Таємнича сила картин Тетяни Яблонської

У Центральному будинку художника НСХУ відкрили виставку, присвячену 100-річчю від дня народження видатного українського живописця і педагога Тетяни Яблонської (1917—2005)

Виступає дочка Тетяни Яблонської Атаян Гаяне
Виступає дочка Тетяни Яблонської Атаян Гаяне

У Центральному будинку художника НСХУ відкрили виставку, присвячену 100-річчю від дня народження видатного українського живописця і педагога Тетяни Яблонської (1917—2005).

Тетяна Нилівна працювала у жанрі станкового живопису, створювала тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Постійно перебувала у стані пошуку якнайвиразнішої художньої мови. Твори мисткині відрізняються філософською глибиною світосприйняття, багатим і вишуканим колоритом, композиційною довершеністю та оригінальністю просторових вирішень теми. Багатьом її полотнам притаманні тонка задушевність, лаконічність стилю, майстерність декоративного узагальнення.

«У житті як на довгій ниві, усього було — і радощів, і прикрощів. У стародавній Японії існував звичай: художник, змінюючи творчу манеру, брав собі нове ім’я. Так і я давно вже не та «Яблонська», якою була колись.

Мій вільний творчий розвиток під час навчання у художньому інституті і в перші повоєнні роки був загальмований зловісними постановами ЦК з ідеологічних питань. У середині п’ятдесятих я відійшла від творчої кризи. Під час тимчасової хрущовської «відлиги» наше мистецтво почало вириватися з тенет соціалістичного реалізму і шукати нових шляхів. Я захопилася українським народним мистецтвом. Виник цикл декоративних творів. Але наприкінці роботи над цією серією я побачила, що почала повторюватися. Цикл вичерпався.

У сімдесятих роках мені пощастило двічі побувати в Італії. Знайомство з мистецтвом кватроченто спрямувало мої пошуки вглиб, до внутрішньої духовності. У ці ж роки я знов захопилася імпресіоністами, забутими з часів жданівщини. Збагнула, що цінність живопису становить саме живопис.

Тепер я прийшла «на круги своя». Відчуваю, що у творчості я повністю вільна. Пишу з вікон та поблизу своєї домівки. Це «звуження горизонту», навпаки, його для мене розширило — відкрило красу і поезію там, де я їх не бачила раніш.

У кожного з нас своє вікно, в яке дивиться природа", — писала Тетяна Яблонська 1997 року.

«Ювілей Тетяни Яблонської — подія Всеукраїнського масштабу. Відкрилося кілька виставок художниці, на будинку де вона жила, встановлено меморіальну дошку. Засновано премію, що носитиме ім’я мисткині. Це буде найвища премія нашої Спілки. Сьогодні ми відкриваємо експозицію, в якій представлені роботи художниці, створені переважно в останні роки її життя», — зазначив голова НСХУ Володимир Чепелик.

«Теплою хвилею котиться Україною творчість моєї мами. По всій країні відбуваються заходи присвячені її творчості. І все це проходить не за вказівками згори, а з ініціативи простих людей. Це ознака справжнього народного визнання. Експозиції відкриваються у Національному художньому музеї, Національному музеї літератури України, виставкових центрах Дніпра, Одеси та Чернігова. У живописі Тетяни Яблонської відчувається велика сила, її мистецтво дуже потрібне нашому зболілому суспільству», — підкреслила донька Тетяни Яблонської — Атаян Гаяне.

«Весь 2017 рік — це рік великої майстрині, генія українського живопису і монументального мистецтва Тетяни Яблонської. Вона завжди створювала неповторні образи. Працювала до останнього подиху. Вони творила не стільки руками і розумом, стільки душею і серцем. Її девізом були слова: „Можеш не робити, не роби“. І вона творила, бо не могла не творити. Кожній роботі художниці притаманна внутрішня сила таємничості. Пишаємося тим, що Тетяна Нилівна одна з кращих учениць Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, була найкращим педагогом нашого навчального закладу, а її сторічний ювілей збігся у часі зі сторіччям Академії», — наголосив президент Національної академії мистецтв України, ректор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Андрій Чебикін.

На виставці представлені картини Тетяни Яблонської, що створені переважно у 80—90-ті роки минулого століття. Привертають увагу пейзажі мисткині «Влітку», «Літнього дня», «Осінній серпанок», «Під вітою старою яблуні», «Край села»; українські мотиви присутні в полотнах «У свято. Карпати», «Хата у селі Шевченкове», «Сестрички», «Жінка із Закарпаття»; поруч портрети «Гаяне», «Осінній портрет», «Моя онука», «Автопортрет» та натюрморти «Рослина», «Квіти на вікні», «Тепла осінь. Балкон», «Наше вікно», «Альтанка Глібова». Також художниця намалювала олівцем портрети своїх сучасників Василя Забашти, Георгія Якутовича, Василя Гуріна, Оксани Слєти та багатьох інших.