Божественний квартал

Він прокинувся в незвичному місці. Його оточувала суцільна темрява і тяжкі, мов подих помираючого, грудки землі. У зоні бачення, а ні кущика, а ні травинки, а ні бодай якоїсь будівлі. Не роздавали тріолі нявчання коти і не гавкали собаки. Та й де взятися тваринам у настільки депресивному місці? Скрізь самотність і порожнеча. Не довго думаючи, він спробував заснути. Треба поспати — і він зустріне новий день вдома, в ліжку з дружиною. Спроба виявилася невдалою. Чесно кажучи, вона від самого початку була приречена на поразку. Знову тяжкі грудки землі, порожнеча і темрява. Краще б він не спав.

Йому наснився дуже і дуже незадоволений патрон. Кричав на нього і вимагав виконувати вказівки швидше. Але що він може? Він — лише слуга. Виправдовувався, що ходить під людьми і має бути обережним. Відкинувши залишки сновидіння, він заволав. Почав по черзі гукати всіх своїх охоронців. Майже німота. Прізвища відлунням поверталися до нього назад.

У судомі відчаю він обмацував себе холодними пальцями і намагався знайти смартфон. Знову поразка. Найзахищенішої трубки в державі, хоч ти трісни, поруч не було. Він помітив, що рука його торкається не кишені вигладжених у стрілочку брюк, а звичайних сімейок. Труселя. Це все, що на ньому було з одягу.

А ще вчора у вечорі він був в костюмі. Він не надто любив працювати. Та й навіщо? Працюють дурні, а розумні люблять халяву. А він — розумний. Він зробив те, про що його колеги по цеху навіть мріяти не могли. А отже, він має повне право розважатися на вечірках. Вчора було дуже весело. Лисий програв суперечку і витанцьовував на столі гопака. Він особисто знімав на відео і пообіцяв собі при нагоді викласти на YouTube. Та коли буде та нагода, якщо він застряг тут? «Наверно, вчєра пєрєбрал», — подумав він, а потім щодуху вигукнув.

— Тут єсть хоть кто-нібуть? — І одразу з’явилися дві постаті у сяючому ніжним світлом одязі. Чорноволоса з орлиним носом жінка та чорнявий молодий бородань.

— Ну, привіт Вова, — відповіла дівчина. Ласкаво просимо у пекло.

Далі буде…