Пристрасті провінційного театру
У національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки показали антрепризу — виставу «Закулісна комедія» за п’єсою російського драматурга з українським корінням Миколи Коляди «Курка». Режисер і сценограф Григорій Зіскін (Канада).
У національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки показали антрепризу — виставу «Закулісна комедія» за п’єсою російського драматурга з українським корінням Миколи Коляди «Курка». Режисер і сценограф Григорій Зіскін (Канада).
Кілька років тому до письменника надійшов лист від Київського театру «Актор». Відповідь не забарилася. «Дорогі друзі, я отримав вашого листа з проханням про постановку моєї п’єси „Курка“. Я дозволяю постановку без виплати гонорару і без виплати після виставних відрахувань. Вважайте цього листа моїм офіційним дозволом. Бажаю добра, удачі, миру і дуже сподіваюсь разом з вами, що скоро в нас все буде добре», — писав Микола Коляда.
Вистава, яку назвали «Без вини винувата» відразу здобула прихильність столичних театралів, всі покази відбувалися про повних аншлагах. Її присвятили пам’яті видатного актора, народного артиста України Валентина Шестопалова. Проте через певний час вистава зникла з репертуару Театру «Актор». А нещодавно на одній з провідних драматичних сцен країни представили її оновлену версію, що вже має назву «Закулісна комедія».
Події відбуваються в останні роки радянської влади. Вся історія починається з того, що молода актриса, яка щойно почала працювати в провінційному Дощатинському драматичному театрі — Нона, користується великою популярністю серед чоловіків. До неї почали залицятися два солідних чоловіка — це головний режисер і головний адміністратор театру. Вона встигала відповідати взаємністю їм обом…
Службові романи не давали спокою іншим працівникам театру. Більше всього турбувалися дві подружки — провідні актриси. Вони вирішили наказати дівчину, яку вважали нахабною. Глядач побачить на сцені чимало кумедних історій, насичених бурхливими емоціями і позитивним настроєм. Однак це далеко не комедія положень. Ось як писав про виставу відомий журналіст Олександр Бєлєнький:
«Була пророблена фантастична робота з перетворення цієї п’єси-анекдоту насправді — в серйозну виставу. Вийшов трагіфарс. І це нині рідкий жанр, який користується підвищеним попитом. Але трагіфарс, як і кожний прикордонний жанр, надзвичайно складний жанр. І хоча тут зібралися актори різних театральних шкіл — Щукінського училища, Театрального інституту Карпенка-Карого, студії театру Івана Франка — вони говорили однією мовою, творили високе мистецтво».
Підсилюють виставу уривки з «Мертвих душ» Гоголя, «Вишневого саду», «Трьох сестер» і «Чайки» Чехова, «Без вини винних» і «Грози» Островського, «Оптимістичної трагедії» Вишневського і «Гамлета» Шекспіра.
Одну з головних ролей — Алли, провідної актриси театру виконує відома артистка Анна Варпаховська. Більше двадцяти років вона служила в Московському драматичному театрі ім.
Цього року актриса 87 разів виходила на сцену. І всі зіграні нею ролі це події у мистецькому житті. Кожен створений образ: Люсіль (вистава «Бабине літо»), Цецилія («Наша кухня»), Марго («Спасибі, Марго») несе в собі потужний заряд позитивної енергії, який передається глядачеві. А нова роль, напевне, також надовго запам’ятається багатьма театралами.
Поруч з примою талановитий оркестр акторів: Михайло Жонін (Василь, чоловік Алли, адміністратор театру), Лідія Яремчук (Діана, подруга Алли, актриса театру на другорядні ролі), Сергій Мельник (Федір, колишній чоловік Діани, беззмінний головний режисер театру) та Ольга Олексій (Нонна, «Курка», молода актриса, яка подає великі надії). У кожного свій яскравий і самобутній образ, а разом вони створюють різнобарвну мозаїку вистави «Закулісна комедія».
Краще зрозуміти персонажів допомагає музика з творів Бізе, Шопена, Шостаковича, Агапкіна. Аби достовірніше відтворити атмосферу провінційного театру, на задньому плані розмістили десятки афіш вистав, в яких грала Анна Варпаховська.
Залишається сподіватися, що театрали матимуть змогу ще неодноразово насолодитися цією виставою на сцені столичної російської драми.
Едуард ОВЧАРЕНКО
