Проекти Анатолія Гайдамаки

Звертаючись до численних гостей Анатолій Васильович зізнався, що, як це не звучить парадоксально, але після Революції гідності влада почала його знищувати як морально, так і фізично. Не дали реалізувати багато проектів, адже для можновладців головне — це швидка нажива. Київську міську адміністрацію в особі В. Кличка звинуватив у захопленні його майстерні. Також художник висловив сподівання на зміну ситуації на краще з приходом в Україні нової влади.

— Щасливий, що доводилося багато працювати з Анатолієм Гайдамакою, — зізнався відомий український політик Сергій Тарута. — Ми з ним пройшли і Крим і Рим не лише в переносному, але й у прямому смислі слова. Адже мали спільні проекти на Кримському півострові, робили виставку у Ватикані. Експозиція показує, скільки в Анатолія Васильовича ще нереалізованих планів. Отож побажаємо для їх здійснення ювілярові міцного здоров’я. Також хочеться, аби держава врешті зрозуміла, що культура може об’єднувати людей, формувати духовність і залишати після себе красу. Представлені проекти не тільки красиві, вони історично символічні. Цими проектами їх автор намагається зберегти нашу історію і передати її нащадкам.

Голова ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, лауреат Шевченківської премії Павло Мовчан назвав ювіляра останнім протуберанцем українського села, яскравим шестидесятником, який зумів нам повернути історичну пам’ять. За його слова Анатолій Гайдамака вже знайшов собі місце у списку безсмертних українців — тих, хто робив і нині творить українську долю. Аби всі проекти художника були реалізовані, потрібна спільна справа кожного з нас. Ми повинні не лише відвоювати майстерню А. Гайдамаки, в взагалі відвоювати право художника в Україні, змінити ситуацію, коли майже всі митці в нашій державі фактично жебраки.

— Кожен з нас, хто приходить у цей світ, залишає в ньому свій слід, — підкреслила голова редколегії газети «Слово Просвіти», лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Любов Голота. — Хтось залишає дерево, хтось — чужу могилу. Але приходять обрані люди, серед них — Анатолій Гайдамака. Він знакував нашу землю і українську, і світову знаками любові, пам’яті, людської вдячності, людського страху і щастя. Те що він робив, це дуже трагічні речі, і Чорнобильський пам’ятник, і Музей ІІ світової війни, і Шевченкові музеї, і Крути. І все це він робив як людина високої духовної відповідальності. «Душу і тіло» він готовий покласти за своє мистецтво, своє обдарування, за свою країну.

— Анатолій Гайдамака уміє об’єднувати людей у часі і просторі, він об’єднує світи, — переконаний громадський і політичний діяч Ігор Ліховий. — Він Тихого океану до Адріатики він поставив своїх ангелів пам’яті і культурної спадщини багатьох народів світу і, насамперед, українців. Дякую за те, що Ви вже зробили і, обов’язково, ще зробите. Закликаю всіх присутніх доєднатися до реалізації нездійснений проектів митця.

Колишній директор Національного музею Тараса Шевченка Наталія Клименко у своєму виступі назвала Анатолія Васильовича потужним активатором. А всі роботи художника — свідчення того, що Україна завжди була і є в його серці. Найвидатніше, що він зробив було на Бульварі Шевченка, 12 у Києві. Це була експозиція, яка давала можливість кожному зрозуміти хто є Шевченко. І як було боляче митцеві, коли ця експозиція знищувалася у 2013−2014 роках. Вона повинна бути відновлена.

— Познайомився з Анатолієм Гайдамакою під час відзначення однієї з річниць Конотопської битви, — згадує лідер Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров. — Говорили про ту сторінку української історії, коли українці та кримські татари об’єдналися. Якби вони тоді пішли до кінця, то можливо б історія склалася по-іншому. Але не сталося. Ми знаємо, що історія не має умовного способу. Головне тепер не повторювати помилок, які були 360 років тому. Дай Боже у відповідальні роки, які ми зараз переживаємо, щоб не було серед нас тих людей, які в той момент, коли треба вдарити по ворогу, вдарили нам у спину. Я щасливий, що такі видатні люди як Анатолій Васильович є серед моїх друзів. Плани у нього безмежні. Маємо з ним реалізувати чудовий філософський проект у Генічеському районі. І тоді в України з’явиться новий неординарний музей — Музей пам’яті.

— Сьогодні ми не маємо конвертованої політики, конвертованої економіки, навіть конвертованої української валюти, — наголосив академік Національної академії педагогічних наук України Георгій Філіпчук. — Зате маємо єдине, що є нашим оберегом — конвертовану українську національну культуру. І найвидатнішим її представником є Анатолій Гайдамака. Це великий художник і великий українець.

Представник товариства «Сузір'я» вручив митцю нагороду — «Зірку космонавта Каденюка». Відома громадська діячка Зоя Ружин прочитала вірш, присвячений ювілярові, а народний декламатор Михайло Орлюк — уривок з поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки». Представниця польського товариства в Україні Олена Седик поділися спільними з А. Гайдамакою планами, щодо встановлення пам’ятника полякам, які поклали життя за Україну. Також враженнями від творчості митця поділилися його давні друзі — відомі художники Валерій Чуйко і Микола Сябристий та режисер Володимир Назаров. А ведуча вечора, кандидат філологічних наук, мистецтвознавець Ірина Олійник розповіла багато маловідомих фактів з життя Анатолія Гайдамаки.

Відвідувачі виставки мають змогу дізнатися про творчі досягнення художника, серед яких: оформлення Українського дому до 1020-річчя Хрещення України-Русі (м. Київ); Меморіал жертвам Голодомору 1932−1933 років — повне рішення від архітектури до всіх деталей Меморіалу (м. Київ); Музей Трипільської цивілізації (м. Трипілля); «Парк Айвазовське» — художнє рішення та реалізація центральної частини (м. Партеніт, АР Крим); Меморіал «Героям Крут» (Чернігівська область); експозиція Музею «Київська фортеця» (м. Київ); експозиція спільної виставки «Древня цивілізація Європи» (Україна, Румунія, Молдова, Ватикан); проект і реалізація експозиції «Закінчення Другої світової війни» (м. Порт-Артур, Китай); меморіали жертвам Голодомору (м. Обухів, м. Мена, с. Хоружівка); виставка «Чорнобиль» у Німеччині (м. Ерфурт, м. Дрезден) та багато інших.

Вражають своїм розмаїттям і глибоким змістовим наповненням проекти Анатолія Гайдамаки на майбутнє: проект Меморіалу «Голодомор» у Вашингтоні; «Сіяч. Першим поселенцям в Канаді»; «Зустріч Т. Шевченка з казахськими друзями»; композиція для парку видатних людей Казахстану; «Бикивнянські мішені»; «Спаленим селам України»; «Спаленим селам Чернігівщини»; Меморіал, присвячений Нестору Махну (Гуляй Поле); «Голгофа без кордонів. Між Україною та Румунією»; Меморіал депортації кримських татар; Меморіал захисникам м. Маріуполь; Музей «Королевське Євангеліє»; проект храму Героїв ООС.

За одним з проектів митця сквер на Андріївському узвозі столиці пропонується перетворити в Центр ветеранів, волонтерів, добровольців боротьби проти Росії на сході України.

Два будинки, що знаходяться поруч, можуть стати місцем для зустрічі тих, хто повернеться з фронту і тих, хто перебуває на фронті. Літній майданчик і кафе використовуватимуться для польової кухні, що пригощатиме туристів і гостей комплексу. Весь комплекс має слугувати правдивій інформації про події на фронті, про агресію Росії в Україні та світі.

На майданчику пропонується започаткувати фестивалі військової пісні, фотовиставки подій на фронті. Планування території скверу символічне, воно поєднує в собі елементи Паризької опери (колони, балюстради), верхній вхід через арку, яка була частиною будинку, що колись тут стояв, веде на амфітеатр перед скульптурним зображенням Василя Сліпака та сценою, де виступатимуть артисти.

Інша частина скверу проектується як лінія фронту з елементами протитанкової оборони у вигляді бетонних тетрапотів, привезених із зони захисту Маріуполя. Саму скульптуру пропонується відлити з переплавлених гільз з війни проти Росії.

Інший проект — «Меморіал Героїв Небесної Сотні», який має бути розміщений безпосередньо на місцях трагічних подій. Символічні елементи комплексу виконуються з елементів тротуарного покриття, яке зняли мітингувальники для потреб барикад. Це покриття пройшло випробування вогнем, кулями і тому воно входить в основні елементи Меморіалу. Це свідки тих трагічних подій. Бронзові щити треба виготовити з відстріляних гільз на Донбасі, куди перші добровольчі батальйони з Майдану пішли на фронт. Ці гільзи будуть переплавлені на Маріупольському металургійному комбінаті, прокатані в лист, з якого будуть виготовлені щити — 104 штуки. Також з гільз виготовлять дзвони.

Місця барикад по всій території Революції позначаються символічними мозаїчними композиціями, куди входять бруківка, що була на барикадах та пісок, який своїм виглядом нагадує обгорілі деталі барикад.

По всій території меморіальної зони в бруківку вставляють бронзові таблички теж з гільзового прокату з назвами населених пунктів, жителі яких були учасниками подій на Майдані.

Портрети Героїв Небесної Сотні розміщуватимуться по мосту, де вони довго висіли на банерах. Виконуватимуться портрети методом травлення на напівдзекральному склі, щоб глядач побачив і себе серед них.

Площини поставлять одна проти одної, аби досягти ефекту безкінечності. Над портретами янголи триматимуть вінок з голубів, що вириваються в небо.

Скульптурні зображення янголів виконуються з металевих труб з нержавіючої сталі з отворами як у сопілці, щоб грав вітер. Червоні дерева нададуть трагізм подіям. Освітлення залишиться таким, яким воно було під час тих історичних подій. Нічне освітлення Меморіалу виконуватиметься лазерними променями.

Періодично включатиметься музика, яка лунала на Майдані. Телевізійний екран показуватиме хроніку тих подій і буде вмонтований у стіну пам’яті, де відвідувачі матимуть змогу поставити свічки.

Крім цього виставка «Мрії на майбутнє» представляє кращі зразки малярської спадщини Анатолія Гайдамаки створені за багато років.