Крик самотньої душі

Практично кожна нова вистава Національного академічного театру російської драми ім. Лесі України стає помітною подією у культурно-мистецькому житті не лише столиці, але й усієї країни. Мовою мистецтва театр продовжує відверту розмову з небайдужим глядачем. Новою такою роботою театру стала вистава «Що трапилося в зоопарку».

«Ми представляємо виставу за однією з ранніх п’єс видатного американського драматурга Едварда Олбі, можливо останнього з тих, хто зайняв своє гідне місце в когорті великих сучасних сценічних авторів-співвітчизників, після Ю. О’Ніла, Т. Вільямса, А. Міллера.

Вистава виникла на основі самостійної роботи акторів театру, а вже потім режисер Ольга Гаврилюк долучилася до здійснення цієї постановки.

Мені здається, що Е. Олбі винятково безкомпромісний і жорсткий драматург. Він, можливо, на рівні А. Міллера оголює виразки суспільства. Чим нам сьогодні близька ця пєса? У ній показані люди, безкінечно самотні, вони безкінечно потребують співчуття, якого не отримують. І це — найгостріша проблема сучасного світу в цілому.

Самотність! Некомунікабельність! Туга за спілкуванням!

Ми в нашій країні поступово занурюємося в зачароване коло цієї проблеми. Не так сильно, не так гостро як у Америці чи в Європі. Але на сьогодні це — один з викликів нашого часу.

Наша вистава, очевидно, — поклик до людяності, поклик до співчуття", — розповів художній керівник театру, народний артист України Михайло Резнікович.

За сюжетом герої п’єси Пітер і Джері випадково знайомляться неподалік зоопарку. І ця на перший погляд здавалося б невинна зустріч стає фатальною подією в їхньому житті. Пітер і Джері належать до різних верств суспільства, ведуть різний спосіб життя, мають різний світогляд, але не дивлячись на такі відмінності обидва виявляються беззахисними перед викликом часу та суспільства. Герої намагаються вирішити ці проблеми, а також дізнатися, що ж врешті сталося в зоопарку…

Як відомо половина успіху вистави це вдало обраний акторський склад. І це завдання режисер виконала на відмінно. Артист Юрій Яковлєв (Джері) немов створений для сцени під дахом, коли доводиться бути з глядачем на відстані витягнутої руки, коли не сховаєшся за декорації чи спецефекти. Саме така відстань дає можливість вести з глядачем відверту розмову. Про те, настільки це блискуче вдається акторові засвідчили вистави «Всі ми родом з дитинства» та «Лавка». Але цього разу Юрій зумів по новому розкрити грані свого таланту. Актор захоплює глядача з самого початку своєю грою і вже не відпускає його до кінця вистави. А В’ячеслав Ніколенко (Пітер) вражає своїм вмінням швидко перевтілюватися. Поведінка героя кілька разів різко змінюється, що надає виставі динамізму. Невелика, але досить цікава роль у Євгенія Овчарова, який грає Служителя зоопарку. Створений ним образ засвідчує, що суспільство живе за своїми законами і йому зовсім байдужа доля конкретної людини.

Хоча вистава називається «Що трапилося в зоопарку», але насправді дія відбувається не в самому зоопарку, а поблизу нього. І така невідповідність між назвою і тим, що відбувається на сцені зроблена умисне. Адже зоопарк, це насправді все те, що нас оточує, а люди нерідко бувають гіршими за тварин.

Завдяки вдалій сценографії Олексія Вакарчука глядач немов опиняється у центрі подій, що відбуваються на сцені.

Інколи люди йдуть на все, щоб не бачити жахливу правду самотності, аби не порушувати спокою свого, здавалось би «зручного і правильного життя».

Лише щоб не зізнаватися собі в тому, що самотність всюди, а не важливо ти живеш у тісній комірчині з дивними сусідами поруч чи у великій квартирі з дружиною, дітьми і маленьким «зоопарком». Люди не хочуть розуміти одне одного і порушувати свій спокій.

Можливо знайти вихід з цього замкненого кола допоможе мистецтво. Адже, як писав Е. Олбі: «Корисна функція мистецтва полягає в тому, що воно дає нам можливість розуміти саму свідомість і вносить якийсь порядок в хаотичність нашого існування. Корисна функція мистецтва також і в тому, що воно змушує нас відчувати ритм існування, гармонію буття».

А вистава «Що трапилося в зоопарку» змушує замислитися, зупинитися. А можливо декому вона допоможе відділити «зерно від полови» та побачити, що є головним і справжнім.

Фото з сайта театру