Методи виховання
Одне з провідних місць у репертуарі Центру мистецтв «Новий український театр» посідає сучасна українська драматургія. Саме цей театр відкрив для широкого загалу творчість Наталії Уварової, Романа Горбика, Віктора Рибачука. Два роки тому Марина Смілянець активно заявила тут про себе як самобутня дитяча письменниця. А нова вистава за її п’єсою «Методи виховання молодих засранців», яку поставила Лариса Семирозуменко, адресована вже для дорослого глядача.
Одне з провідних місць у репертуарі Центру мистецтв «Новий український театр» посідає сучасна українська драматургія. Саме цей театр відкрив для широкого загалу творчість Наталії Уварової, Романа Горбика, Віктора Рибачука. Два роки тому Марина Смілянець активно заявила тут про себе як самобутня дитяча письменниця. А нова вистава за її п’єсою «Методи виховання молодих засранців», яку поставила Лариса Семирозуменко, адресована вже для дорослого глядача.
У старій батьківській оселі зустрічаються три брати. Минуло сорок днів після смерті батька, відразу після кладовища мали повертатися до Києва, але зламалася машина. Можливо сама доля розпорядилася так, аби вони залишилися в рідному селі і разом спробували розібратися у своєму житті.
Старший брат Тарас (артист Єгор Снігир), щоб забезпечити своє майбутнє одружився з розрахунку на заможній киянці. Головна проблема для середнього брата Антона (Кирило Сузанський) як виплатити кредит за квартиру. А молодший Роман (Данііл Кіно) кинув навчання, перебивається тимчасовими заробітками і намагається знайти своє місце у цьому непростому світі. Але попри зовнішню влаштованість багато запитань щодо того, як жити далі залишилося і в старших братів.
Як далі будувати стосунки, коли з рідними тебе нічого не пов’язує, окрім бажання якомога швидше продати спільну хату? Хто винен, що собака тебе розуміє краще за рідного брата? Що робити, коли поняття «родинний зв’язок» звучить якось «напряжно»? І чому так склалося? Через погане виховання, складні життєві обставини, чи просто через невміння любити?
Три брати майже втратили зв’язок між собою. Крім батьківської хати і старого пса Кубіка у них виявляється немає нічого спільного. Спроби порозумітися ні до чого хорошого не призводять, здається вже нічого не може врятувати близьких родичів від повного розриву. Але в здавалося б найкритичнішу мить на порозі з’являється подруга їхнього дитинства Анюта (Юліана Євстафієва). Дівчина теж залишила рідне село і в пошуках кращої долі поїхала до столиці. Але не склалося. Тепер постав непростий вибір, чи залишатися на рідній землі, чи спробувати почати все спочатку в іншій країні. Анюті складно знайти відповідь на це питання, адже вона не знає на кого залишити свою шестимісячну дитину. Можливо брати допоможуть дівчині зробити правильний вибір, а вона їх зможе помирити?
Молоді, але вже досвідчені актори Є. Снігир, К. Сузанський та Ю. Євстафієва немов не грають, а проживають життя своїх персонажів на сцені. Глядачі ж наче не дивляться виставу, а зазирають у вікно, де відбувається ця невигадана історія. Данііл Кіно можливо допоки немає такого досвіду як старші колеги, але його образ теж життєвий, він змушує присутніх у залі перейнятися долею Романа. Та напевне найбільше вражає старий пес Кубік, роль якого виконує художній керівник Нового українського театру Віталій Кіно. Пан Віталій рідко виходить на сцену, але створені ним образи запам’ятовуються на довго. Кубік намагається достукатися до сердець братів, прагне зробити все, аби їх помирити. Проте люди не розуміють старого пса. Можливо творці вистави намагалися цим показати, що молоді люди відірвалися від свого коріння і це одна з причин всіх їхніх проблем.
«Мені в ролі Кубіка перебувати легко, бо знайомо. Я граю майже себе самого. Адже, як Кубік охороняє стару батьківську хату, так і я, як той старий пес, вже майже двадцять років охороняю свій маленький театр і своїх дітей — акторів, моїх учнів. Між ними часто трапляються непорозуміння, конфлікти, їм багатьом теж необхідно втекти якнайдалі, щоб врешті решт зрозуміти де насправді їх „дім“ і хто такі „свої“, як каже про хлопців старий і мудрий Кубік. І „догавкатися“ до них — навчити їх любити й пробачати один одного, вірити в свою справу, цінувати свій театр — буває ох як не легко…», — розповів Віталій Кіно.
Однак виявляється, що не все так і погано, адже врешті з’являється надія, що герої зможуть знайти порозуміння. Але якими буде фінал не відомо до останньої хвилини. Не будемо повністю переповідати сюжет вистави, лише зазначимо, що кінцівку вгадати буде важче, ніж наперед визначити, хто ж був убивцею в оповіданні Агати Крісті. А таємниця, яку герої відкриють під завісу вразить і тих, хто вже багато чого встиг побачити на своєму життєвому шляху.
Фото Іллі Бела