Кохання ціною життя

У Київському академічному театрі ляльок намагаються довести, що лялькові вистави можуть бути цікавими не лише для маленького, але й для дорослого глядача.

Режисер Оксана Дмітрієва поставила на малій сцені театру виставу одного з найяскравіших представників іспанської культури ХХ століття — Ф. Г. Лорки — «Любов дона Перлімпліна».

«Любов дона Перлімпліна» це зворушлива історія про нерозділені почуття любові, що дає змогу глядачеві побачити те, як зароджується закоханість чоловіка до жінки.

Романтичний дивак дон Перлімплін, який ніколи в житті не знав жінки, несподівано закохується у красуню Белісу. Він одружується з нею, але молода дружина першої ж ночі зраджує йому з молодими коханцями, до того ж не з одним, а аж п’ятьма. Дізнавшись про зраду, Перлімплін вирішує розіграти з дружиною злий жарт. Він влаштовує романтичну провокацію і розігрує з себе палкого молодого красеня, в якого закохується його дружина. Коли обман розкривається, пристрасний Перлімплін вбиває щасливого суперника, тобто самого себе. Пожертвував самим собою, аби розбудити до життя іншу душу.

В одному з інтерв’ю Гарсія Лорка назвав п’єсу «Любов дона Перлімпіна» «начерком великої драми», пояснивши, що в майбутньому спробує «розвинути цю тему в усій її складності». Він також додав, що «дон Перлімплін з усіх чоловіків на світі найменше заслуговує на ім’я рогоносець».

«Любов дона Перлімпліна» це поетична розповідь про болісні, часом безглузді і смішні спроби до прозріння, що приводять до безумної і відчайдушної гри — гри дуенде — гри любов і смерті, що дає можливість відчути повноту життя кожною клітиною тіла, всією силою душі.

Режисер разом з акторами Ігорем Федірком (дон Перлімплін), Валентиною Корсунською-Марченко (Беліса) та Ліаною Хобелією-Забродіною (Маркольфа) намагаються дати відповідь на питання: а що ж таке справжнє кохання і хто може пізнати його справжню глибину. Та й доля, яка звела людей разом, не розлучить їх доти, доки не навчить кохати. Глядачі ж протягом години стають свідками глибокої, образної та палкої історії цього незвичного подружжя.

Гра молодих але вже досвідчених акторів заворожує глядачів з першої хвилини і не відпускає до завіси. Виконавці немов зливаються з ляльками і створюють єдине ціле. Окремі слова подяки художнику Світлані Сафроновій та хореографу Тетяні Чичук.

Переглядаючи виставу, мимоволі замислюєшся над тим, що дуже часто ми зовсім не цінуємо тих, хто поруч з нами, а усвідомлюємо їхню значимість лише тоді, коли цих людей вже немає з нами.

Свого часу Московський театр ляльок Сергія Образцова здобув світову славу. Майже не можливо було придбати квитки не лише на дитячі, але й на дорослі вистави. Хотілося б побажати, аби столичний театр ляльок, який ще має назву «Замок на горі», теж з роками здобув таку ж популярність серед киян та гостей міста.