Нові сторінки «Сімейного альбому»

Музейний проект «Сімейний альбом» над яким вже багато років працюють у Музеї сучасного мистецтва України, нещодавно поповнився новим розділом «С. О. Григор’єв та його творча родина».

Експозиція розповідає, що прізвище Григор’євих відноситься до тих славних імен, що стали символом повоєнного становлення київської живописної школи, відображенням часу відбудови, часу творення.

Сергій Григор’єв (1910−1988)

— основоположник великої родини. Сам був одинадцятою дитиною. Його життєва енергія, художні здібності, що проявилися досить рано, невпинно рухали молоду людину по шляху професійного творчого зростання. 1928 року Григор’єв вступає на графічний факультет Київського художнього інституту. Протягом двох років навчається під керівництвом художника Фотія Красницького (учня Іллі Рєпіна), Федора Кричевського і М. Беренштейна. З 1932 року Григор’єв починає працювати у Харківському видавництві «Мистецтво», паралельно викладає в Харківському художньому інституті.

З 1934 року він викладач, а з 1948-го — професор Київського художнього інституту. Його роботи відбирають на виставки, вони викликають надзвичайний інтерес у глядача. Здається, що повсякденне життя мільйонів проілюстроване в жанрових картинах набуває нового звучання.

Любов майстра до жанрового живопису спонукала до ініціювання створення ним в інституті жанрової майстерні. А в трохи більше ніж в сорок років Сергій Григор’єв вже очолює Київський державний художній інститут.

З відходом сталінської епохи поступово змінюються і творчі пріоритети. На зміну величезним полотнам «зразкового соцреалізму» приходять невеличкі ліричні пейзажі та натюрморти. Натомість, фарби стають яскравішими, живопис більш повітряним. Митець працює олією, аквареллю, олівцями, активно передає власний досвід студентам. Багато художників вважають Сергія Олексійовича своїм вчителем.

В останнє десятиліття свого життя С. Григор’єв активно працює і жанрі пейзажу. Мешкаючи в мальовничому передмісті Києва — Кончі-Заспі він створює багато чарівних, тонких, сповнених ліричного почуття робіт за мотивами нескінчених далей… Твори Сергія Григор’єва представлені в Національному художньому музеї України, Державній Третьяковській галереї, інших музеях колишнього СРСР.

Любов Гнатівна Григор’єва (Стеллецька)

— дружина, художник-ілюстратор дитячої книжки, декоративно-прикладного мистецтва, педагог. Дочка відомого історика Гната Стеллецького на початку 30-х років знайомиться з майбутнім чоловіком — Сергієм Григор’євим. У них народжується троє дітей: син Саша і дві доньки-близнючки Майя і Галина.

Саша Григор’єв

не збирався займатися малюванням. Був спортсменом, навчався у звичайній школі. А в 17 років під впливом кращого друга Саші Агафонова захопився живописом. З другого разу вступив до художнього інституту, але не судилося… Восени перервалося його життя, загинув у автокатастрофі, залишивши сотні творів — образів Кончі-Заспи, де жила родина.

Зарецька-Григор'єва (Нечипоренко

) Майя (1933−2001) у 1958 році закінчила Київський художній інститут, де навчалася у батька, а також М. Іванова та М. Хмелька.

З 1965 року брала участь спочатку у всеукраїнських, а потім — у всесоюзних художніх виставках. Викладала у Київській художній школі. Була одружена з видатним українським живописцем Віктором Зарецьким, творчість якого помітно вплинула на творчу стилістику Майї, її живописно-декоративний підхід.

Майя Григор’єва — автор численних творів на тему материнства і дитинства, прекрасний пейзажист. Її роботи представлені в музеях і приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Галина Григор’єва

— одна з небагатьох художниць, яка зуміла зберегти у своєму мистецтві особливе, живе ставлення до яскравих спогадів дитинства з його мріями, фантазіями і повним відчуттям особистого щастя. Прозорі пастельні фарби її творів запрошують у світ щасливої дитячої пори.

Галина Григор’єва — активна учасниця процесів, що розпочалися в 1960-х роках. До кола її найближчих друзів входили такі легендарні постаті як Георгій Якутович, Григорій Гавриленко, Анатолій Лимарєв, Зоя Лерман…

Об’єкт розгляду Галини Григор’євої — позачасові цінності. Людяність, ніжність, чистота, споглядальність — основні риси її творчості.

Дочки Сергія Олексійовича

пов’язали своє життя з неординарними творчими особистостями. У сімейне коло увійшли художники, чиї імена сьогодні складають гордість українського образотворчого мистецтва.

Юрій Малішевський (1933−1992)

— митець, чия вільна, розмашиста, смілива манера роботи приваблювали зрозумілістю і напором у рішенні живописних завдань.

Олекса Захарук (1929−2013)

— яскравий представник покоління митців-шістдесятників. Про творчість колеги дуже тепло писала легендарна Тетяна Яблонська: «Співець рідної природи, Олекса Захарук — художник з особливим баченням світу, зі своїм духовним внутрішнім життям, яке втілює в пейзажі». Власне мистецьке бачення, прониклива інтонація довірливої сповідальності — характерні риси, що створюють ліричні образи, пронизані романтикою пісенності та духом відвертого захоплення.

Віктор Зарецький (1925−1990)

— був одним з тих унікальних художників, для яких головне творити. Український модерніст, який сміливо відійшов від звичайної манери, постійно знаходився у творчому пошуку. Стилістично багатогранні портрети його пензля. Він розвивав власну, унікальну манеру живопису.

Мар’ян Савельєв (1932−2013)

— скульптор. Точне бачення структури матеріалу, відчуття природних форм, стилістика підходу видає в ньому ніжного творця зворушливих образів.

Олександр Агафонов (нар. 1947 р.)

простір своїх робіт називає театром в театрі, де архаїка та класичний світ перетинаються, стикаються, але не з’єднуються.

Ігор Григор’єв (1934−1977)

— племінник С. Григор’єва, входив у коло художників-шістдесятників і був зарахований до групи так званих «неформальних академіків», чия майстерність стала центром художньої та інтелектуальної опозиції.

— З радістю відкриваючи виставку «Сімейний альбом», ми зазначаємо, що ця виставка цікава вже тим, що дає нам можливість повернутися в ту епоху сьогоднішніми очима, — розповіла мистецтвознавець Ірина Алексєєва, — побачити і оцінити високу мистецьку планку, як здобуток часу, як можливість в історичний та мистецький контекст. Завдяки проекту, що об’єднав зусилля усіх його учасників, можемо побачити твори митців, які складають гордість мистецької скарбнички країни, доповнити власну уяву про спадок тих, хто продовжує сьогодні розпочатий мистецький шлях. Представити всіх, хто причетний до творчого кола великої родини Григор’євих.

— Виставка приємно вразила мене своїм різноманіттям, — підкреслив член НСХУ Дмитро Корсунь. — Практично це зріз нашого мистецтва від сорокових років минулого століття до сьогодення. Велика кількість знакових імен. Передивившись цю експозицію я зрозумів, що найкращими для розвитку мистецтва були 60-ті роки. Все інше або йшло до 60-х, або виходило з них. Це було наше відродження, яке перервалося в добу Щербицького. Але мистецтво не потребує хороших часів. Ви знаєте, яка складна ситуація була в Італії. Але там був ренесанс. Мистецтво завжди має бути всупереч, воно має бути прекрасним.

— Сьогодні ми зібралися в прекрасній галереї, — наголосив заслужений художник України Петро Зикунов. — Велика подяка музею, який опікується сучасним образотворчим мистецтвом. В Україні здавна існує велика професійна школа художників. Маємо пишатися своїм образотворчим мистецтвом. Кожна представлена робота унікальна по своєму, а кожен художник — неповторна творча особистість.

— Феномен Сергія Григор’єва супроводжує мене все життя, — зізнався член НСХУ Олесь Соловей. — Для мене він був живою легендою. Я дуже люблю творчість цього художника. Він був не лише вчителем, а й духовним батьком для своїх студентів. Кожен його вихованець був немов членом великої творчої родини.

Спогадами про родину Григор’євих поділився керівник арт-студії «У пана Едуарда» Едуард Менжул. А куратор виставки, онук С. Григор’єва, художник Іван Григор’єв представив учасників виставки. Серед них: Олена Нечипоренко (графік), Валентина Захарук (живописець), Ольга Нечипоренко (графік), Сергій Григор’єв (графік), Сергій Молодчиков (живописець), Вікторія Руднєва (живописець), Світлана Карунська (скульптор) та інші.