підтримати один одного протягом багатьох десятиліть. Вважайте із 1975 року. Навіть коли у нас ціна на газ була 450 доларів, у Прибалтиці — 550, то Німеччина платила 209 доларів. І Німеччина відповідала Росії взаємністю.

Та сторінку календаря перегорнуто — і настали інші часи. Вирішується питання хто ж нарешті переможе. Усе відбудеться через спалення зон конфліктів. Причому, усі сторони йдуть на загострення. Росія посилює обстріли, а ми витискаємо їх із сірої зони. Натомість, Росія обіцяє вийти з мінських домовленостей. Німеччина підтягла до польського кордону свої «Леопарди», поставивши їх проти не білоруських прикордонників, а проти російських десантників. Це — ендшпіль. Скоро кінець війни і всі поспішають.

Що очікує нас на білорусько-польському кордоні? Загострення! Коли спалахне в одному місці — горітиме скрізь. Навіть у тихому Придністров’ї, яке до речі, теж знаходиться на кордоні з Україною. Йде ендшпіль на повний зріст.

У кожної країни є свої союзники та аргументи. Мушу сказати таке: наші союзники — кращі, ніж німці та росіяни. Вони нам не погрожують, вони нам допомагають. Пам’ятаєте, як довго обговорювали, чи варто нам давати летальну зброю? Тепер все по-іншому. Британський батальйон спеціального призначення вже в Україні. Україну її союзники підтримують. А Росія та Німеччина, які десятиліттями приховували злочини одна одної, починають грати проти одна одної. Бо відбувається процедура їх поразки. Не вистачає тільки апофеозу — їхнього прямого зіткнення.

Заява керівника землі Баварії про те, що Німеччина готова прийняти мігрантів, дзвінки Меркель Путіну і навіть Лукашенку свідчать про те, що ФРН намагається вийти з цього клінчу. Утім їй це не вдасться. Бо Росія настільки ослабла, що втратила усі інструменти, крім військових. Партнер Німеччини виявився недоговороспроможним. Часи, коли з Росією можна було домовлятися, вже в минулому. Вони бачать свою поразку і тепер будуть тільки тиснути і стріляти. Росія і Німеччина програють цю війну.

— Як вплине поведінка Німеччини на єдність Євросоюзу?

— Країни ЄС побачили обличчя Німеччини. Вона діє з власних егоїстичних інтересів навіть в умовах енергетичної кризи, організованої Росією. Вона чхати хотіла на партнерів і це вже не вперше. Згадайте кризу сірійських мігрантів чи початок пандемії, коли Німеччина забирала собі італійські апарати штучного дихання!

Власне кажучи, Європейському Союзові настає кінець не тому, що хтось поганий. Європейці зробили неправильну ставку, коли в них був вибір між німцями, французами та англійцями. І зараз всім стало зрозуміло, що національний егоїзм Німеччини побив всі можливі рекорди. І не за рахунок українців, а за рахунок інших членів ЄС. Європейській солідарності настає кінець в той момент, коли литиметься кров. Саме це демонструє нам польсько-білоруська криза.

— Що б Ви порадили Україні?

— Зараз нам всім буде боляче та тяжко, але ми маємо це пережити. Потім для України все буде добре! Ви навіть не можете уявити, наскільки! Тому головне, що нам зараз потрібно — це стійкість та співпраця із союзниками.