Слово на захист ЗНО
А якщо вже так шкода «діточок», то нехай запровадять для них щось на кшталт, місць адаптації. Закладів, де таких «квітів життя» підготують до ЗНО, навчать українській мові і зроблять перепрошивку мозку.
Я — перше покоління студентів-ЗНОшників. Без зовнішнього незалежного оцінювання я би не бачила КНУ імені Тараса Шевченка як власних вух. На контракт у моїх батьків банально не вистачало грошей, а на хабар екзаменаційній комісії — так тим паче.
Плюс навчальні години і мінус вільний час. Ось моя формула бюджетного місця в київському виші. Я орала ниву української мови разом з репетиркою, а історію України готувала сама. Надто була закохана у цей предмет, у старших класах брала участь у олімпіадах і навіть отримувала призові місця. Балів у сертифікатах мені вистачило, щоб вступити на соціологію. Дуже плакала, що не на журналістику. Бюджетні місця розділили між кількома абітурієнтами з двохсотбальними сертифікатами, решта — пільговики. Останні мене просто бісили. Вони мали низькі бали сертифікатів, але натомість перевагу над іншими абітурієнтами. Вона називалася довідкою про пільги і була таким собі гарантом студентства.
Що відчуватимуть українські вступники 2020 року, мені страшно уявити. Ти можеш займатися з репетитором, можеш студіювати підручники та вивчати нові слова з англійської, але це не означає успіх. Не факт, що докладені зусилля дорівнюватимуть статусу студента.
А нащо вчитися взагалі? Халява + ОРДЛО. Ось нова формула успіху в 2020 році. Батя сепар т і вбиває укропів? Та ні чо. Камон до українського вишу! Подавай донечко, або синку, документи на міжнародні відносини, юридичний факультет, або у поліцейські виші. Закінчиш універ, станеш нашою новою елітою. Будеш судити, або заарештовувати клятих укропів. Давай. Їдь. А то ми тебе зачекалися. Ще й стипендію платитимемо. Не пожалкуєш!
І не треба мені тут писати «оніжедєті». Цей псевдоаргумент не пройде. 17 років ми маємо справу зі сформованою особистістю, зі своїми цінностями, кругозором та відчуттям світу. За 6 років війни на Сході, бойовики гарненько попрацювали над вихованням «квітів життя». Їм систематично вкладали в голови ватні ідеї «рускаво міра» і ненависть до України. А якщо вже бубочці так шкода «діточок», то нехай запровадить для них щось на кшталт, місць адаптації. Закладів, де таких «квітів життя» підготують до ЗНО, навчать українській мові і зроблять перепрошивку мозку. Остаточну і невідворотною. Може тоді вони і зможуть вчитися в українських вишах. Тільки нехай те «зможуть» буде на загальних умовах.
