Кохання ціною життя
У Київському академічному театрі ляльок намагаються довести, що лялькові вистави можуть бути цікавими не лише для маленького, але й для дорослого глядача.
Режисер Оксана Дмітрієва поставила на малій сцені театру виставу одного з найяскравіших представників іспанської культури ХХ століття —
«Любов дона Перлімпліна» це зворушлива історія про нерозділені почуття любові, що дає змогу глядачеві побачити те, як зароджується закоханість чоловіка до жінки.
Романтичний дивак дон Перлімплін, який ніколи в житті не знав жінки, несподівано закохується у красуню Белісу. Він одружується з нею, але молода дружина першої ж ночі зраджує йому з молодими коханцями, до того ж не з одним, а аж п’ятьма. Дізнавшись про зраду, Перлімплін вирішує розіграти з дружиною злий жарт. Він влаштовує романтичну провокацію і розігрує з себе палкого молодого красеня, в якого закохується його дружина. Коли обман розкривається, пристрасний Перлімплін вбиває щасливого суперника, тобто самого себе. Пожертвував самим собою, аби розбудити до життя іншу душу.
В одному з інтерв’ю Гарсія Лорка назвав п’єсу «Любов дона Перлімпіна» «начерком великої драми», пояснивши, що в майбутньому спробує «розвинути цю тему в усій її складності». Він також додав, що «дон Перлімплін з усіх чоловіків на світі найменше заслуговує на ім’я рогоносець».
«Любов дона Перлімпліна» це поетична розповідь про болісні, часом безглузді і смішні спроби до прозріння, що приводять до безумної і відчайдушної гри — гри дуенде — гри любов і смерті, що дає можливість відчути повноту життя кожною клітиною тіла, всією силою душі.
Режисер разом з акторами Ігорем Федірком (дон Перлімплін), Валентиною Корсунською-Марченко (Беліса) та Ліаною Хобелією-Забродіною (Маркольфа) намагаються дати відповідь на питання: а що ж таке справжнє кохання і хто може пізнати його справжню глибину. Та й доля, яка звела людей разом, не розлучить їх доти, доки не навчить кохати. Глядачі ж протягом години стають свідками глибокої, образної та палкої історії цього незвичного подружжя.
Гра молодих але вже досвідчених акторів заворожує глядачів з першої хвилини і не відпускає до завіси. Виконавці немов зливаються з ляльками і створюють єдине ціле. Окремі слова подяки художнику Світлані Сафроновій та хореографу Тетяні Чичук.
Переглядаючи виставу, мимоволі замислюєшся над тим, що дуже часто ми зовсім не цінуємо тих, хто поруч з нами, а усвідомлюємо їхню значимість лише тоді, коли цих людей вже немає з нами.
Свого часу Московський театр ляльок Сергія Образцова здобув світову славу. Майже не можливо було придбати квитки не лише на дитячі, але й на дорослі вистави. Хотілося б побажати, аби столичний театр ляльок, який ще має назву «Замок на горі», теж з роками здобув таку ж популярність серед киян та гостей міста.
