«Міф». Операція порятунку

Прекрасний янгол з білими величними крилами летів у темний ліс, щоб подивитися у Озеро Буття. Там ніколи не було сонечка. Хвоя ялин мала колір темної смоли, а завжди свіже листя інших дерев було, на вигляд, таким як збирають двірники після тривалої зими. Тут сумували квіти. Великі голівки троянд дивилися униз, а ромашки стояли без своїх білих пелюсток. У темному лісі ніколи не видавали тріолі пташки. Їх тут просто не було.

Творець поставив Озеро Буття у настільки непривітному місці навмисне. Янголи — занадто світлі. Якби Водойм знаходився на одному з сімох небес, вони б просто замучили Всевишнього проханнями про своїх клієнтів. Особливо у епізодах, де долю змінити не просто небажано, але й шкідливо. Утім, візити до Озера Буття, коли дні клієнтів на Землі добігали кінця не лише дозволялися Творцем, але й заохочувалися. Доля, від появи людини на світ і до умовного дня її смерті, могла породити купу несподіваних і корисних ниточок.

Янгол Василь мав обличчя ботана-інтелігента та дуже лагідні очі. Він носив білий хітон з галицькою вишивкою та небесно-блакитний гіматій. Василь вдивлявся і вдивлявся у дзеркало Озера Буття. Ось його тезка-клієнт — ще зовсім маленький хлопчик і бавиться з мамою. Ось тут він співає у хоровій капелі «Дударик». Янгол гортає слайди і бачить свого Василя студентом у музичній академії імені Лисенка, минув час, і ввірений йому Василь дає концерти в Опері Бастилія. А ось його приймають у ДУК ПС. Янгол перегортає ще кілька слайдів і зазирає у завтра. Він бачить його останній бій та роковий 12.7 мм калібр снайперської кулі.

— У принципі, із Василем все зрозуміло. А що ж буде з Україною? — сказав світлий янгол сам до себе.

Василь методом тик обирає День Незалежності 2020. Слайди з майбутнього його засмутили до сліз. Хтось встелив на асфальт жовто-блакитну мапу України, а на ній відбувалася гидь. Тут зібралася ледь не вся еліта зірок. По прапору стрибав збочений білий зайчик у вишиванці, а дама в сукні кольору веснянок ледь не танцювала стриптиз.

— Е ні, так бути не повинно. Ми його заберемо, а в Україні не залишиться гідного співака? — дуже голосно подумав Василь і щодуху помчав до Архангела Михайла, який завідував воїнами. Часу лишалося небагато. Ще потрібно переговорити з Творцем…

— І ти вважаєш, що Творець має переглянути своє рішення? — Запитав Михайло. — Він загине — і до української армії підтягнуться нові воїни. Він увійде в віка і стане прикладом для міріад нащадків. Гаразд. Показуй, що там у тебе. — І Василь дав Михайлові доступ до своїх думок. Архангел лише сумно покачав головою. — Чекай мене тут. Я сам подивлюся в дзеркало Озера Буття…

Година відсутності Михайла для Василя перетворилася на вічність. Він вимірював покої Архангела кроками. Залізти у думки Михайла він не міг. Василь — рядовий боєць легіону янголів-охоронців, а не Господь Бог. Заглядати в голови вищих таким як він ніхто права не давав. Та й вищі розглядали думки пересічних янголів, лише з доброї волі останніх. Тим часом несподівано з’явився Михайло. Зайшов велично і легко, неначе впала пір’їна.

— Ти мене переконав. Я побачив розруху. На ввірену нам Україну очікує зрада і огидний каламбур. Їй дійсно потрібна чесна людина з шикарним співочим голосом. Їй потрібен живий герой. Творець також на твоєму боці. Лети, зупини ворожу кулю. Сподіваюся, ти не забув як янголи вміють спілкуватися з людьми? Передчуття, сни і знаки. Пам’ятай, з тобою Господь Бог та все його Небесне воїнство. До рокової 6:00 лишилося мало часу. Тому, благаю, поспішай!

***

Біля селища міського типу Луганське було гаряче. Українські добровольці відбивали наступ зелених «іхтамнєтів». «Міф» старанно працював з кулемету, пускаючи чергу за чергою у бік знахабнілого ворога, а ось в його товаришу «Сім'янину» було неспокійно. На світанку, Андрій побачив дивне видіння. Ніби Василь провалюється у чорну діру та розчиняється у темряві.

— Потрібно змінити позицію. Треба захистити «Міфа», — щойно це подумав Андрій — і йому на руку впала велика біла пір’їна. То янгол-охоронець Василя дав його товаришеві знак.

Від світанку до шостої ранку було недалеко. «Сім'янин», побачив з боку окупантів тіло. Воно обережно повзало та явно відслідковувало «Міфа». То був «Морячок» — «деенерівський» снайпер. Клац гвинтівки — вірної подруги «Сім'янина» — і Морячок відправився у світ духів. Усе ж таки, його куля долетіла до Василя, задівши співаку ліву руку.

— Лікаря! — хтось прокричав з побратимів. На оклик прийшла юна дівчина і почала несміливо накладати турнікет.

А «Міф» втратив свідомість і марив. Він побачив біля себе красивого янгола. У хітоні з галицькою вишивкою і небесно-блакитному гіматії.

— Тепер будеш жити довго і нудно — янгол ласкаво посміхнувся і обійняв Василя крилом.