Пароплав і Україна

-

Кілька останніх днів загальнодержавні телевізійні ефіри та стрічки новин вибухали звістками щодо самовільної поведінки вітчизняного пасажирського лайнера «Генерал Ватутін».

У перший день літа чотирипалубне круїзне судно класу «ріка-море» відчалило з Києва нібито до Одеси, втім, як з’ясувалося, безпосередньо в поході було перепродане якійсь офшорній фірмочці, афільованій з російським капіталом, після чого 6 червня змінило український прапор на прапор Белізу та через Керченську протоку, контрольовану РФ, безперешкодно увійшло у чорноморські води окупованого Криму.

Увечері 8 червня корабель благополучно пришвартувався у вантажному порту російського Ростова-на-Дону, незважаючи на опір, що почали-були чинити у службі експлуатації порту: «Ми займаємось лише вантажними теплоходами і взагалі не поінформовані про те, що в нашу адресу йде щось таке — баржа чи лайнер. Тож ми, звісно, не пустимо його сюди. Та й як взагалі він може прийти сюди? Немає жодної інформації, ані письмової, ані усної, про прийом судна…», — йшлося у експрес-коментарі одного з керівників порту радіостанції «Говорить Москва».

Але — прийняли! Паралельно з’явилися серійні повідомлення росЗМІ, згідно з якими, «Генерал Ватутін» у місці нової «прописки» пройде усі процедури російської перереєстрації, надалі на одному зі спеціалізованих підприємств РФ — відновлювально-ремонтні роботи, а з 2018 року стане регулярно використовуватися на річкових круїзах на території РФ. Також відзначалося, що екіпаж, який здійснив «перегін» судна, складався з 5 громадян сусідньої держави-агресора та суднової команди з 12 громадян України, які всередині червня «повернуться на батьківщину».

Що характерно: про розв’язку цієї дивної історії оперативно поінформували лише одиниціукраїнських ЗМІ, решта за чиєюсь «капітанською» командою набрали у рота солоної морської води, а їх попередній бурхливий інтерес до теми здуло, наче вітром.

Що ж то було за НЛО.

Висловимо думку, що — вдало проведеною спецоперацією російської сторони, котра зухвало-демонстративно, синхронно з резонансним перейменуванням столичного проспекту Ватутіна на честь Романа Шухевича, вмазала у відповідь чергового політичного ляпаса українській владі, привселюдно продемонструвавши її дисфункціональність. Адже:

Попри гордовитий вигляд і генеральську назву, підстаркуватий корабель був реально не потрібний не тільки в Україні, а й, скоріш за все, у Росії.

Так, за відгукомсамого українського орендатора, лайнер стояв без туристів з жовтня 2013 року, «три з половиною роки гнив біля причалу. Його простіше було втопити, ніж утримувати. Утримувати охорону, команду, платити за причальну стінку, за електрику… Кон’юнктура ринку є такою, що в Україні така кількість теплоходів не потрібна». Водночас, російські масовіі спеціалізовані джерела сповіщають про запуск декількох держпроектів заміщення застарілого парку річково-круїзного флоту новими сучасними судами, з терміном їх введення у експлуатацію у 2018−2020 роках та одночасним списанням застарілих одиниць. Поштовхом для цього послугувала низка катастроф з людськими жертвами, внаслідок технічної зношеності наявних суден (як-от, трагедія 2011 року на Волзі, коли на затонулому круїзному судні «Булгарія» загинуло 122 людини, з яких 28 дітей). Тож навряд будь-чия приватно-комерційна ініціатива спромоглася б суперечити тренду, заданому у Москві.

Крім того, широко повідомлялося, що в останню декаду травня в Криму пройшли масштабні воєнізовані навчання спецназу ФСБ РФ за участю до 2 тис. бійців, із залученням наземної, водної і авіаційної спецтехніки, основною метою яких стало відпрацювання контртерористичних заходів на об’єктах «Чорноморнафтогазу», портової інфраструктури та в зонах масового відпочинку людей. Хтось повірить, що у ці дні якась стара офшорна «калоша» з України змогла б вільно увійти в чорноморський басейн та стати на якір у ростовському вантажному порту, не маючи на те певного «височайшого» дозволу?

Зрештою, якщо вже українські високопосадовці завели публічну розмовупро необхідність виставлення фінансових претензій Росії як країні-агресору за знищену інфраструктуру на окупованих землях Донбасу та вилучені з роботи транспортні магістралі, А Р Крим, то примусова зупинка у територіальних водах України й накладення арешту на лайнер «Генерал Ватутін» були б кращим підтвердженням серйозності означених намірів.

Принаймні, Прикордонна служба України мала би бодай зайти на його борт та пересвідчитись, чи не вивозить екіпаж залишки вітчизняного золотого запасу до сховищ Центробанку Р Ф. Однак не зробила нічого подібного. Цікаво, чи це єдиний подібний випадок за останні роки?

За своїм символічно-смисловим, ідеолого-пропагандистським наповненням «втеча» пароплаву стала свого роду «подвигом навпаки» Маттіаса Руста: 28 травня 2017 року цій незабутній подіївиповнилося рівно 30 років. Свого часу вона ознаменувала гнилість і проникність радянського залізного щита для західних цінностей і інтересів.

Що ж знаменує останнє українське турне «Генерала Ватутіна»?..