Маловідоме про Івана Козловського
У Мистецько-концертному центрі ім. Івана Козловського відбулася низка заходів, присвячених Івану Семеновичу. А розпочалося вшанування пам’яті митця з гала-концерту за участю провідних акторів столичних театрів.
У Мистецько-концертному центрі ім. Івана Козловського відбулася низка заходів, присвячених Івану Семеновичу. А розпочалося вшанування пам’яті митця з гала-концерту за участю провідних акторів столичних театрів.
Ведуча вечора Тетяна Зозуля розповіла багато як знаних, так і маловідомих фактів з життя маестро. Іван Козловський був і актором, і письменником (автор книжки спогадів), і сценаристом, автором усіх українських заходів у Большому театрі до ювілеїв Тараса Шевченка, Лесі Українки, Миколи Лисенка, він створив колектив Концертної опери, був режисером-постановником багатьох опер.
Володів кількома музичними інструментами. А головне — був Співаком, голосу якого підкорилися всі жанри — опери і камерні твори, романси, пісні, джаз, а також духовні церковні твори. А ще він знав безліч українських пісень, бо народився недалеко від Києва у Мар’янівці. Платівки із записами Козловського українських колядок наказано було знищити. Але на все воля Божа, і колядки, записані як театральне дійство, з великим мішаним хором, із дзвонами, залишилося жити…
Коли у видатного тенора запитували — звідки й нього такий чудовий голос, то він казав «від мар’янівських верб». А ще Іван Семенович був єдиним народним артистом Радянського Союзу, який в анкеті писав «віруючий»… І під час Великодня не побоявся заспівати Сталіну романс «Христос воскрес!»
«У збірнику, який я тримаю, більше ста народних пісень. І в них справжня душа народу. У мистецтві завжди має бути якесь дерзання. Ось Тарас Григорович Шевченко сказав: „Хто матір забуває, того Бог карає“. Ми вже доспівались до такого стану, що душа захлинається від наносного, чужого непотрібного. Чужого за формою. Я за те, щоб був взаємовплив культур однієї нації на іншу. Але сад з одних троян — це вже штучна ферма, а не живий сад», — писав Іван Козловський у книжці «Музика радість та біль мій».
У Центрі І. Козловського зберігається величезний фотоархів (понад 2 тисячі світлин), пов’язаних з життям і творчістю митця. Напередодні гала-концерту відкрили виставку, на які презентували лише незначну частину цього скарбу. Більшість з представлених фото раніше ніде не друкувалися.
На фото можна побачити співака разом з Леонідом Собіновим, Олександром Вертинським, Клавдією Шульженко. На одному зі знімків Іван Козловський у вишиванці, і таке фото не єдине. Він дуже любив вишиванки… І вдома все було в рушниках, завжди стояли у вазоні колоски з рідної Мар’янівки. На іншому фото бачимо поруч Козловського і Олександра Довженка. Через багато років співак визволив Олександра Петровича із Соловків. А на похованні Довженка Козловський співав українську пісню «Чуєш, брате мій»… І якось сказав своїй онучці: «Оце й мене поховають, як Сашка — в Москві». Так і сталося. Зараз вони недалеко один від одного.
Того вечора свою творчість шанувальників класичного музичного мистецтва дарували солісти Національної оперети і Національної опери України, лауреати престижних міжнародних конкурсів Дмитро Воронов (баритон), Антоніна Марцева (колоратурне сопрано), Сергій Андрощук (тенор), Ірина Українець (сопрано), Ігор Євдокименко (баритон), а також вокальний ансамбль «Тріада», Театр танцю «Адажіо» Ганни Лащенко.
А одне з центральних місць належало виступу Героя України, лауреата Шевченківської премії, народного артиста України Анатолія Паламаренка, який виконав оповідання Олександра Довженка з циклу «Незабутнє».
Продовженням заходів до дня народження Івана Козловського став музично-літературний проект «В саду у Маргарити» та вечір з циклу «Легенди вітчизняної опери» за участю київських музичних театрів і колективів, приурочений до 135-річчя від дня народження народного артиста України Михайла Донця.
Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора