Володимир Тетерук

Квартальна" безпосередність і придуркуватість все більше охоплює органи влади. Бажання зробити ефектний «стендап» повністю витісняє розуміння того, що йде страшна війна й кожний день вимагає прийняття відповідальних і зважених рішень, а не кривляння перед телекамерами в умовах небувалого розвою корупції, аморальності й непрофесіоналізму.

Сам факт революції можна вкласти в конкретні часові рамки, а от революційні процеси.

Невідповідність між широко розповсюдженим образом українця, створеним імперським режимом та деякими нашими літературними класиками не дуже корелює з реальністю.

Здійснюючи дерусифікацію українського духовного простору нам важливо критично переглянути творчість і тих письменників і поетів, які були так чи інакше зв’язані з Україною і яких ми вважаємо «своїми», у той час як їхню творчу діяльність проукраїнською аж ніяк не назвеш.

Заяви очільника українського МЗС Дмитра Кулеби про складну дипломатичну осінь, коли доведеться боротися за подальшу підтримку України нашими партнерами у війні з московитами і переконувати світову спільноту не штовхати нас на невигідні переговори з ворогом, викликають щонайменше занепокоєння.

Було б дещо наївно й спрощено ототожнювати доктрину «Русского міра» як винахід часів путіна-кіріла, замішаний виключно на москво-православному борошні імперського шовінізму.

Українсько-польські відносини мають доволі специфічну циклічність: тільки-но відбувається зближення між нашими народами як вигулькує якась контраверсійна заява з тієї чи іншої (частіше польської) сторони і починаються взаємні звинувачення щодо подій нашого історичного минулого.

Хто володіє інформацією — володіє світом. Саме той може і приховувати певну інформацію, спотворювати її або нав’язувати фальшивий суспільний дискурс і в такий спосіб відвертати увагу громадськості від реальних життєвих проблем та переводити її на рівень взаємопоїдання з серії «сам дурень».

У цій програмі зробимо історичну ретроспективу українсько-білоруських відносин упродовж останніх століть.

Нарікання української влади на недостатню кількість та повільне постачання зброї від союзників цілком слушне й справедливе, якби не одне «але».

«руській мір» — це не винахід ХХІ століття. За ним багатовічна історія створення політичної та громадянської релігії, одягнутої в церковне вбрання.

Українська влада вже вкотре намагається контролювати інтернет. Не виключенням є і нинішні очільники держави.

Активні заклики з телемарафону до громадян донатити на ЗСУ річ абсолютно нормальна під час війни, якби не одне «але» — куди йдуть бюджетні кошти під час війни, що їх критично не вистачає ЗСУ?

Нинішня російсько-українська війна це не просто масштабний збройний конфлікт між державами, а тектонічне зіткнення цивілізацій. У результаті цієї війни одна з цих цивілізацій має неодмінно зійти нанівець або примйняти умови іншої та жити за її правилами. Бойові дії — це кульмінаційний момент протистояння, така собі видима частина айсберга, де під водою приховується виплекана століттями принципова

Так вже сталося, що сучасна Україна перебуває одразу в кількох різних реальностях.

El ejército ruso es incapaz de derrotar a Ucrania en el campo de batalla. Por eso, el estado ruso intenta convertir el terror en su principal arma, tanto contra los ucranianos como contra el mundo entero.

Поки українське суспільство разом з ЗСУ крок за кроком наближають нашу перемогу, в глибокому владному тилу процвітає корупція та створюються умови, щоб інституційно закріпити існуючий стан справ з всевладдям чиновника та беззахисністю громадянина.

El fracaso de rebelión del grupo Wagner en el país terrorista. Провал «вагнерівського» заколоту в країні терористів A la vista superficial la rebelión del grupo Wagner fracasó.

Основне завдання літератури, як і мистецтва в цілому, не тільки розважати й викликати естетичну насолоду від дотику до прекрасного.

Зусиллями московитської пропаганди та доморощених малоросів нам нав’язали міф про зросійщений Донбас, населений люмпенами, кримінальниками та іншими особами а-ля «какая разніца».