Дон Жуан на Мерседесі

Напевне важко знайти у світі людину, яка б не знала Дон Жуана. Ним можна захоплюватися, ненавидіти його. Але ця постать навряд чи залишить когось байдужим. Свою версію історії про цього персонажа створили і в Київському академічному театрі юного глядача на Липках.

Режисер-постановник вистави «Дон Жуан VS Донна Анна» — Микола Яремків, який раніше працював режисером постановником у Харківському академічному драматичному театрі, Київському академічному Молодому театрі, ставив вистави у театрах Львова, Івано-Франківська, Луганська, Луцька, Миколаєва, Дніпра. Викладав акторську майстерність у Харківському інституті мистецтв ім. Івана Котляревського, Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого. З 2018 року — головний режисер Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.

В основу постановки покладена поетична драма Лесі Українки «Камінний господар», в якій уперше в українській літературі змальовано образ чоловіка-спокусника. Імпульсом до написання твору стала пушкінська драма «Камінний гість». Але у творі було викладено відмінне від російського попередника трактування образів камінної статуї, Дон Жуана і Анни, уведені інші персонажі.

Українська версія світового сюжету написана 1911 року вмісті Хоні на Кавказі. Сама Леся Українка визначила так задум драми: «Ідея її — перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї — і над Дон-Жуаном, «Лицарем волі». Традиційний спокусник жінок у Лесі Українки сам стає до певної міри жертвою жінки, яка зломила його волю.

1971 року студія «Укртелефільм» зняла фільм за цієї п’єсою, в якому знялися уславлені українські актори Богдан Ступка, Ада Роговцева, Таїсія Литвиненко, Антоніна Лефтій, Олександр Гринько та інші. Маємо чимало драматичних постановок. А Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки звертався до «Камінного господаря» чотири рази.

Нова робота Київського театру юного глядача відрізняється від усіх попередніх постановок, насамперед, своїм новаторством. Тут не обмежилися лише текстом п’єси Лесі Українки, а ще й додали уривки з творів Жана Батиста Мольєра (переклад з французької Ірини Стешенко) та Олександра Пушкіна (переклад з російської Максима Рильського). Проте відразу виникає питання чи доречно було це робити, адже твори дуже різні і потрібна була велика майстерність, аби гармонійно об’єднати їх в одне ціле. Вдалий досвід такого об’єдання бачимо в іншій виставі театру «Мольєріана» (режисер Костянтин Дубінін), в якій використано уривки з творів Мольєра і Булгакова. Однак у даному випадку поки що не вдалося створити єдиного цілого.

Якщо більшість з героїв одягнуті в костюми доби середньовіччя, то Дон Жуан одягається цілком по-сучасному. До того ж їздить не конем, а автомобілем.

Напевне все це було зроблено режисером зумисне, аби показати, що попри зовнішні зміни людство не змінило своєї сутності за останні сторіччя. А чоловіків і жінок хвилюють ті ж проблеми, що й сто чи п’ятсот років тому.

Яскраві образи створили артисти театру Ігор Пісний (Командор), Катерина Марченко (Донна Анна), Олександр Зінєвіч (Дон Жуан), Дар’я Завгородня (Долорес), Ігор Іванов (Сганарель), Леонід Марченко (Дон Побло де Альварес), Надія Трибун (Доона Мерседес). У Олени Михайліченко (Шарлотта), Марини Веремійчук (Ельвіра), Валерія Войтенка (Гусман), Кароліни Пампухи (Матюріна), Богдана Зашпи (П'єро) ролі хоча й другорядні, але вони допомагають краще зрозуміти головних дійових осіб.

Було б перебільшенням вважати виставу «Дон Жуан VS Донна Анна» знаковою подією в історії театру. Але це цікавий творчий експеримент, який сподобався більшості з тих, хто завітав на її покази. Особливо ж у захваті від спектаклю молодь, яку завжди цікавить все нове і незвідане.

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото з сайта театру