«Вільні економічні зони» -це схеми легалізації контрабандних потоків.

За його словами, рішення про створення ВЕЗ остаточно ще не прийнято і цю ідею обговорюватимуть на рівні експертів і парламенту. «Ми вважаємо, що спочатку це проект для залучення інвестицій, для того, щоб відновити і зробити з цього депресивного району такий, що процвітає, який ще надав би сьогодні потужну підтримку українській економіці в цілому», — заявив глава ОП.

За словами Андрія Єрмака, подібна пропозиція буде супроводжувати «зшивання» України. Інакше кажучи, це дасть поштовх для економічного розвитку не тільки для східних регіонів, а й для західних.

Але давайте подивимося історію цього питання. Перше, на чому я хотів би акцентувати вашу увагу, що коли йдеться про вільну економічну зону на території Донбасу, не встановлюються чіткі географічні кордони цієї ВЕЗ. Річ у тім, що Донбас — це скорочена назва Донецького вугільного басейну. Східний Донбас — це вуглевидобувний регіон у складі Ростовської області Російської Федерації. Натомість Західний Донбас — вуглевидобувний регіон у складі Дніпропетровської області України.

Тому, коли Андрій Єрмак говорить про створення економічної зони на Донбасі, хотілося б почути про географічні межі цієї вільної економічної зони.

Варто зауважити, що у всьому світі СЕЗ створюються на невеликих територіях. Так, наприклад, площа китайської СЕЗ Шеньчжень — 493 кв. км. До речі, згідно українського під промислово-виробничою особливою економічною зоною варто розуміти ділянку території площею не більше 20 км². А техніко-впроваджувальною зоною визнають ділянки території загальною площею не більше 2 км².

Примітно, що свого часу вже був досвід створення такого собі «єврорегіону «Донбас». 29 жовтня 2010 року в місті Луганську губернатором Ростовської області РФ Василем Голубєвим і головою Луганської обласної держадміністрації України Валерієм Голенко був підписаний договір про створення «єврорегіону «Донбас». У лютому 2011 до «єврорегіону «Донбас» приєдналася Донецька область. У грудні 2012 року приєдналася ще і Воронезька область. Сумарна площа областей-членів так званого «єврорегіону» становила приблизно 127 тисяч км², а чисельність населення — 11,5 млн. осіб.

Так званий «єврорегіон Донбас» створювався з метою всебічного економічного розвитку, комунікації, транспорту і зв’язу. Серед іншого, в рамках проекту планувалося покращення якості життя населення шляхом збільшення зайнятості.

До речі, для вирішення цих питань починаючи з 1998 року на території Луганської і Донецької областей були створені відразу декілька спеціальних (вільних) економічних зон. Зокрема в Донецькій області — на території 22 міст і 5 районів, і на Луганщині у 6 містах і 3 районах. За підсумками їх діяльності на території Луганської області було залучено лише $ 3,8 мільйона прямих іноземних інвестицій і створено лише 64 робочих місця з 1500 запланованих.

На даний момент окупована Луганська область, за ступенем інвестиційної привабливості, знаходиться на 23 місці, тобто передостанньому.

Стосовно планів щодо створення вільної економічної зони (ВЕЗ) не тільки на Донбасі, але і в одній з областей Західної України. На думку Єрмака, «ці дві економічні зони (на Донбасі та Західній Україні) повинні спрацювати на об’єднання країни і рівність можливостей «. Але наразі на територіях західних областей України є декілька існуючих спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ): «Закарпаття», «Курортополіс Трускавець» та «Яворів». Для чого тоді вигадувти ровер?

А ровер, тобто, ВЕЗ потрібні для того, що ВЕЗ — це частина території країни, яка фактично виділена із загального митного кордону держави. Враховуючи попередній досвід створення спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) можна констатувати, що до початку 2000-х ці зони стали одним з ключових факторів по мінімізації оподаткування. Міжнародний валютний фонд тоді констатував, що вони активно використовувалися для ухилення від податків і контрабанди товарів. Так звані економічні зони перетворилися на чорні діри щодо легалізації сірих контрабандних схем.

https://www.youtube.com/channel/UC7YT4-cAXFFCU79ea0o3VkQ

Підсумовуючи зазначу, що пропозиція про створення вільних економічних зон свідчить про те, що Україна фактично взяла на себе зобов’язання ратифікувати політичну частину Мінських домовленостей, і профінансувати відновлення інфраструктури й економіки не тільки контрольованих ЗСУ, але й окупованих територій Луганської і Донецької областей. Водночас, зазначу, що Росія опиняється за рамками цього процесу та з неї знімається відповідальність, як з країни-окупанта, за відшкодування нанесених збитків економіці України.