Убивцею міг бути кожен

Серед вистав Київського академічного Молодого театру, що поповнили афішу протягом кількох останніх років, увагу багатьох глядачів привертає «Шепіт вбивці». Постановку цього спектаклю здійснила Оксана Швець за мотивами уславленої п’єси Агати Крісті «Мишоловка».

Сюжет вистави захоплює вже з перших хвилин. Сім дивакуватих персонажів за загадкових обставин зупинилися в одному пансіоні. Опинившись у пастці через негоду, вони лишилися сам на сам зі своїми скелетами у шафі.

А головне, один з них — вбивця. Під підозрою опиняється кожен, адже ніхто не впевнений у чесності один одного. Головне вчасно зупинити вбивцю… Поки не буде пізно.

Відразу після третього дзвоника глядач забуває все те, що його хвилювало зовсім недавно і немов опиняється в іншій реальності. Здається, що сидиш поруч з персонажами Агати Крісті біля каміну у вітальні пансіону, в той час як на вулиці мете страшна хуртовина і тріщить мороз. І таке враження складається незалежно від того чи дійсно на вулиці зима, чи літня спека, чи затяжний осінній дощ.

Деякі сцени настільки сильні, що у глядача мимоволі виникає страх, хвилювання, інші емоції, що йдуть від акторів. Напевне можна сказати, що сумувати під час вистави не вийде, бо буде просто ніколи. Адже в уяві кожного з’являється безліч версій розгадок. Проте більшість з них виявляються помилковими, адже як і в більшості творів Агати Крісті неможливо наперед вгадати, хто ж виявиться вбивцею. А також чи будуть ще жертви. Це лише посилює інтригу. В одному лише можна бути впевненому на сто відсотків, що справедливість переможе, а злочинець отримає по заслугам.

Напевне рецепт талановитої вистави простий. Треба взяти талановиту п’єсу, щоб ставив її талановитий режисер з талановитою командою акторів, а якщо до цього додати талановиту сценографію і музичне рішення, от і вийде талановита вистава. Напевне все це можна сказати про спектакль «Шепіт вбивці».

Надовго запам’ятовується гра народної артистки України Лідії Вовкун, акторів театру Олега Москаленка, Іванни Бжезінської, Артема Мартинішина, Анастасії Блажчук, Артема Атаманюка, Світлани Бочарової, Володимира Чигляєва, Романа Равицького, Марії Пустової, Світлани Бочарової, Анатолія Сомика та Анастасії Євтушенко. Безперечним плюсом постановки є креативно обіграний мінімалізм з реквізитом (художник-постановник Віта Шаповаленко) і глибока наповненість музичного супроводу (музичне рішення Олесі Стефаник).

Напевне читачі вже заінтриговані, чим же закінчилася ця вистава. Але збережемо деталі слідства в таємниці і не будемо розголошувати ім’я вбивці. А хто захоче дізнатися правду, той неодмінно завітає до одного з кращих театральних колективів столиці — Київського академічного Молодого театру.