Громадська приймальня. Творимо суспільство

Проект «Громадська приймальня». В програмі ми висвітлюємо актуальні питання розвитку суспільства, громад, підприємництва в розрізі державотворення. Розглядаємо і аналізуємо економічні моделі, історичний досвід, сучасні тренди. До програми/проекту може долучитися кожна небайдужа людина. Збираємо, аналізуємо, висвітлюємо, публікуємо, дискутуємо у прямому ефірі. Якщо ви маєте свою думку щодо розвитку нашого суспільства — радо запрошуємо до ефіру та/або обміну думками у блозі. Разом — сила!

«Громадська приймальня». Творимо суспільство

«Суспільне моделювання та роль індивідуума в розвиткові історичних процесів.»

автор Людмила Веспер, керівник Інформаційно — аналітичного Центру «Український інтелект»

Сучасне суспільне моделювання — динамічне балансування у різноманітних ситуаціях. Необхідність спрямовувати і коригувати суспільний рух, виходячи з моніторингу і оцінки об’єктивних реалій і опираючись на дійсні потреби більшості громадян, має бути головним трендом розвитку суспільства. Тут уже не працює формула «маса для ідеї», а навпаки, працює — «ідея для маси».

Вироблення нових орієнтирів руху має спиратися на аналіз багатого історичного досвіду стихійного розвитку суспільств; а моделювання суспільних систем — на вивчення уже застосованих моделей, уважний підбір науково стверджених закономірностей розвитку до застосування у моделях, що розробляються.

Українська Революція гідності іще раз підтвердила тезу про те, що «Революції здіймають романтики, а користуються їх результатами негідники». Маніпулювання свідомістю людей дає ефект еволюційних висновків, ціна яких — кров і смерті тих самих «романтиків» і нетривка влада маніпуляторів. Епохи змін нині настають стрімко, їх часові проміжки вкладаються в місяці і тижні, а не в сторіччя і тисячоліття. Саме тому потрібно уважно відноситись до векторів розвитку, як у період революційних змін у суспільстві, так і протягом сталого еволюційного розвитку.

На основі аналізу моделей суспільства, що існували або існують, виробляється міра адекватності у застосуванні наукових теорій та законів як до цілого суспільства, так і до окремо взятого члена суспільства, зокрема суспільного лідера.

Тобто, у цій роботі пріоритет віддається дослідженню причин життєспроможності та краху суспільних моделей або еволюційних змін у них.

Натяки на суспільне моделювання зустрічаються у філософській, езотеричній літературі з давніх часів. Але зробити суспільне моделювання надбанням широких верств населення — інструментом демократії, у системному вигляді поки що не вдалося.

Сучасні тенденції розвитку демократичних соціумів тяжіють до тих моделей, коли шлях розвитку, що його обирає суспільство, накладається на історичний досвід і усвідомлюється більшістю громадян.

На певному відрізкові часу, а саме починаючи з другої половини минулого сторіччя, можливості імітації життя штучними методами об’єдналися навколо теорії автоматів (Джон фон Нейман) та нового напрямку науки — кібернетики (Норберт Вінер). Нагадаємо, що теорія автоматів Джона фон Неймана багато в чому виходила з аналогій, що їх можливо провести в певних межах між штучними автоматами і живими організмами, які можуть, знов таки до певних меж розглядатися як автомати[1]. Звісно, подібні аналогії мають бути експериментально вивірені, математично доведені, логічно обґрунтовані. Лише такий підхід позбавить теорію голослівних та надуманих умовиводів.

Серед аналогій, що пройшли горнило лабораторного експерименту, математичного формулювання, опису логічної конструкції для застосування в дії, є такі:

· між обчислювальною машиною та нервовою системою людини[1] (ідеалізовані нейрони Маккалока і Піттса);

· логічна організація (схема) ЕОМ, що містить: вхідні і вихідні пристрої, що «акумулюють імпульси у пам’ять"[1], можливість програмування, обчислювальний пристрій, застосування первинної та вторинної мов для управління машиною, тощо;

· між мовою та інформацією, а також можливостями їх застосування для програмування будь — яких систем;

· між природними та штучними самовідновлюваними та саморганізованими системами; питання застосування матеріалів та їх надійності для обох видів систем;

· розглядання біологічного організму як системи «змішаного типу, що включає як аналогові так і цифрові процеси"[2], можливість застосування обох типів для роботи штучних автоматів, та багато інших.

Не виключаймо, також і новітні винаходи в галузі квантової фізики і віднаходженням «спільного арифметичного» усього матеріального у Всесвіті.

Зауважимо, що теорія автоматів і кібернетика, які об’єднаними зусиллями створили наймогутніший пристрій для користування інформацією — ЕОМ, обійняли величезне коло питань з різних областей людської діяльності і зробили їх такими, що частково відповідають індивідуальним цілям і вимогам кожної людини. Інформаційні технології не лише об’єднали світ і прискорили суспільні процеси, вони перенесли у суспільства «вірусні технології», зробивши їх надсучасною зброєю.

Подібний метод аналогій може здатися дуже корисним у справі дослідження закономірностей народження, розвитку, еволюції та виживання окремих форм суспільного буття; він розглядає в умовах експерименту деякі закономірні процеси, досліджує їх дію у середовищах різного походження (природних і штучних), користується для їх представлення математичними і мовними засобами.

Звичайно, суспільне моделювання можливе на основі аналізу явищ, що мали місце на певних відрізках часу. Пережиті історично закономірності та їх результати важливо враховувати при прогнозуванні майбутнього. Наприклад, націонал — соціалістична модель суспільства може і не набути форм фашизму за інших геополітичних обставин, але залучення самої ідеї для розбудови суспільної моделі викликало б увесь історично набутий контекст і вряд чи могло б стати прийнятним для більшості. Другим яскравим прикладом може стати комуністична модель, як приклад планової — спланованої, статистичної або Ньютонівської (у якій діють сталі, одні й ті самі фізичні закони «що їх вживають до багатьох систем, виходячи з багатьох положень"[1]) моделі.

Статистична, Ньютонівська модель, або планова — спланована без урахування ймовірних зовнішніх втручань не відповідає дійсності. Більш того, не збагачена системою здорових, повноцінних зворотніх зв’язків, облік яких допомагає уникнути помилок при подальших діях, призводить до поступових розладів системи і навіть до її розвалу. Треба зауважити, що зворотній зв’язок може бути додатнім і від’ємним, а застосування додатних зворотніх зв’язків, на відміну від від’ємних, посилює розлад системи, натомність усунути його. Прикладом додатного зворотного зв’язку у фізіології може бути не підвищення температури тіла людини при вірусному захворюванні, що є свідченням низького імунітету.

Нагадаємо, що будь — яка модель розглядається тут з точки зору біологічної системи — живого організму і застосування у моделюванні принципів його нормального функціонування. З такої позиції неадекватне відображення інформації про стан економіки (додатній зворотний зв’язок) поглиблює розлад системи.

Можна зауважити, що громадяни з країн постсоціалістичного табору стали свідками розладу системи, яка стала жертвою неправильного реагування на інформацію про дійсний стан справ в економіці (невикористання зворотніх зв’язків), а також слідування моделі, що побудована без урахування ймовірностей, а сліпого слідування вказівкам (додатній зворотний зв’язок). Всі ці фактори, як виявилося, поглибили на певному етапі розлад економічної системи, натомість виправити його і призвели до повної її розрухи.

Разом з тим, економіка Західних країн, попри всі її недоліки, була збагачена об’єктивними засобами контролю, відображення і реагування на ситуацію, що допомагало своєчасно виправляти помилки і усувати недоліки.

Так, поштовхом для реорганізації системи освіти у США стали результати моніторингу радянської системи освіти. Уважне дослідження і порівняння причин двох освітніх моделей, показало очевидну перевагу радянської системи освіти, яка давала велику кількість висококваліфікованого персоналу для обслуговування економіки та наукових розробок. Відтоді почалася реформа американської освітньої системи. Паралельно реформам біло запроваджено практику постійного моніторингу не тільки причин і наслідків, а й самих процесів, що відбуваються в усіх сферах людської діяльності.

Незважаючи на численні «білі плями» кожної з систем, треба визнати, що деякі риси антагоністу притаманні кожному з реально існуючих суспільств.

У період переходу від планової до ринкової економіки, що інтроспективно та ретроспективно проектують комуністичну та капіталістичну моделі суспільств відповідно, загострюються демократичні процеси у суспільстві. На перший план виходить роль особи у історії, відкривається можливість переосмислення набутого досвіду і вибору шляхів.

З іншого боку, у ринковій моделі економіки, яка уже затвердила певний нормативно — правовий та соціальний статус, усі суспільні явища настільки підпорядковані букві закону, що починають набирати характеру сталості. За таких умов зміни проходять важко, а іноді майже не можливі. Людина у такому суспільстві є найдрібнішим гвинтиком, зникнення якого ніхто і не помітить.

Звичайно, низкою капіталізму охоплена велика кількість держав, що незважаючи на різноманітність форм виявлення свого устрою, традиційно вважаються капіталістичними. І не дивно, що від постсоціалізму чекають негайного перетворення на свій антагоніст, забуваючи інколи, що чорним та білим існує не лише величезна гама відтінків, а й відтінків інших кольорів.

За таких обставин, насправді цікавими з точки зору суспільної еволюції є геополітичні угрупування на перехідному етапі розвитку економіки, як то держави постсоціалістичного табору.

Проблеми «перехідного періоду» не нові, більш того, саме на зламах історії розширювався діапазон як шляхів і підходів, так і можливостей для вибору. Саме людина з її здібністю аналізувати і досліджувати, має зайняти активну життєву позицію і скористатися можливістю впливати на історію.

Ще тільки-но молода Україна ступила на шлях незалежного розвитку, почали звучати у пресі тривожні нотки занепокоєння її долею. Аналітичні статті О. Шморгуна [4], О. Лавриновича та багатьох інших, без претензій здобути політичні симпатії, доносили до читача реальне становище справ в державі на тлі існуючих проблем перехідного періоду. Було зауважене, між іншим, і «нечітке формулювання суспільно-економічного ладу» у новому проекті Конституції і застереження від «бездумного стрибання з керованої економіки державного монополізму у некерований ринок, і занепокоєність перед відродженням криміналістичної моралі та «моралі середнього прошарку» (так звана «мораль вчорашніх трієчників», які піднялися на гребні подій, як і у часи революції 17-го року); і розгляд так званих «азіатських» моделей суспільства, які вимагають «локомотива» прогресу у вигляді держави.

Перш ніж автоматично переключати свою життєву позицію і обрану мету давайте — но зважимо усі «за» і «проти» обраних заново шляхів.

Безсумнівно, коли йдеться про моделювання, особливо суспільних явищ, виникає необхідність віднаходження низки логічних понять, що їх буде застосовано у даній моделі. Наступною необхідністю є запис таких перевірених практикою життя людського соціуму логічних понять у вигляді математичних обчислень. Крім того, для методу попереднього аналізу можливих напрямків руху суспільства, запропонованого автором даної статті, важливими також є перевірка усього ланцюжка (емпіричний соціальний досвід — логіко-термінологічне обґрунтування — математичне обчислення — застосування у моделі) на рівні сприйняття його окремою людиною.

Звернувшись до позитивних надбань Революції Гідності, можна зазначити високу активність людей — українських громадян, їх небайдужість до розвитку країни, мотивацію, участь не тільки допомогою фізичною та матеріальною складовими (чергування в наметах, фураж, збір коштів, підвіз шин, участь у блокуваннях та ін.), але і інформаційну, наукову складові. До революційних штабів надалася величезна кількість пропозицій, зауважень та інших матеріалів. Цей, без перебільшення, скарб нації так і не був осмислений, систематизований і застосований.

Перефразуючи слова відомого вченого Джона фон Неймана, можна сказати, що «обчислювальні методи у суспільних науках (у автора «у фізиці"[1]) грають незрівняно важливішу роль, ніж та, яку можна було б очікувати у власне математиці"[1]. І така ефективність можлива через притаманну людині координовану дію двох напрямів організації мислення: інтуїтивний (емпіричний) та логіко — математичний.

Звичайно, обсяг цієї роботи не дозволяє пропустити навіть незначну частину загальновідомих наукових законів через призму можливості їх застосування до деякої економічної моделі; головна її мета — спрямувати увагу на те, як фундаментальні закони функціонування систем (будь-яких — від окремого організму до цілих суспільств) еволюційно стверджувалися і збагачувалися протягом тисячоліть. Показати, що закони виживання як організму так і групи організмів мають співпадати, що людина історично набула абсолютно новий, відмінний від тваринного, засіб накопичення знань про світ — несоматичний, мовний і за його допомогою може контролювати і управляти власною еволюцією.

п.с. Суспільне моделювання в реальному політичному житті проявляється у створенні і формуванні відношення соціумів до тих чи інших питань сьогодення. Причому, в основу формування громадської думки може бути покладено як позитивний так і негативний вектор. Це гарно простежується на прикладі роздмухування українсько-польського конфлікту по темі «Степан Бандера і Польща». Тут простежується модель створення хвилі ненависті на темі, яка не може бути прикладною до сучасної політики, а може лише бути оціненою з точки зору превенції подібного в майбутньому. Питання «Степан Бандера» і так званому «українсько-польському конфлікті» — штучно роздуте політичне питання, яке несе небезпеку для усього Європейського регіону. Спасти ситуацію може тільки історична правда. Збір і висвітлення фактів цього конфлікту, його причин, наслідків і причетних персоналій, прояснить історичну правду і розставить конфліктуючі сторони на їх історичні місця. Це, повторю — історичний і гуманітарний контекст, який не можна відтворювати у моделі сучасного суспільства. Це робота державницьких інститутів, дипломатії та гуманітарних авторитетів. Допоки історична правда про дії з обох сторін — польської і української, не вийде на поверхню, ми не маємо права на політичні кроки та швидкі висновки. Тільки повністю відтворений історичний контекст, прив’язаний до конкретної епохи і моменту, дасть картину реальних подій того часу. І навіть тоді, коли об’єктивна оцінка дій обох сторін постане на суд громадськості, навіть тоді ми не маємо права повторювати помилки тієї епохи. А тим більше, ми маємо ми права спекулювати такими темами в нинішньому гео-політичному контексті. Подібні спекуляції несуть загрози як на геополітичному рівні, так і на рівні особистих відношень. Маючи на поверхні всього декілька гравців — інвесторів хвиль ненависті по всьому світу, ми легко визначимо, кому «на руку» подібні маніпуляції з свідомістю цілих соціумів. Особи, які легалізують такі «хвилі ненависті», мають розуміти міру особистої відповідальності за подібні рішення і розуміти, яке місце вони займуть в зовсім недалекому майбутньому.

© При використанні матеріалу посилання на джерело обов’язкове

http://ukr-monitor.com.ua/

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Блоги
  • Громадська приймальня. Творимо суспільство