Свобода спілкування або В різномаїтті сила

Андрій Гарнат
- 22.01.2021, 19:06
- 1370

А Ви не допускаєте, шановне панство, що громадянин може вирішити, що завтра він говорить у себе вдома (в своїй країні) тільки, наприклад, польською (так йому подобається), з усіма і всюди.

І він буде прав, бо ніхто не в праві йому забороняти, так само як і нав’язувати, а також не зобов’язаний його при цьому розуміти.

Обов’язкове знання української мови для спілкування держ службовців з їх клієнтами-громадянами, коли вони на роботі, це- норма, бо всім громадянам гарантовано треба розуміти, що говорять держ менеджери, яких вони «нанімають» на виборах для адміністрування.

Але, є і нюанс.

Якщо брати до уваги те, що 40% в державі природно та від народження говорять руською, то мабуть слід добавити для обовязкого знання держ менеджерам щє й руську мову?

І це буде чесно, і буде реальна повага до всіх громадян, на ділі та без подвійних стандартів.

У побуті, в приватному бізнесі, людина в праві спілкуватися будь якою мовою (хоч самою незрозумілою) спілкування, хоч жестами, хоч взагалі мовчати.

Внутренний рынок, потребители и производители отрегулируют естественным образом отношения между собой, там будет win win.

Держава не повинна лізти на приватні території.

Робити тут «Національний піонерський табір», де замість червоних краваток вишиванки, а замість слави партії і ранкової лінійки, обов’язковый спів гімну, славней та релегійна пропаганда у школах — це найгірша стратегія на початку 6-го технологічного укладу, особліво для держави, якій у конче потрібно вистрибнути у своєму розвитку до гори на рівень наднаціональних проектів.