Дощ замовляли?

Художній керівник Київського академічного драматичного театру на Подолі, лауреат Шевченківської премії, народний артист України Віталій Малахов нещодавно представив на суд глядачів свою нову режисерську роботу — виставу «Продавець дощу» за мотивами п’єси Річарда Неша.

Художній керівник Київського академічного драматичного театру на Подолі, лауреат Шевченківської премії, народний артист України Віталій Малахов нещодавно представив на суд глядачів свою нову режисерську роботу — виставу «Продавець дощу» за мотивами п’єси Річарда Неша.

Перша прем’єра «Продавця дощу» відбулася 1954 року в Нью-Йорку. Режисером постановки був Джозеф Ентоні, продюсером — Етель Ліндер Вайнер, а роль Лізі виконувала Джеральдін Пейдж. Після цього п’єсу переклали на понад 40 мов, в тому числі й українську. Було здійснено низку екранізацій твору.

Протягом останніх кількох років «Продавця дощу» включили до свого репертуару кілька українських театрів. Зокрема, Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка та Херсонський обласний академічний драматичний театр імені Миколи Куліша. А відтепер побачити інсценізацію цього твору може й столичний глядач.

В охопленому посухою сільському містечку на заході США, в епоху депресії мешкає родина старого фермера Карі (актор Олександр Данильченко). Його донька Лізі (Катерина Рубашкіна) веде господарство в домі батька, де разом з ними мешкають два сини Карі. На ранчо великої рогатої худоби, що належить родині, вже кілька місяців лютує посуха. Окрім турбот про тварин, які помирають, батька хвилює, що його вже зовсім не юна донька залишиться самотньою і не зможе собі знайти пристойного чоловіка. Вона щойно повернулася з поїздки, здійсненої зі сподіванням, що вийде заміж. А поява чарівного шахрая на ім’я Білл Старбак (Ігор Волков), який обіцяє викликати дощ за 100 доларів, збентежила всю родину, а Лізі дозволяє поглянути на себе і оточуючий світ зовсім по новому.

Історія кліматичної катастрофи, яку понад шістдесят років тому розповів Річард Неш, в інтерпретації талановитих акторів Театру на Подолі звучить як небанальна історія пошуку щастя. Аби зробити цю історію виразнішою Віталій Малахов здійснює постановку в жанрі мюзиклу. Потужний і несподіваний драматичний сюжет, оригінальні музика і пісні роблять виставу справді ідеальним поєднанням музичного і драматичного начал.

Відразу після першого виходу на сцену Ігоря Волкова вся увага глядачів прикута до його персонажа, Біла Старбака. Напевне, роль шахрая навряд чи можна назвати позитивною, але цей герой відразу викликає симпатію. Адже він дарує надію, яка часом виявляється ціннішою за незліченні скарби. По новому розкрила грані таланту Катерина Рубашкіна, яка виконує роль сором’язливої дівчини Лізі. Актриса зуміла подати цей образ в розвитку, через дві з половиною години ми бачимо на сцені наче зовсім іншу людину. Добру посмішку викликає Олександр Данильченко, позаду в його героя непросте життя, але Карі зумів зберегти тепло у душі і щирість почуттів, він продовжує вірити в людей.

Напевне, багатьом запам’ятаються і яскраві образи створені Юрієм Феліпенком (Ной), Іваном Завгороднім (Джим) та Віталієм Іванченком (Файл). А Катерина Вайвала (Снукі) з’являється лише під завісу, проте цей епізодичний персонаж гармонійно доповнює злагоджений акторський ансамбль.

Віталій Малахов не лише поставив виставу «Продавець дощу». Разом з Марком Чегодаєвим він виступив як автор сценографії, а разом зі Світланою Заікіною як художник з костюмів. Завдяки сучасній сцені, подія вистави може відбуватися одночасно в кількох місцях, а це допомагає повірити в достовірність того, що відбувається за лаштунками. Костюми героїв стилізовані під п’ятдесяті роки минулого століття, коли ще не було інтернету та мобільного зв’язку, однак залишалося більше часу для звичайного людського спілкування.

Завдяки пісням, створеним композитором Іваном Давиденком та поетом Юлієм Трескіним глядач більше дізнається про внутрішній світ персонажів, а рухи героїв (балетмейстер — народний артист України Віктор Литвинов) нерідко стають більш промовистими ніж слова.

Наприкінці вистави на сцені йде справжній дощ, як свідчення того, що будь-яка мрія може здійснитися, варто лише в неї по справжньому вірити.

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото Іри МАРКОНІ