Мистецтво єднає Україну

У Центральному будинку художника НСХУ відкрили персональну виставку художника-графіка, живописця, члена НСХУ Володимира Немири «Неологізми».

Володимир Немира народився у Львові. Закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, відділ кераміки (нині Львівська національна академія мистецтв). Його вчителями були Роман Сельський та Зеновій Флінта.

1993 року емігрував до США. мешкав у Чикаго, Нью-Йорку, Клівленді. Світогляд митця форсувався під впливом українських художників-модерністів Нью-Йоркської групи Юрія Соловія, Михайла Дзиндри, Емми Андієвської, які творили у США ще в 60-х — 80-х роках минулого століття. Разом з дружиною — скульптором Катериною Немирою, організував там мистецький центр «Світлиця», навколо якого гуртувалася творча молодь. 2008 року повернувся в Україну.

В. Немира — автор низки персональних виставок як в нашій державі, так і за кордоном. Твори митця зберігаються у музеях і приватних колекціях багатьох країн світу.

— Раді вітати всіх Вас на відкритті персональної виставки Володимира Немири. Нам вдалося організувати її на високому рівні, оперативно вирішити всі організаційні питання.

Це справжнє українське творче малярство. Крім надзвичайно цікавого живопису, ми бачимо дуже цікаві сюжетні лінії. Художник має свій оригінальний почерк і переплутати його з якимись іншим майстром просто неможливо. Для серйозного митця це надзвичайно важливо. Представлені твори показують наявність творчої особистості, власного мистецького шляху, і, як на мене, його успішного торування.

Впевнений, що ця виставка стане помітним явищем на творчому виставковому шляху пана Володимира. А я пишаюся тим, що вона відбувається у виставкових залах НСХУ. Такі виставки є тою мозаїкою, тією складовою, на яких формується виставкова діяльність нашої Спілки, — зазначив відкриваючи виставку заслужений діяч мистецтв України, директор Дирекції виставок Ігор Волощук.

— Творам Володимира Немири притаманна західноукраїнська ритміка. Західноукраїнські пісні мають швидший ритм, ніж пісенні твори, створені на сході України. Теж ж саме можна сказати і про живопис. У полотнах митця бачимо імпульсивну, емоційну передачу кольору. Серед представлених робіт особливо виділяється гуцульський триптих, — розповів проректор з наукової роботи Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України Остап Ковальчук.

— Дуже важко і дуже цікаво бути в одній хаті кільком художникам. У нас запитують, де ваші каталоги, де ваші списки робіт, інформація про творчість. Хочу зізнатися, що у нас просто немає на це часу, адже хочеться писати і писати нові картини.

Вчора мала нагоду спілкуватися з міністром культури України. Я йому сказала: «Ви вже почали підіймати український театр і кіно. Давайте вже думати і про художників, адже вони заслуговують на це».

Ми з Володимиром створили проект «Схід-Захід. Єднання». В рамках цього проекту, який започаткували 2016 року, сьогодні відкривається дев’ята виставка. Ми об’їхали Енергодар, Запоріжжя, Маріуполь, Кропивницький, інші міста. За цей час збагатили себе творчо. Після київської виставки плануємо знову почати творити свої нові роботи.

Хочу Ва сказати, що всі українські художники, які були реформаторами, які дали потужний поштовх до розвитку європейського та американського мистецтва, емігрували за кордон, або були знищені. У нас на жаль перервався зв’язок між тими художниками-новаторами, які були потужними генераторами ідей у 20-х — 30-х роках минулого століття. Однак сподіваємося, що зможемо його відродити, бо маємо потужні сили і потужні школи — київську, львівську, харківську, одеську. Вони такі різні, але разом ми робимо спільну справу.

На жаль ми втратили свого глядача, тобто тих людей, які сприймали б нашу творчість. Адже ті, хто хоче придбати на виставках картини, віддають перевагу макам, волошкам і солом’яним стріхам.

Нам потрібно більше спілкуватися, мати більше майданчиків, на яких би могли представляти свою творчість. А також кваліфікованих мистецтвознавців, які б її професійно аналізували. Все це нам потрібно як повітря, — наголосила скульптур, письменниця, дружина В. Немири пані Катерина.

— Раніше мої роботи передавали енергію предметів, будинків, людей. А в цьому періоді творчості хотілося передати стан своєї душі. Я передаю кольором, фактурою, лінією те, що накопичилося у моїм серці.

Весь час відгукуюся на те, що робиться у моїй державі, на моїй землі. Чи були якісь успіхи, чи була біда, чи до когось прийшов лист, що дитина загинула, чи що хтось поранений. Це все на мене впливає і я це передаю. Або бачу онуків, тішуся ними, це вже зовсім інша енергія. Одним словом — малюю те, чим живу, — зізнався Володимир Немира.

У рамках відкриття виставки відбувся невеликий концерт заслуженого артиста України Тараса Силенка.

Фото автора