Творчий експеримент від столичного театру

Київський драматичний театр «Браво» активно працює із сучасною драматургією. Завдяки цьому театру столичний глядач дізнався про творчість Влада Апостоловського, Семена Затуловського, Богдана Гнанюка, інших цікавих драматургів. А нещодавно художній керівник театру Любов Титаренко разом з Олесею Гусар здійснили постановку вистави «Він, дружина, коханка» за п’єсою Юрія Бучми.

Вже сама назва твору налаштовує глядача на те, що це буде комедія положень. Власне таку підтверджує початок вистави. Успішний бізнесмен Василь Петрович (артист Віктор Шестаков), якому вже далеко за п’ятдесят, знайомиться з вродливою студенткою Катею (Юлія Кавнерісова) і проводить ніч у неї вдома. Однак забуває в дівчини папку з документами. Наступного дня Катя приносить цю папку додому до Василя, де знайомиться з його дружиною Вікторією (Любов Титаренко) і говорить, що буде жити з її чоловіком. Вікторія вдає, що ставиться до цього по-філософськи, навіть намагається переконати дівчину і чоловіка, що в неї роман з молодим хлопцем Колею (Сергій Крощенко), який насправді закоханий у Катю.

На перший погляд може здатися, що цей сюжет ідеально підходить для легкої комедії. Але лише на перший. Як тільки Вікторія залишається одна, глядач починає розуміти настільки жінка болісно переживає розрив стосунків з чоловіком, якого насправді щиро кохає.

Вона намагається робити все, аби повернути коханого. Звичайно, не всі жінки погодяться з такою поведінкою героїні. Але це її право, її вибір, власне це її життєва позиція, яка заслуговує на повагу. Допомогти розкритий внутрішній світ Вікторії, донести до глядача її переживання допомагає Людмила Кандраєва, яка виконує роль Душі цієї героїні. Довершені пластичні рухи артистки не можуть не вразити.

Напевне, не варто переповідати всі подробиці майже детективного сюжету. Однак варто зазначити, що врешті кожен персонаж отримає те, чого насправді хотів, можливо навіть у повній мірі не усвідомлюючи цього.

Робота над виставою тривала кілька місяців. Значну роботу здійснили режисери-постановники. А кожен актор вклав частку своєї душі, аби створити життєвий образ, який торкнеться душі і серця глядача.

За багатолітню творчу біографії Любов Титаренко зіграла багато ролей. Кожного разу по новому розкриваючи грані свого творчого обдарування. Її нова героїня — образ глибоко драматичний і в той же час з легкими нотками доброго гумору та іронії. А Віктор Шестков немов створений для творчого дуету з Любов’ю Вікторівною. Це вже не перша їхня спільна робота, і цей тамдем завжди надовго запам’ятовується театралами. Юрій Потапенко у театрі «Браво» теж створив багато цікавих образів. У цій виставі він виконує роль друга та колеги Василя — Давида. Його роль не є головною, але персонаж дозволяє краще зрозуміти мотивацію дій і вчинків головних героїв. Сергій Крощенко і Юлія Кавнерісова молоді актори. Можливо їм ще бракує професійного досвіду, але своєю щирістю та душевністю вони теж знаходять ключі до глядацьких сердець.

З діалогів персонажів стає зрозуміло, що дія відбувається у Києві. Адже багато назв згадуваних столичних місць добре відомі глядачеві. Це створює ілюзію достовірності, наче всі події відбуваються тут і зараз. Завдяки вдало продуманій сценографії дія може бути відразу в трьох місцях — на квартирах Василя з Вікторією та Каті, а також в одному з розважальних закладів Києва.

Спектакль можна вважати творчим експериментом театру. Він ще перебуває на стадії творення, робота над постановкою триває, можливо у перспективі вона зазнає певних змін.

Вже сьогодні побачене на сцені змушує глядача замислитися над своїм життям. Напевне кожен зробить для себе власні виставки. Але багато хто згадає про людей, які багато років поруч і задасть собі питання чи належним чином ми цінуємо їх.

Едуард ОВЧАРЕНКО