Творче змагання театрів
Все хороше завжди швидко закінчується. Тиждень роботи Другого міжнародного фестивалю камерних театрів AndriyivskyFest добіг кінця.
Все хороше завжди швидко закінчується. Тиждень роботи Другого міжнародного фестивалю камерних театрів AndriyivskyFest добіг кінця.
Професійне та глядацьке журі оголосило його підсумки. Та, напевне, спогад про цю помітну подію в мистецькому житті столиці надовго залишиться в пам’яті театралів.
Кращою виставою фестивалю визнана постановка Вільнюського театру під керівництвом Оскараса Коршуноваса (Литва) — «Божевільний». Ця ж вистава отримала приз Глядацького журі, а актор Еймантас Пакалка — приз за краще виконання чоловічої ролі.
Багатьох вразила вистава Г. Стефанакідіса «П'єта» (виробництво «Cromatic Sequence&ArtSyndicate», місто Афіни, Греція). Біль і страх є ключами, які поєднують істину та хворобливу реальність. Але існує і те, що поєднує людей більше. Це чисте «Я». У нього може бути багато імен, але сутність від того не змінюється.
Бог присутній в серці кожного. А визволення від будь-якої віри в ідолів та певний поворот до реальності буття дають силу людини. Саме про це спектакль гостей з Греції. Драматург і постановник цієї вистави Георг Стефанакідіс отримав диплом за витончене втілення ідеї авторського театру, а Евеліна Арапіді — за краще виконання жіночої ролі.
Під час показу вистави «Метод» Гомельського державного Молодіжного театру всі глядачі стали свідками експерименту, а сцена і зала театру перетворилися у фокус-кімнату, в якій проходять випробування чотири претенденти на престижну посаду у великій фірмі. Щоб стати ідеальним кандидатом, треба відмовитися від усього морального в собі, переступити етичні межі. Психологія відбору перетворюється в жорстокі психологічні тортури, а за тренінгами і тестами ховаються маніпуляції з людською свідомістю. Цю роботу відзначили спеціальним призом Генерального директора фестивалю.
Чимало відзнак отримали і українські театри. За проникливе втілення образу сучасної жінки дипломом фестивалю нагородили Світлану Журавльову за роль у моновиставі «Кицька на спогад про темінь» Херсонського академічного українського музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша. Історія, яку героїня оповідає глядачу вражає своєю драматичністю і глибиною. Головна тема — війна, що ламає долі. Жінка — переселенка з Донбасу, залишилася без домівки, без родини і без надії на життя. Так склалася її доля… їй вирвали душу і серце, вона змушена, рятуючи свою родину залишити все… Розповідаючи свою історію, жінка варить борщ, тішиться маленьким кошеням, бо це все, що в неї залишилися, окрім сліз і великої душевної рани… Автор п’єси, за якою була поставлена вистава, сучасний український драматург Неда Неждана.
Ще одна українська письменниця Тетяна Іващенко написала п’єсу «Таїна буття». Тут іде мова про Людину, як найбільшу таїну буття, про яку протягом кількох століть розмірковували найвидатніші філософи. П’єсу поставили на сцені Запорізького академічного українського музично-драматичного театру ім. Володимира Магара. Ця вистава розкриває складність стосунків між чоловіком і жінкою. Почуття, емоції, складні рішення, поразки та перемоги. У центрі сюжету — особисте життя Івана Франка, який у виставі оживає без цензури і бронзи, в його ліричних і драматичних стосунках з жінками. Галину Капралову, яка виконує роль Ольги Хоружинської, нагородили дипломом за створення неординарного жіночого характеру, а художника-постановника Надію Дворянкіну — за образне вирішення сценічного простору вистави.
Також двома дипломами відзначили виставу «Жінки Моцарта» за твором Ф. Міттерера. Заслуженого артиста України Станіслава Колокольнікова нагородили за яскраву палітру виражальних засобів, а народну артистку України Ірину Кліщевську — за виразну музично-пластичну концепцію вистави. У спектаклі показані інтриги та кохання, розкіш та злидні, шахрайство та підступність — все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Бачимо незвичний погляд на генія, жінок, які кохали і ненавиділи великого музиканта.
Лише завершився другий AndriyivskyFest, а в Київському академічному театрі «Колесо» вже розмірковують над тим, яким бути третьому фестивалю. Чекати залишилося менше року.
Фото із соціальних мереж