Чарівний голос скрипки

«Ми запросили Вас на концерт скрипкової музики «Голос скрипки». Ви почуєте як співає королева музичних інструментів у руках молодих і талановитих виконавців — лауреатів міжнародних конкурсів. Голос скрипки часто порівнюють з голосом людини. І поруч взагалі не хочеться чути ніякого іншого тексту…

Бувають різні програми, різні концерти. Але коли співає скрипка — це завжди щось особливе, щемляче відчуття голосу власного серця. Коли в давні часи в Румунії навчали грати народних музикантів — лаутарів, їх вчили, як скрипкою можна зупинити або відновити роботу серця. З сучасної точки зору, нічого в тому особливого немає — це наука певного співпадіння вібрацій та резонансу… Але у наш високотехнологічний час це майже втрачене відчуття", — розповіла Тетяна Вікторівна.

Всі присутні на концерті могли насолодитися Канцоною з Сонати для скрипки та фортепіано № 1 М. Метнера, Сонатою для скрипки та фортепіано, ля-мажор 1 ч. Г. Форе, Інтермецо Р. Шумана, Скерцо із сонати F-A-E. Й. Брамса, Сонатою для скрипки і фортепіано № 3, ч. 2 Е. Гріга, Концертом для скрипки з оркестром, ч. 1 С. Барбера.

Особливо цікавою виявилася історія сонати для скрипки і фортепіано F-A-E, що була написана з ініціативи Роберта Шумана ним самим і двома його молодшими колегами — Йоганнесом Брамсом і Альбертром Дітріхом у жовтні 1853 року в Дюссельдорфі. Сонату присвятили скрипалеві Йозефу Йоахіму, з яким всі три композитори незадовго до того познайомилися і потоваришували.

Особистим девізом молодого Йоахіма була фраза «Вільний, але самотній» (нім. Frei aber einsam), початкові літери якої німецькою -F-A-E- відповідають нотам фа-ля-мі; на цій музичній темі і відбувається соната.

Соната складається з чотирьох частин. Перша — Алегро, написана Дітріхом, друга — Інтермецо, Шуманом, третя — Скерцо, Брамсом. Також Шуман створив фінал. Твір подарували Йоахіму і він виконав його в домашньому концерті Шумана. При цьому скрипалеві запропонували вгадати авторство кожної з частин, що він і зробив.

Згодом Шуман включив дві написані ним частини сонати у власну сонату для скрипки і фортепіано № 3. Ноти колективної сонати залишилися в Йоахіма. У 1906 році він віддав їх для окремої публікації скерцо Брамса. І лише 1935 року сонату опублікували повністю.

Чимало теплих оплесків цього вечора отримали лауреати міжнародних конкурсів Олександра Алтухова, Валерія Тодосейчук, Алла Тернова, Георгій Павлов, Максим Романюк, Олесь Ткачук, Тетяна Собакар, Катерина Шаманаурі, Янжима Морозова, Зоя Володарська та інші.

А завершився вечір шістьма румунськими народними танцями, які написав угорський композитор Бела Барток.