«Зґвалтування — це завжди про силу, владу та контроль»: про сексуальне насильство під час війни

Уся культура зґвалтування починається із жартів про «дьорни за косичку». Оскільки у світі все ще є гендерна нерівність, жінки потерпають від сексизму, об’єктивації, а тому й від насильства, зокрема й сексуального. У воєнний період ризик насилля збільшується, бо під час кризи підвищується рівень нерівностей, які були й до кризи. По-перше, у такий час правоохоронні органи не можуть стабільно працювати, та й не завжди в людини є можливість звернутися до них. По-друге, військові відчувають зверхність над жінками через посилену агресивність, почуття сили та наявність зброї.

Феміністка та тренерка з питань прав жінок із Запоріжжя Тіна Собко пояснила, чому зґвалтування є проявом завоювання певної території: «Це військова норма. Це дуже бридко звучить, але так і є. Тобто ти прийшов, завоював сім’ю, ти зґвалтував жінку (чи жінок цієї території, народності тощо). І таким чином показав, що ти головний, ти пануєш на цій землі тепер. Зґвалтування — це завжди про силу, владу та контроль. Тобто це ніколи не про сексуальне задоволення. Будь-який військовий на війні, а в нашому випадку російський, будь-яка людина зі зброєю в руках має силу, має владу, бо вона фізично сильніша та може дозволити собі все. І прояв цієї влади та контролю — це зґвалтування людей.»

22 березня в Офісі Головного прокурора України встановили першу підозру російському солдату через зґвалтування жінки. Правоохоронці Київщини повідомили про вбивство беззбройного чоловіка військовослужбовцем рф, який неодноразово ґвалтував дружину українця. Лише на 27 день війни було вперше зафіксовано випадок сексуального насильства, проте інформація про домагання з боку окупантів з’являлася вже не раз в соціальних мережах з початку воєнного стану в Україні.

Станом на 13 грудня, з початку повномасштабної військової агресії росії українські прокурори зафіксували 154 факти сексуального насильства з боку російських військовослужбовців, але реальна цифра набагато більша.

«Ситуація з кількістю повідомлень про цей вид насильства така сама, як і з домашнім або ґендерно зумовленим насильством, — зафіксовані цифри і близько не відображають реальної кількості постраждалих», — зазначила Катерина Черепаха, президентка організації «Ла Страда — Україна».

Причина неінформування в тому, що і в довоєнний час кількість постраждалих не відповідає дійсності. Жінкам соромно та страшно розказувати про зґвалтування, вони бажають витіснити цю ситуацію зі своєї пам’яті.

«Це навіть проблема не воєнного часу, що серед жінок, які зазнають зґвалтування, дуже низький відсоток тих, хто йде і пише заяву. Бо у нас дуже великий рівень віктімблеймінгу [звинувачування жертви у ситуації насильства], коли типу „сама винна“ і таке інше. А тут ще й доєднується русофобія, коли звинувачують жінок, що вони стали постраждалими від зґвалтування росіян», — розказує Тіна Собко.

Якщо все ж таки людина постраждала від сексуального насильства, потрібно звернутися до лікаря, аби за можливістю зафіксувати травми, а також до поліції чи військової адміністрації. Але, на жаль, зараз на окупованих територіях не завжди є такі варіанти.

Після зґвалтування, коли вам дали спокій і загроза вашому життю минула, подбайте про себе належним чином. Сходіть у душ або, якщо немає такої можливості, використайте вологі серветки.

Але зараз військові перебувають зазвичай там, де населені пункти окуповані. Тобто людина в закритому селі або місті, звідки не випускають населення та де немає доступу до медичної допомоги. Тому треба максимально зменшити вірогідність інфікування, яке може бути під час статевого акту.

Кожна людина унікальна, як і кожний випадок сексуального насильства. Але якщо людина все ж таки зазнала сексуального насильства, потрібно дотримуватися декількох простих порад: промити статеві органи, випити заспокійливе та поспати.

На жаль, від зґвалтування не захищена жодна людина, незалежно від віку, статі, нації, сексуальної орієнтації чи соціального статусу. Якщо це сталося, важливо подбати як про фізіологічну складову, так і про психологічну. Як впоратися зі стресом після пережитого розказала психологиня Дар’я Данілова.

«Знайдіть людину, якій ви б могли довіритись. Це може бути хтось із родичів, друзів, соціальний працівник, психолог, волонтер. Якщо ж вам важко про це говорити з кимось, запишіть свої відчуття на папір, на диктофон, просто вголос проговоріть. Важливо не тримати це в собі і як тільки будете готові, то поділіться з іншою людиною. Якщо вам не хочеться, щоб вас хтось торкався — так і говоріть людям, це нормально не хотіти обіймів, інтиму. Дайте собі час прожити це, плакати, якщо хочеться, злитися. Проте пам’ятайте, що ви абсолютно не винні», — наголошує Дар’я.

Також вона розказала, як підтримати людей, які зазнали сексуального насильства: «Важливо бути поруч з людиною, яка зазнала зґвалтування. Слухайте, оскільки важливо дати можливість людині виговоритися у безпечному їй середовищі та близькій людині. Не торкайтеся людини, якщо вона сама цього не попросить. Ні в якому разі не можна засуджувати людину. Постраждалі й без цього часто відчувають свою провину та сором. Краще навпаки: підтримайте і дайте зрозуміти людині, що таке могло статися будь з ким і ніхто від цього, на жаль, не застрахований. Крім того, не ставте під сумнів слова постраждалої людини. Ви близька людина, а не слідчий. Також, не розповідайте нікому цю історію без згоди постраждалої людини.»

Якщо людина зазнала сексуального насильства чи стала свідком цього, їй потрібна медична, психологічна та юридична допомога. Якщо вона перебуває на території України, можна звернутися по допомогу за такими контактами:

• Національна поліція України — 102;
• Органи прокуратури;
• Військова адміністрація за місцем вчинення злочину або за місцем перебування;
• Медична допомога — 103;
• Безоплатна правова допомога — 0−800−213−103;
• Національна гаряча лінія — 116−123.

Також можна написати в чат-боти Телеграму:

• @stop_russian_war_bot
• @ukraine_avanger_bot
• @police_helpbot (#ДійПротиНасильства)

Якщо людина перебуває на тимчасово окупованій території, можна звернутися на телефонну лінію Офісу Генерального прокурора щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту — 096−755−02−40, або написати на електронну пошту [email protected]. Також інформацію можна передати до Міжнародного кримінального суду за електронною адресою otp. [email protected]. Листи приймають будь-якою мовою.

Після війни зросте та і зараз уже зростає рівень домашнього насильства. Тобто серед цивільного населення. «Тому що нам зараз треба бути агресивними, нам треба проявляти агресію, проявляти насильство, щоб врятувати нашу землю, і це логічно», — каже феміністка Тіна Собко. Але це переноситься, на жаль, і на взаємозв’язки між близькими та рідними людьми. Це провокує домашнє насильство та насильство гендерно зумовлене в принципі.

Якщо ви постраждали від сексуального насильства в умовах війни чи стали свідком зґвалтування, повідомте про це. Перш за все — це проблема, яка причиняє біль і з якою треба боротися.