Про «Вдячність»
Зовсім неважко у ранковій молитві згадати наших бійців. Не забуваймо дякувати і любити. Бо любов — така штука, що має властивість повертатися.
Кинутий на тебе погляд. Таке відчуття супроводжує, коли минаєш фігури бійця і маленької дівчинки. Ба більше того, здається ніби вони живі.
Скульптури стоять біля музею АТО у Дніпрі. Вони є частиною експозиції просто неба «Шляхами Донбасу» і мають ім’я «Вдячність». За легендою, кіборг врятував дівчинку, і маленька панянка пригощає його яблуком. Спочатку, латунним. Потім — натуральним. Одного недоброго вечора приперлися вандали і вирізали фрукт. З тих пір, дніпряни частують дівчинку смаколиками. Час від часу, у її долоньках можна побачити яблуко, мандаринку, або цукерки. Кіски малої прикрашають тканними стрічками, а на руках бійця інколи вішають патріотичні браслети.
Щоразу, коли відвідувач експозиції кладе до дитячих долонь смаколик, або одягає бійцеві браслет — він дякує українським армійцям за подвиг і залишає крихтку своєї любові. Саме тому, здається, що скульптури живі. Вони ніби намагнічені вдячністю. Небайдужі люди їх оповили добротою і любов’ю.
Не будьмо обувателями. Пам’ятаймо тих, хто тримає мирне небо над Україною. Тих, завдяки чиїм зусиллям ми можемо святкувати пів січня. Зовсім неважко у ранковій молитві згадати наших бійців. Не забуваймо дякувати і любити. Бо любов — така штука, що має властивість повертатися.
