ДЕ БЕРЕТЬСЯ ВЛАДА

В сучасному світі питання влади, її природи, форми та змісту, люди часто-густо не сприймають як природнє явище простору людських стосунків. Чомусь вельми поширене розуміння, що влада набувається виключно формально, механічно, шляхом отримання певної посади, яка отією «владою» наділяє.

А між тим, влада — концентрована можливість впливу на інших людей, які визнають право ними розпоряджатись.

Ефект влади виникає лише там, де він можливий, через згоду сторін на утворення простору стосунків. Влада напряму пов’язана із здатністю, потенціалом, особливими навичками та особливостями людини. Влада завжди є делегованою та ситуативною. Влада лише там, де треба виконувати конкретні завдання, йдучи до спільної мети.

В українському суспільному просторі останні тисячу років явище влади завжди проявлялось через фізичне знищення незгодних. Проте, ми успадкували та розширили в середині себе неймовірний запит на волю. І це не тільки про свободу. Це більше про концентровану жагу до прояву себе в якості суб’єкта стосунків. Український простір буття має нереалізовані запити на добробут, самостійність, справедливість та безпеку у вирішені питань про організацію свого життя. І запит на утворення свого простору буде організований виключно через прояв цієї волі, жаги до утворення своєї організованої соціальної системи.

Українці вважають сучасну Владу проявом чужої волі та чужих, неукраїнських сил, які не дають дихати та розвиватись суто українського простору думки та відчуття світу. Це не суто про мову, це про істинні відчуття світу українства, незалежно від крові. І це проблема, напряму пов’язана із тим, що українці не звикли проявляти свої почуття публічно. Вони звикли, побоюватись за своє життя та «крутити дулю в кармані». І це буде продовжуватись до тих пір, допоки не відчують в собі силу щось змінити.

Спостерігаючи за тим, що відбувається в їхньому житті на сучасному етапі, українці вже не дулі крутять, а стискають кулаки. Звісно, знову в себе в кармані. Проте час біжить, летить шаленими темпами. Українці поволі вчаться мати політичну пам’ять та не дарувати політикам своїх втрачених сподівань. Український соціальна думка дорослішає. Соціальна активність зростає та усвідомлює власну відповідальність за все, що з ними відбувається. Так народжується потенція, спроможність впливати на події.

Український народ, в усьому своєму національному різноманітті не має сумнівів щодо свого майбутнього. Воно єдине. Одне на всіх. Одне для тих, хто свідомо обрав цю землю для свого життя та пов’язав власну долю з долею цього державного утворення. Невдовзі запит на прояв волі також проявить себе у всій повноті та величі. Так народжуються сучасні світи людей. Виключно через прояв колективної волі.

Сучасний стан суспільних стосунків в середині кордонів України свідчить про неспроможність старих форм та методів організовувати лад життя, який веде до стану добробуту. Нездатність сучасного набору державних інституцій до вгамування запитів українців на інше життя, призводить до виникнення шаленої напруги у суспільстві. Цей сурогатний світ стосунків пост-совкого життя неодмінно буде зруйнований, як не здатний задовольняти прагнення людей.

В нашому світі мають найближчим часом проявитись люди, які роблять можливим існування цього державного утворення, навіть ціною власного життя. Їх вже дуже багато. Сьогодні їх під пару мільйонів. Саме вони і можуть проявити концентровану волю до організації простору стосунків. Саме вони візьмуть на себе відповідальність. Саме ці люди будуть визначати формат та спрямованість політики спільноти людей на землях українських. Саме вони будуть душею та тілом цієї спільноти, цього утворення, соціального механізму виживання українства, як цивілізаційного явища.

А влада … обов’язково виникне в такому суспільному механізмі, як делегована можливість із концентрованими інструментами на здійснення конкретних планів для подолання нелегкого шляху до добробуту, безпеки та справедливості у своєму світі.