Хто прихистить «Пасіку»?
У Національному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса в рамках мистецької акції «Пасіка гуде!» відбулася прес-конференція представників Театрального центру «Пасіка».
Її метою стало привернення уваги до проблеми, в якій опинився театральний центр після того, як Києво-Могилянська академія припинила з ним співпрацю.
Учасники прес-конференції, зокрема, розповіли:
Неда Неждана, куратор драматургічних проектів Центру ім. Курбаса.
«З самого початку свого існування Києво-Могилянська академія була не лише освітнім і науковим, але й культурним і мистецьким центром. Це стосувалося і театру, і музики, і літератури. З проголошенням незалежності України Академія почала відроджуватися. При цьому з самого початку вона відроджувалася не тільки як освітній заклад, а й як культурний. Тут з’явилися музичні і театральні групи, існувало не лише студійно-аматорське мистецтво, але й експериментальний театр, створений цілий мистецький центр. І це було важливо не тільки для студентів і викладачів, а взагалі для всього Києва і України.
Це центр, до якого можуть приходити і молодь, і старші люди з різними проектами. Він не має обмежень стилів і жанрів. Єдина вимога, щоб ці проекти були україномовні. А для Академії українська мова теж була початково важливою.
У Театральному центрі «Пасіка» були разові проекти, працювали постійні театри, відкривалися студії, проводилися сценічні читання, фестивалі, різні майстерні. Це був живий процес і дуже важливо цей процес утримати. І справа не тільки в тих театрах, які там працювали останнім часом, а й тих, що працювали раніше, тих, що могли прийти завтра.
Ми знаємо яка складна ситуація з театральною молоддю, якій практично ніде себе виявити. І для багатьох «Пасіка» — це можливість працювати на демократичних засадах. Йшла мова про те, щоб на базі цього центру відкрити мистецький факультет. Така практика існує в Європі, а в нас вона практично відсутня.
Мені здається, що знищення будь-якого театру, будь-якого культурного осередку є культурним злочином проти всієї громадськості. Якщо такий культурний осередок як Театральний центр «Пасіка» закривають, це дуже тривожний дзвіночок".
Андрій Приходько, керівник Театрального центру «Пасіка»:
«Ми давно співпрацюємо з Центром Курбаса, разом зробили не одну акцію. Вдячні, що він надав нам простір, аби протягом чотирьох днів поділитися тим, що створив центр «Пасіка».
Театральний центр «Пасіка» — це полігон для нової театральної формації. Це той полігон, де після театральної школи могли випробовувати себе молоді актори, режисери, художники, драматурги, будь-які представники театрального всесвіту. Коли молоді приходять у театр, то вони змушені погодитися з форматом цього театру. У «Пасіці» ніхто не керує мистецькими смаками. Молодим митцям можна було дати шанс реалізуватися так, як вони хочуть.
Комусь здається, що це неправильно чи, навіть, неможливо. Але якщо режисер знаходить порозуміння з глядачами, дуже важливо надати йому цей шанс. Мені здається, що це дуже актуально для України, коли наша держава на новому етапі свого існування шукає інноваційних пропозицій.
Чому «Пасіка»? Тому що кожен вулик — це театральне об’єднання, угрупування, команда. Пасіка, в якій кожен гуде по-своєму. Для нас важливо цікава людина своїм мистецьким витвором глядачеві чи ні. Почалося все з моїх вистав, потім почали приходити молоді люди і питати, чи можна в нас поставити. Звертаються і зараз, коли ми вже не маємо свого приміщення. У «Пасіці» працювали актори практично з усіх театрів, які є в Києві.
Нам не потрібно нарікати, що закінчилася співпраця з Києво-Могилянською академією. Треба дякувати долі, що ми були з нею пов’язані. Ми маємо віднайти свій формат, своє приміщення. Звертаємося до всіх небайдужих із закликом спільними зусиллями знайти простір для молодої театральної формації".
Юлія Гасиліна, художній керівник Театру-студії «МІСТ»:
«Театр „МІСТ“ створювався як театр сучасної драматургії. Набирали молодих акторів, які сповідували нашу театральну школу. Ставили п’єси Неди Нежданої, Олександра Вітра, інших сучасних українських і зарубіжних драматургів. Потім, коли потрапили до центру „Пасіка“, у нас з’явилася ідея відродження української барокової драми. Коли почали з нею працювати, то зрозуміли, що український театр має дуже потужну традицію. Вона схожа з європейською, але має своє обличчя. Режисерам і акторам дуже цікаво працювати з цим матеріалом. Це їх дуже збагачує. Таким чином з’явився міст від витоків старовинної української драми. Поєднання сучасної драматургії з бароковим театром і класичними п’єсами дуже допомагає, духовно збагачує акторів і режисерів. Хотілось би продовжити саме цю роботу в експериментах з українською бароковою драмою».
Катерина Чепура, художній керівник «Чесного театру»:
«Незалежні театри не мають тих засобів, що державні, натомість у нас є широкий простір для творчості. Ми можемо робити те, чого інші робити не можуть. Можемо експериментувати, пробувати.
Театральний центр «Пасіка» — це те місце, де ти можеш прийти і сам щось створити. Якщо в тебе є цікаве мистецьке бачення і цікаві речі, які ти хочеш показати суспільству, в тебе є на це можливість. До нас ходить глядач, і це найголовніше. У центру «Пасіка» дуже різний глядач, тому що кожен театр, який працює в центрі, має свої особливості. Ми не прагнемо виступати в будинках культури, театрах з класичною сценою. Нам важливо мати простір".
Олександра Кравченко, художній керівник театру-студії «Міф»:
«Я за освітою режисер, а мої актори не мають театральної освіти. Кожен з них працює в якійсь сфері діяльності, але розуміє, що може сказати суспільству трохи більше. Театр для них — це можливість спілкуватися з навколишнім світом. Вважаю, що диплом театрального вишу не має бути єдиним критерієм таланту людини. Актор має подобатися глядачу, глядач має його чути. Це головний іспит для людини, яка хоче працювати в театрі. Саме Театральний центр „Пасіка“ дає можливості на такий шанс. І для нас це дуже важливо».
Своє бачення ситуації, що склалася навколо Театрального центру «Пасіка», також висловили голова Київської міської організації Національної спілки театральних діячів України Олексій Кужельний і художній керівний театру-студії «Вік» Микола Бабин.
Протягом чотирьох днів на сцені Національного центру театрального мистецтва ім. Л. Курбаса Театральний центр «Пасіка» представляв свої творчі здобутки. Всі бажаючи мали змогу пройти майстер-класи — «Театральні маски. Віра Крутиліна»; «Конфлікт як взаємодія. Кунг фу Ігор Цикура»; «Поезія тіла. Шибарі. Юджин Стебловський»; «Вивчення традиційних колядок та щедрівок. Сусанна Карпенко «Божичі». А ввечері «Пасіка» запрошувала на вистави: Айна Ренда «Ніч 16 січня» (Чесний театр), Неди Нежданої «Кав'ярня № 6» (Театр-студія «Міф»), «В саду світла» за творами Григорія Сковороди (театр «МІСТ»), М. Гершензона «Хелемські мудреці» (театральна студія «Вік»).