Україна стала другою Батьківщиною

У Музей гетьманства відкрили першу персональну виставку живопису Ануш і Рози Алмазян «Дует фарб».

Роза та Ануш — сестри-близнючки, художниці вірменського походження, які мешкають в Україні. Вони народилися в місті Аштарак (Вірменія). З дитячих літ почали займатися малюванням. Пізніше вийшли заміж за братів Хачатрянів. Роза — за режисера Вагаршака, а Ануш — за актора Ваге. Обидві родини переїхали в Україну, яка стала другою Батьківщиною.

Творчість сестер відзначається прямотою і чистотою думок. Навіть у наш прагматичний час вони змогли у вишуканому стилі зберегти принципи вічних цінностей у мистецтві і життєвій філософії.

Паралельно Роза і Ануш займаються настінним живописом, інтер’єром, працюють дизайнерами моди. Закінчили Міжнародну академію дизайну «Атекс».

У будь-якому з творів художниць переважає гармонійне поєднання фарб і дитяча чистота. Шанувальники творчості майстринь пензля вважають, що їхні картини можуть лікувати душі. Стиль робіт в основному реалістичний, при цьому кожна робота має глибокий смисл, несе позитивну енергетику і знаходить вдячний відгук у серцях глядачів. У картинах мисткинь відчувається любов до природи і життя.

— Дуже рада вітати гостей з сонячної Одеси. Приємно, що для своєї першої персональної виставки Ви обрали саме наш музей. Впевнена, що Ви запам’ятаєте цей день на все життя, адже виставка відбувається у старовинному помешканні, якому вже більше 300 років. За легендою це був будинок Іван Мазепи.

У нас щороку відбувається понад 30 художніх виставок. Свої роботи представляють як молоді, так і знані митці. Бажаю, що на Вашу виставку приходило багато відвідувачів, а Ваша творчість невдовзі стала відомою далеко за межами України, — наголосила відкриваючи виставку директор Музею гетьманства Галина Ярова.

— Часто буваю на відкритті виставок живопису. Особливо радує, коли митець представляє свою персональну виставку, показує нам творчу душу. А зробити персональну виставку в наш непростий час — це справжній подвиг.

Надзвичайно приємно, що Роза і Ануш мають вірменські корені. Я кілька разів був у Вірменії. Створив там чимало своїх полотен, полюбив цей гостинний і щирий народ. Здоров’я Вам і Вашим дітям, щастя і кохання, — зазначив заслужений художник України Петро Зикунов.

— Це досить серйозна планка починати свою виставкову діяльність зі столиці і саме з Музею гетьманства. Адже цей Музей дуже престижне місце для виставкової діяльності. Тут виставляли свої твори відомі українські художники, на виставки завжди приходить багато відвідувачів. Можу Вам лише побажати тримати цю планку, удосконалювати себе професійно, натхненно працювати і нових Вам виставок, — підкреслив заслужений художник України Анатолій Марчук.

— Я знаю Розу та Ануш вже не перший рік, мала можливість спостерігати їхня творче зростання. Впевнена, що цей день буде знаковим у їхньому житті, а попереду молодих мисткинь чекає багато перемог. Дуже вдячна Музею гетьманства, завдяки якому картини художниць побачить багато киян і гостей столиці, — розповіла куратор виставки Анна Петрова.

А молоді художниці Роза та Ануш Алмазян розповіли про свої перші кроки у професійному малярстві, поділилися планами на майбутнє.

У багатьох картинах Рози Алмазян одне з центральних місць посідають коні. Полотно «Україна» художниця створила 2013 року, коли наша держава стояла перед доленосним вибором. На ньому зображений кінь по коліно у воді, з низько опущеною головою. Але відчувається, що зовсім скоро він гордо підніме голову і побіжить до омріяної мети. У картині «Вогняні коні» показана боротьба, що відбувається у душі кожної людини, а найважчим буває перемогти самого себе. Робота «Мрія» зображує дитину яка годує коня. Як відомо кінь здавна вважався сакральною мрією, а годувати коня — значить керувати своєю мрією. Філософський зміст має картина «Первозданність», в алегоричній формі тут показані образи матері, життя і смерті. У планах художниці створити власну студію.

Основою для багатьох картин Ануш стали її спогади. Саме спогадам про рідну Вірменію присвячене полотно «Стихія». Тут можна побачити гору Арарат і нічний Єреван. Картини «Донецьк, надія», «Донецьк, ніч», «Донецьк з вікна моєї кухні», створювалися коли лише почалася російсько-українська війна.

Хоча тут і переважають темні тони, але яскраві плями дають надію на позитив. Одеса у баченні художниці — це місто контрастів (картина «Одеса»). Нотки м’якого гумору домінують в роботі «Мамин букет».