Ювілей композитора і шістдесятника

У Музеї Івана Гончара відзначили 90-ліття від дня народження видатного українського композитора і громадського діяча Леопольда Ященка. Однією з центральних подій цього заходу стала презентація картини заслуженого діяча мистецтв України Марини Соченко «Молімся за Україну», присвяченої Леопольду Івановичу та хору «Гомін».

З хором «Гомін» пані Марина познайомилася 2010 року, коли вступила до Конгресу українських націоналістів. Хор завжди брав активну участь у всіх заходах цієї політичної партії. А згодом керівництво Київської міської організації КУНу запропонувало М. Соченко намалювати портрет Леопольда Івановича.

«Я прийшла до Леопольда Ященка і розповіла йому про цю ідею. Він до неї поставився дуже добре. Взагалі це була надзвичайно інтелігентна людина. Не пам’ятаю моменту, щоб він на когось розгнівився. Його душа повністю належала мистецтву», — згадує Марина Соченко.

Художниця почала відвідувати репетиції хору і малювати. Згодом і сама почала виступати разом з «Гомоном». На всіх концертах хор виконував його пісню «Молімся за Україну». В кінці маестро завжди повертався до залу і співав разом з глядачами. Саме цей момент став визначальним.

Якщо спочатку думала малювати лише Леопольда Івановича, то дуже скоро зрозуміла, що цей портрет неможливо робити без його дітища — хору. Коли почала малювати хористів, то виявилося, що їх дуже багато. Загалом вийшло 37 портретів. Це вимагало багато часу. До речі, в картині охоплена лише частина хору, отож пані Марина і надалі працюватиме над цією темою, а в перспективі має постати триптих.

Виконання картини зайняло шість років. Леопольд Іванович дуже цікавився ходом роботи, часто запитував художницю, як йде малювання. Пані Марина говорила, що не уявляє його без хору. На що він відповідав, що це дуже великий задум.

Аби прискорити роботу мисткиня перевезла цю картину до себе додому. На жаль маестро так і не побачив її в закінченому вигляді. А вперше представити це полотно загалу вирішили на 90-річний ювілей Леопольда Ященка.

Марина Соченко взяла на себе мистецьку частину цього проекту. Крім згаданої картини вона представила 15 портретів хористів. Серед них яскраві виконавці, чиї імена вже вписані в історію українського мистецтва. Також художниця представила власні картини, створені за мотивами українських народних пісень. Розробляти тему української народної творчості пані Марина почала ще під час навчання у Київському художньому інституті і веде її практично все життя. Тим більше, що тепер вона пов’язана з хором «Гомін». Щоправда зараз займається нею менше, адже більшість робіт присвячує темі війни. Але цю тему дуже любить, бо закохана в українську пісню і вважає її невичерпною скарбницею народного духу, яку треба плекати.

А Музей шістдесятництва додав до експозиції свої раритети. Серед них документи, світлини, книжки, сорочка та сопілка Леопольда Івановича. Стенди з цими експонатами показали історію цієї видатної особистості — композитора і шістдесятника.

На захід зібралися хористи, друзі композитора, ті, хто співав у хорі «Гомін» раніше. Вдова композитора Лідія Орел, директор Музею Івана Гончара Петро Гончар, директор Музею шістдесятництва Олена Лодзинська, письменник Володимир Голуб, староста хору «Гомін» Володимир Ковальчук у своїх виступах поділилися спогадами про Леопольда Ященка, розповіли про його невтомну працю на ниві української культури. Звучала пісня «Молімся за Україну», інші твори, написані Леопольдом Івановичем.

Марина Соченко продовжує роботу над великим полотном, присвяченим хору «Гомін». А хористи виступають на відкритті всіх персональних виставок пані Марини.

Фото Володимира КОВАЛЬЧУКА