«Шухевич-фест» від СБУ: кому вигідно?
30 червня — 2 липня ц.р. в Україні відзначили 110-ту річницю від народження легендарного провідника національно-визвольних змагань за Незалежність у ХХ сторіччі, командира Української повстанської армії, Героя України Романа Шухевича.
-
Своєрідним епіцентром святкувань стало місто Львів, з яким тісно пов’язані життя та громадсько-політична діяльність самого Шухевича і його побратимів, а також яскраво-драматичні віхи безкомпромісної борні Організації Українських Націоналістів з поневолювачами нашого народу — німецько-фашистськими окупантами, більшовицьким тоталітарним режимом, одвічними польськими зайдами, внутрішніми зрадниками й пристосуванцями.
Під егідою Львівської мерії, за сприяння громадських, історико-культурних об’єднань, музейних закладів, мистецьких проектів було реалізовану ідею «Шухевич-Фесту», що включав покази фільмів, лекції, театрально-музичні виступи, спортивні змагання. У ці дні наочно справджувався Шухевичів заповіт:
«На героїзмі УПА і визвольно-революційного підпілля будуть виховуватися нові українські покоління».
Не віддати шану генералові «Тарасу Чупринці» та Справі, за яку він поліг — було би нонсенсом, бо на черговому історичному витку Україна вимушена проходити ті самі випробування, у вир яких в свій час потрапили й незламні борці за Волю і Долю держави. Наша земля знову є ареною геополітичної конкуренції, між тим, українство потерпає від лихоліття війни і соціально-економічного терору антинародної влади, а совість західного «вільного» світу спить кам’яним сном, ніби не помічаючи, як московська імперія добиває нескорений народ України.
Отже, на кону — наше спільне майбуття, класичне «бути чи не бути» для Батьківщини.
Водночас, надто суперечливою обставиною проведення «Шухевич-Фесту» стало його співпадіння з трагічною дниною єврейських погромів 1941 року у Львові, що призвели до багатотисячних жертв (за різними даними, від 4 до 7 тис. чол., переважно, пересічних ремісників, торговців, лікарів, викладачів тощо) та увійшли чорною сторінкою в історичний літопис цього народу.
Тож можна зрозуміти критичну реакціюукраїнських і міжнародних єврейських кіл на неврахування організаторами «Шухевич-Фесту» подразливих морально-етичних аспектів забезпечення міжнаціональної і внутрішньополітичної злагоди в сьогоденній Україні.
Саме з останнього приводу є декілька експрес-зауважень.
Насамперед, серед дослідників існує думка, що ексцеси, подібні Львівському єврейському погрому, зловмисно інспірувалися спецслужбами Третього Рейху, від країни до країни на маршрутах просування Вермахту, щоби відволікати увагу місцевих патріотів-пасіонаріїв від глибинної суті нацистської доктрини панування над народами світу. «Закланна» роль європейського єврейства слугувала приборканню національно-визвольних рухів опору, перенаправленню войовничої енергії їх суб’єктів у бік традиційних «опудал для биття», зв’язуванню їх рук зі зброєю — безневинною кров’ю. Окупаційні адміністрації тим часом укорінювалися, інституційно міцніли, після чого неодмінно переходили до винищення самих патріотів.
На жаль, тактичні прийоми поліційних спецслужб у різні часи і у різних обставинах мають взаємну схожість у питаннях боротьби з внутрішньою право-радикальною опозицією.
Як виглядає, наша СБУ не є виключенням. Замість того, аби професійно посприяти згладжуванню гострих кутів Львівської «накладки», Служба безпеки у згадані дні видала «на гора» з власних архівів ряд матеріалів, частину з котрих інакше як провокативними — не назвеш.
Зокрема, розсекречені відомством «унікальні архівні документи про життя та діяльність Романа Шухевича» включають у тому числі такий собі «План оперативно-агентурных мероприятий по использованию еврейской интеллигенции г. Львова по розыску членов Центрального Провода ОУН Шухевича Романа, Кук Василия и их связных», складений у надрах тодішнього МДБ УРСР та взятий до виконання Управлінням МДБ УРСР по Львівській області.
Документ датований червнем 1949 року — тобто, з’явився на світ приблизно за 8 місяців до встановлення місцезнаходження і вбивства радянськими «гебістами» провідничого УПА.
У ньому йдеться: «Еврейскому населению враждебны цели, преследуемые ОУН, что создаёт благоприятные условия к тому, чтобы использовать это население и прежде всего интеллигенцию в наших интересах по розыску скрывающихся во Львове оуновских нелегалов» та ставиться завдання у стислі терміни сформувати масову агентурно-пошукову мережу з числа місцевого єврейства — «медицинских специалистов, а также работников торговли, юристов, спортсменов бывшего общества „Сокол“ и других лиц, располагающих обширными связями среди украинского населения…»
Невже поміж десятків, сотень тисяч одиниць зберігання архівного фонду СБУ не знайшлося інших красномовних підтверджень підступних форм і методів роботи МДБ, окрім явно дискредитуючих визначену етнічну групу? І чому такий «протуберанець історії» вибухнув саме тоді, коли одночасно з проведенням «Шухевич-Фесту» на львівських парканах і синагогах з’явилисяксенофобські написи, на кшталт «Жиди, пам’ятайте 1 липня»? Якщо вже списувати такі факти на підступи російських підривних сил — то де ж мудрість і виваженість наших спецслужбістів у тому, аби у визначальних ситуаціях не підігравати ворогам національної державності, а навпаки, сковувати їх?
Складно відповісти. Схоже, про такі якості як раз і не йдеться. Радше — навпаки…
По-інакшому не сприймеш і включення до цього ж кейсу архівних документів СБУ 26 сторінок протоколу допитудружини Романа Шухевича — Наталки Шухевич-Березинської.
Звісно, показовим є Наталчин спомин про твердість переконань чоловіка: «Ничего я не могу сделать, ибо идею я люблю сильнее тебя и сына». Але інші тези її розповіді чекістам буквально розхватали на цитати прокремлівські пропагандисти, одержимі намірами довести факт військової колаборації ватажків ОУН-УПА з німецько-фашистським режимом.
І от вже, з фактичної подачі СБУ, навздогін «Шухевич-Фесту» понеслися вкинуті у інформаційний простір, в тому числі вітчизняний, згадки типу: «В мае 1941 года Шухевич уехал в Германию для прохождения военной подготовки, и с тех пор я его не видела до января 1942 года. От людей мне было известно, что Роман, после оккупации гор. Львова немцами, прибыл в чине немецкого капитана во Львов, командовал Украинским Легионом, с которым сразу же с немецкими войсками ушёл в восточные области Украины. Вскоре Шухевич вернулся в город Львов, после чего по приказу немецкого командования убыл в Германию, где прошёл 7-месячные курсы, а затем был направлен с Легионом в Белоруссию для борьбы с советскими партизанами…»; «В начале 1943 года Легион немцы отозвали во Львов, после его прибытия все участники были разоружены и разогнаны, а офицерский состав,
Хочеться зрозуміти: «специ» з СБУ з використанням архівно-історичного інструментарію свідомо, навмисно чи просто по недолугості паплюжать ключові постаті ОУН та збурюють взаємну ненависть між вже сучасними націоналістами і єврейством, причому, не лише всередині країни, й на міжнародному рівні? Як подивляться на це у США, в ЄС? І який від того буде зиск для України?
Підсвічені моменти виглядають ще більш красномовно у співвіднесенні з підготовчою активністю «за поребриком» (http://www.politnavigator.net/arkhivnaya-bomba-putina.html), яка, мов «чорна мітка», нині кидається Україні. Немає сумніву: «архівні бомби» Кремля у політико-ідеологічній площині здетонують так само смертельно, як вибухові закладки під автівками українських журналістів, контррозвідників і розвідників, які виборювали ту ж саму Ідею, що й Роман Шухевич.
Виводи, що мимоволі напрошуються, ошелешують: а чи не готовий правлячий в Україні режим на будь-яку залаштункову співпрацю і координацію дій з кремлівським агресором, аби лишень вибити твердий ідейний ґрунт з-під ніг сучасних борців за Українську Незалежність, відволікти їх увагу й сили на «непридатні об’єкти», урешті, поставити поза законом їх самих, їхні організації і програми діяльності, після чого — розправитися з ними?..
PS: Автор подає читачеві особисту інтерпретацію ситуації.
Кожен має право помилятися.
Але думати й аналізувати — теж.
