Про обмін полоненими та «агентів» ФСБ

16 квітня між Києвом та представниками самопроголошених «республік» відбувся черговий обмін полоненими. Серед тих, хто по обміну повернувся в ОРДЛО, є такий собі Олексій Лазаренко. За версією українських спецслужб, ще в далекому і буремному 2014 році він був завербований ФСБ, бо мав доступ до державної таємниці.

А працював цей зрадник і шпигун. слюсарем на заводі Укроборонпрому «МіГремонт» у Запоріжжі.

А далі найбільш цікаве.

Цього слюсаря -шпигуна, не плутати з слюсарем-інтелігентом Полєсовим з безсмертного твору Ільфа і Петрова, українські контррозвідники затримали, ні, не біля колодязя, а на кордоні з Росією.

На відміну від свого літературного прототипу Полєсова, у якого було обличчя оперного диявола, якого ретельно мазали сажею перед тим, як випустити на сцену, Лазаренко має вигляд цілком пристойний і дійсно, зовнішньо дуже схожий на слюсаря-інтелігента.

Так ось, слідство встановило, що Лазаренко був агентом ФСБ і за їхнім твердженням, передавав, росіянам дані, зокрема, про ударні українські винищувачі…

Я навіть уявляю собі діалог слюсаря-шпигуна зі своїм куратором.

— До чого дожилися, — іронічно сказав слюсар-шпигун, — вчора все місто оббігав, плашок три восьмих дюйма дістати не міг. Немає. Ні! А ударні винищувачі збираються ремонтувати! .

Російський куратор, який мав про плашки в три восьмих дюйма таке ж уявлення, яке має про сільське господарство слухачка хореографічних курсів імені Леонардо да Вінчі, яка думає, що сир видобувається з вареників, — все ж поспівчував:

— Які тепер плашки в Україні! Тепер тільки черги, а плашок немає. Але, під час ремонту ударних винищувачів ти виведи в ладу стоп-кран у цього винищувача.

Примітно, що за версією слідства, слюсар-шпигун виявився причетним до загибелі двох пілотів на Вінничині. Виявляється, що у жовтні 2018 року, їхній літак пройшов модернізацію на заводі «МіГремонт». За версією слідства, саме цей слюсар вивів з ладу стоп-кран їхнього літака.

Немає у літака стоп-крану, зауважить мені вибагливий читач. Так і слюсар не є носієм військової таємниці, заперечу я.

І головне. У вересні 2019-го цей «агент ФСБ» вже фігурував у списках на обмін з РФ, проте, категорично відмовився виїздити.

Я багато читав про таку підступну тактику викритих контррозвідкою агентів ворожих спецслужб. Вони всі, як один, відмовляються повертатися на територію країни, на користь якої вони здійснювали свою підривну діяльність.

Хіба ж ні?

Напевно, що ні.

До речі, я розумію мотивацію співробітників спецслужб. Якщо Савченко з Рубаном можна розстріляти будівлю ВРУ з міномета, то чому слюсарю-шпигуну не можна передавати державну таємницю росіянам про. плашки три восьмих дюйми.

Утім, я звертаюся до шановних і не дуже шановних експертів — не розповідайте під час етерів, що у нас немає «обмінного фонду», і нам типу немає кого віддавати російським посіпакам. Поки є такі слюсарі-інтелігенти, тобто, «агенти ФСБ», ми виконаємо і перевиконаємо план по обміну.

А тим часом, для героїв невидимого фронту з динаміків їх магнітол звучить знайома до болю мелодія, а саме: «А в тверском ГПУ молодой оперок шил дела с пролетарским размахом».

У мене все. Дякую за увагу…

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Блоги
  • Про обмін полоненими та «агентів» ФСБ