Проект «Духовні Містерії світу»

«Основа давньої української міфології така сама, як у всіх арійських народів: то були небесні з’явища, котрі більш од усього вразили фантазію і мисль народу…» пише у книзі «Ескіз української міфології.» Іван Нечуй-Левицький.

Аріяна — або Оріяна — прадавня назва території, на якій розташована сучасна Україна. Про Аріїв — ярих, сонячних, життєспроможних, сильних — згадується у гімнах Рігведі, зразкові усної творчості, датованого VI-V ст. до н.е. і записаного ведичним санскритом у ІІ тисячолітті до н.е.

«Од Отця Орія походимо» — повідує нам Велесова книга.

Про те, що наша земля є колискою не тільки «городов руських», але і індоєвропейських, наука заявила після успішних археологічних розкопок, зроблених у першій половині ХХ сторіччя. Професор Сорбонського університету пан Гіршмен, голова археологічних експедицій, у своїй книзі «Іран», виданій у США в 1965 р., написав: «Материнською землею індоєвропейських народів є простори на північ від Чорного моря».

«Арії вийшли з території України» — стверджує французький історик пан Бовле у книзі «Людина у віках». «Арії принесли всю стародавню арійську культуру в Європу з території України» — згодом підтверджує цю думку інший дослідник Мішель Буль.

У книзі «Воля у стародавньому світі», котра вийшла у Нью-Йорку 1961 року, автор Герберт Мюллер каже: «Вчені тепер вважають Україну найбільш правдоподібною батьківщиною індоєвропейців».

Археологічні знахідки на території сучасної України сягають Мустьєру (культура і епоха палеоліту — 80−32 тис. років). Мустьєрських стоянок і місцезнаходжень на території України виявлено і досліджено значно більше, ніж ашельських.

Двобічне Мустьє Полісся, Волині, Прикарпаття, Східного Криму має багато спільного зі знахідками стоянок Німеччини, Польщі, Словаччини. Класичне однобічне та левалуазьке Мустьє Придністров’я, Західного Криму нагадує середній палеоліт Румунії, Хорватії, Греції.

Якщо пам’яток ашельської доби в Україні налічується не більш як 30, то стоянок середнього палеоліту значно більше — близько 200. Ці стоянки були залишені неандертальцями мустьєрського часу, що мешкали в Україні 130— 28 тис. років тому, а може й раніше.

Групи мустьєрських стоянок відомі у Закарпатті (верхні шари Королеве, Рокосове), Подністров’ї (нижні шари «Молодове I», «Молодове V», «Кормань IV»), на Поділлі (Великий Глибочок, Пронятин), на Житомирщині (Рихта, Житомирська), у Надпоріжжі (Орел), Донбасі («Антонівка1»,"11″, Курдюмівка, Званівка, Білокузьминівка). На території Північної України особливу увагу привертає стоянка Рихта на Житомирщині.

Рихта — стоянка мустьєрської доби на невисокому піщаному пагорбі над однойменною річкою у Житомирському Поліссі. Тут виявлено близько 11 тис. крем’яних виробів, у тому числі багато типових дископодібних нуклеусів, двобічно оброблених гостроконечників, скребел. Ці знахідки мають прямі аналогії з матеріалами мікокського типу з Центральної Європи.

Багато західок досліджено в печерах гірського Криму: Кіїк-Коба, Вовчий грот, Шайтан-Коба, Чокурча, Старосілля, Ак-Кая, Заскельне, Пролом, Кабазі та ін. Більшість із них мають по кілька шарів, що лишилися від багаторазових відвідувань печер неандертальцями.

Найбільше пам’яток мустьєрської культури знайдено на Кавказі. Знайдено майже 200 стоянок: Джуручула, печери «Кударс 1» і Цона, Дашджили Дашсалахви. Також великим осередком мустьєрської культури є Середня Азія. Стоянки різняться між собою набором інвентарю, але всюди присутні різні скребла, скребки, проколки, різці. Також всюди домінує левалуазька техніка та плоскі нуклони. Стоянки мустьєрської культури також відомі і в Молдові у Вихватинцях, в балках на дніпровських порогах.

Вражають археологічні знахідки поблизу села Молодова Чернівецької області — багато предметів із кісток мамонта, у тому числі скам’яніла сопілка з повною гамою музичних звуків (приблизно 150 тисяч літ); житло строго яйцевидної форми побудовано з кісток мамонта за геометричними правилами, що відповідають відомій нині теоремі Піфагора (40 тисячоліть). Це відкриття другого періоду кам’яної доби описане Рен-Бойковичем у книзі «Колиска культури людства», виданій 1983 року у США.

МОЛОДОВЕ І — багатошарова палеолітична стоянка на правому березі Дністра в урочищі Байлова Ріпа, поблизу с. Братанівка Сокирянського р-ну Чернівецької області. Зафіксовано 9 культурних шарів: 5 мустьєрських, 4 верхньопалеолітичні. Мустьє датується 60−50 тис. років тому. Основний об’єкт полювання — мамонт. У 4-му шарі вперше виявлено рештки найдавнішої на території України будівлі з кісток мамонта. Кам’яна індустрія зарахована до левалуа-мустьєрської культурної традиції (левалуазька техніка, переважання скребел серед знарядь). Трапляються фрагменти кісток з нарізками. Серед верхньопалеолітичних шарів (див. Палеоліт пізній) найбільш показовою є колекція 2-го шару, в якому добре репрезентована не тільки кам’яна індустрія, а й вироби з кістки та рогу (молотки, наконечники дротиків). Усі верхньопалеолітичні шари належать до граветської культ. традиції (див. Гравет). У фауністичному наборі превалює пн. олень.

Мо́лодовська культура — мустьєрська і пізньопалеолітична археологічна культура, названа за стоянкою Молодово, недалеко від міста Чернівці.

На березі Дністра біля затопленого села Молодове, одного з найстаріших людських поселень на Землі.

За нашими спинами — село Молодове, затоплене радянською владою. Одне з найстаріших людських поселень на Землі.

Представлена групою археологічних пам’ятників, розташованих у долині річки Дністер (стоянки Молодово-1, «5», «Кормань 4»). На всіх пам’ятниках представлені численні мустьєрські й пізньопалеолітичні культурні шари. Для крем’яного інвентарю характерна досить досконала леваллуазька техніка розколювання. Серед знарядь найбільше представлені різноманітні шкребла, леваллуазькі вістря й мустьєрські гостроконечники. На стоянці «Молодово 1» відкрите перше мустьєрське житло овальної форми розміром 7×10 м., обкладене по периметру великими кістками мамута. Усередині житла виявлено 15 вогнищ, виразні виробничі центри. Залишки аналогічних жител відкриті на стоянках «Молодово 5» і «Кормань 4».

Історична довідка 1946 р. в селі Лука Врублевіцька над Дністром у 20 км від Кам’янця-Подільського археологом П.І. Борисковським виявлено 50 кам’яних виробів і частин скелету людини, яка проживала тут приблизно 300 тис. років тому. За антропологічними ознаками вона належала до типу кроманьйонців, була високою на зріст та інтелектуально розвинутою.

Цікаво, що перші знахідки матеріальної культури древніх людей на території сучасної України, а саме, прикраси з мамонтового ікла та кісток північного оленя — орнаментовані меандром браслети, а також єдині такого роду у світі стилізовані фігурки пташок і тварин, крем’яне знаряддя були зроблені видатними українськими антропологами і археологами Ф.К. Вовком, І. Г. Шовкоплясом, Л.Х. Чикаленком, В. Є. Куриленком та ін. («Мезинская стоянка». — Киев: Наук. думка, 1965.) у селі Мізині над Десною. Знахідка за різними джерелами датується 20—18 тисячоліттями до н.е. і є частиною Мізинської археологічної культури.

Це приклад класичної пізньопалеолітичної культури, що була поширена в Подесенні і Середньому Подніпров’ї України. Характерними для Мізинської археологічної культури є пізньопалеолітичні об’єкти монументального домобудування і зразки образотворчого мистецтва такого рівня і у той період, що не має аналогів в світі. На території поселення кроманьйонців доби пізнього палеоліту, крім житлових і господарських споруд, знайдено чимало оригінальних високохудожніх виробів з бивня мамута: скульптури-ідоли, стилізовані жіночі статуетки, фігурки тварин, пташок, браслети, прикрашені орнаментами. Один із браслетів вкритий першим відомим зображенням меандру, інший — вкритий першим відомим свастичним зображенням. Геометричні орнаменти, виконані червоною вохрою глибоким різьбленням на кістках мамута. Вважається, що браслети були виготовлені із прямих пластин ікла мамута, що були зігнуті невідомим чином.

«Життя коротке, музика — вічна». Найціннішою знахідкою на Мізинській стоянці стали прадавні графічні записи музики — ноти та орнаментовані вироби з кісток, які виявились ритуальними музичними інструментами. Двадцяитисячлітні нотні знаки розшифрували і вони були виконані Чернігівським військовим оркестром Північного оперативного командування Збройних Сил України.

Серед виявлених археологами у селі Мізин Чернігівської області шістьох музичних інструментів — секстету, два струнних, виготовлених із нижньої щелепи мамута. Струни із плівки кишок, натягнуті між двома гілками порожнистої кістки, давали досить мелодійний звук. Це і був прообраз сучасної бандури, віком у 20 тисяч років. Цікаво, що у санскриті збереглася саме така назва — bandura, що в перекладі означає прекрасний, чарівний, захоплювальний, прикрашений чимось.

До так званих звучних інструментів відносять і «шумлячий» мізинський набірний браслет, який складається з п’яти окремих незамкнених кілець. Це своєрідні кастаньєти, які поки що є свідченням існування ритуальних танців у палеолітичній культурі Східної Європи.

Вчені припускають, що цей музичний «ансамбль — секстет» складався із 6−7 «виконавців і «виконував» музичні «твори» під час ритуальних або ігрових церемоній. Характерно, що інструменти — «музичні» кістки і реквізит зберігалися в спеціальному приміщенн, в щільно складені «гіркою» разом в одному місці. Обвал споруди лише злегка порушив їх положення, що і виявили археологи через 20 тисяч років після «концерту».

Ансамбль із 6-ти музичних інструментів, знайдених у селі Мізин Чернігівської області. Там же знайдені записи музики нотами, які повністю співпадають із сучасними.

Прослухати запис концерту на кістках мамута

Тобто, наші предки не лише мали свою нотну грамоту, але і користувалися законами геометрії. Це було неможливо без використання знакової системи передачі і збереження інформації — писемності.

Підсумком тривалих досліджень прадавньої культури стала монографія відомого археолога Івана Гавриловича Шовкопляса «Мезинская стоянка». — Киев: Наук. думка, 1965."

Цінність мізинських розкопок у тому, що саме у Мізині археологи знайшли перше зображення Меадру, свастики, календар, музичний оркестр та запис перших нот.

Перші нотні знаки розшифрували і навіть відтворили звучання!

Цікавий факт! У 1980 році Президія АН УРСР звернулась до Всесоюзної фірми «Мелодія» з проханням записати звучання кісток мамута на пластинку. Далі Заслужений діяч науки УРСР, Директор Інституту археології АН УРСР, Член-кореспондент АН УРСР, Член-кореспондент Центрального археологічного інституту в Берліні український вчений вчений С.М.Бібіков звернувся до старшого викладача Київської консерваторії, концертмейстера ударних інструментів Державного симфонічного оркестру УРСР В.І.Колокольнікова, з проханням здійснити цей унікальний запис. Дослідивши всі інструменти з кісток мамонта, В. І. Колокольніков визначив роль кожного з них в ансамблі. В результаті, концерт, виконаний на музичних інструментах 20тисячної давнини було записано!

Відомо, що на території Європи знайдено безліч зображень на скелях, які дають право вважати, що у кроманьйонців існували ритуальні танці.

«Нарізні меандри на кістяних виробах з Мізина, по багатству і правильності візерунка, перевершують все, що створено людиною доби палеоліту». «История искусства народов СССР», Москва. 1971.

Найдавніший у світі браслет із меандровим орнаментом, запис музичних нот, найстаріший серед знайдених досі календар, вирізаний на кістці мамута — це феноменальні та унікальні знахідки на території України, аналогів яким у світі не існує (джерело).

Це Мізин, знахідки, датовані 20−18 тис. років. Порівняймо з подібними зображеннями, знайденими в Шумері, Месопотамія і датованими періодом 5 тис.р. до н.е.

Давнішою за музичні інструменти з Мізина є флейти віком 37 тис. років, знайдена в печері в Швабських Альбах у південно-західній Германії.

Виконані з кісток птахів та мамутового ікла з величезною майстерністю флейти свідчать про ритуальне значення інструменту в житті первісної людини.

Поряд з флейтами була знайдена статуетка так званої Швабскої Венери — жіноче божество (зліва).

Порівняймо із жіночою фігуркою прадавнього предмета поклоніння з Мізина — жіноче божество.

І там і там бачимо фігурки — Жінки-Матері.

Поселення древніх людей у селі Мізин на Чернігівщині не були поодиноким. Скоріше, можна говорити про існування на теренах сучасної України людської прото цивілізації.