Мистецький центр третього тисячоліття

У столиці відкрили новий простір лобі Довженко-Центру, створеного як meeting-point для відвідувачів, резидентів та команди Центру. Тут розмістилася унікальна для український інституцій сервісна інфраструктура: ресепшн, мікросцена для театральних та музичних подій, кінозала, музейна крамниця та ресторан ETEP.

Відкриттям простору розпочався перший сезон регулярних культурних подій Довженко-Центру та резидентів у власних стінах.

— 24 роки тому на базі індустріальної інституції, якою була Київська копіювальна фабрика, почали створювати інституцію культурну. Проте ця робота активізувалася лише 2015 року, коли на цьому місці представили концепцію реформування Центру, що мала представляти собою непросту трансформацію від інституції, що створює індустріальні речі, до інституції, що створює культурні смисли. Цей шлях ще триває, але вагомою має стати саме сьогоднішня подія, якою ми відкриваємо публічний простір Довженко-Центру, в якому регулярно відбуватимуться події.

Раніше більшість своїх заходів Довженко-Центр проводив у зовнішніх локаціях, оскільки наші внутрішні приміщення не були пристосовані для їх проведення. Була відкрита перформативна платформа для незалежних театрів — сцена 6. Тут має відкритися Музей кіно. Також відкриваємо спільне місце для зустрічей наших відвідувачів, наших глядачів, нашої команди і наших клієнтів.

Ми прагнемо зробити наш простір безбар’єрним, аби сюди могли приходити і люди з обмеженими можливостями. Намагаємося також розвинути сервісну інфраструктуру, як це роблять в закордонних інституціях. Ми створили тут ресепшн, як місце для логістично-інформаційного обслуговування, відкрили книгарню, кафе, що нормально для музейних інституцій за кордоном. Також створили невелику сцену, яка стане майданчиком для проведення перформансів, концертів і буде базою для нашого кіноклубу.

Все це було б неможливо зробити без фінансування. І як державна інституція ми завжди знаходили підтримку Міністерства культури України, яке сприяло створенню специфічних умов для державної сфери кіносектору. 2014 року прийняли постанову, яка дозволяє всім державним кіностудіям, до яких також зараховується Довженко-Центр, залишати весь дохід від оренди на власний розвиток. Вже зараз можна побачити результати цієї програми. На жаль не всі кіностудії скористалися такою програмою. Сподіваюся, що ми є прикладом того, як можна використовувати пільгові режими, які створює держава з намірами реструктурувати старі інституції.

Хочу подякувати всій своїй команді. Це дійсно дивовижні люди, які справді повірили в можливість такої трансформації, — зазначив генеральний директор Довженко-Центру Іван Козленко.

— Вітаю всіх, хто любить світ кіно, керівників та представників культурних і громадських організацій, партнерів Довженко-Центру. Це британська рада, багато дипломатичних представництв, посольств, без яких повноцінне життя Центру не було б можливим.

Проведена титанічна робота з облаштування закинутого приміщення неприбуткового підприємства, подолання багатьох бюрократичних перепон. Група ентузіастів створила класний креативний простір.

Зараз готується проект бюджету на 2019 рік. Буду робити все аби в ньому було закладене подальше фінансування цієї інституції.

Я радий, що нині ми бачимо зовсім інший простір, ніж три роки тому. Довженко-Центр має об’єднати великий конгломерат різних течій, серед яких архівування, Музей кіно, який тут відкриють весною. Також театральний майданчик, виступати на якому вже прагнуть багато експериментальних театральних труп.

А найголовніше, це справді приклад того, що може зробити державна організація. Тут зібралися люди, які по сучасному мислять, прогресивно представляють ті чи інші процеси.

Переконаний, що Довженко-Центр дасть нам можливість і архівувати ті великі надбання, які нам залишив Олександр Довженко та багато інших діячів українського і світового кінематографу. Разом з тим тут постійно думатимуть про майбутнє.

Вітаю з початком щоденних подій у державному Довженко-Центрі, — наголосив міністр культури України Євген Нищук.

Того вечора всіх гостей розважав єдиний в країні Український імпровізаційний оркестр. Все, що робить цей колектив — імпровізація. І представлена композиція створювалася онлайн. Також всі учасники заходу змогли переглянути фільм Олександра Довженка «Ягідка кохання» (1926 рік).

Довженко-Центр є своєрідним феноменом української культурної спадщини. У другій половині ХХ століття тут була одна з найпотужніших кінокопіювальних фабрик СРСР, а нині — сучасний кіноархів, де й досі друкується плівка, також для нинішніх та майбутніх поколінь зберігається понад 5000 стрічок, класика українського та світового кіно. До того ж головний корпус Центру є одним з цікавих прикладів архітектури пізньорадянського модернізму. Подорож по Центру можна буде здійснити під час екскурсій, що відбуватимуться щомісяця.

Кінолекторій присвять темі Донбасу у радянському кінематографі від 1930-х років і часів Другої світової війни до періоду перебудови і розпаду СРСР. У рамках циклу відбудуться три події, пов’язані з антологією «Ревізія Донбасу 2.0», виданою цього року Довженко-Центром, за участі її авторів.

«Культурфільм: Театр воєнних дій» розповість про творчість режисера Сергія Лозиці, цьогорічного номінанта від України на Оскар, а саме — його документальні і художнім фільми на тему війни та її наслідків.

Програма кіноклубу розпочнеться циклом «Невідомі 90-ті», в рамках якого куратор Станіслав Битюцький представить маловідомі українські стрічки того «буремного» десятиліття. Серед них — історії про дорослішання, трагічне кохання та справжній український хорор.

«Клуб кінокоханців» стане спеціальною авторською програмою, курувати яку Довженко-Центр запрошує відомих кінокритиків та кінематографістів та присвячує знаковим та улюбленим фільмам, режисерам, зірковим акторам та непересічним кінематографічним явищам.

Інший проект — Коло дзиґи, цикл музичних кіноперформансів, в рамках якого відбуватимуться прем’єри та спеціальні покази відреставрованих Довженко-Центром українських німих фільмів у супроводі унікальних саундтреків, створених сучасними українськими і зарубіжними музикантами, гуртами та діджеями.

«VHS BEXAES» — три події, заплановані на кожну останню суботу осіннього місяця, що мають привернути увагу до малодослідженого явища аматорського відео та 8 мм фільмів в радянський та ранній пострадянський час, колективної пам’яті й історичного спадку.

Одним з важливих завдань Довженко-Центру як кіноархіву буде віднайдення та повернення в український контекст кінодіячів, які емігрували в буквальному і метафоричному сенсі. Наприкінці року відкриють нову серію подій, пов’язаних з цією місією — кінокабаре «Потяг додому». Це будуть два вечора про непересічних кіноособистостей: акторку і співачку Ренату Богданську та режисера і продюсера Міхала Вашинського.

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото автора