Подорож у сиву давнину

Задум поставити цю виставу у народного артиста України Миколи Буравського виник ще двадцять років тому. Але довго вагався, чи братися за такий складний для творчого колективу театру матеріал. Хоча знайомі фольклористи радили взятися за цю серйозну і досить потрібну тему.

Матеріал збирав з усіх можливих джерел. Опрацював чимало збірок творів, записував давні пісні від людей. Самі ж репетиції тривали лише два місяці. Значно довшим був підготовчий процес. Адже крім збору матеріалу потрібно було написати сценарій, подумати, як розташувати пісні, вирішити інші технічні питання.

Використав десятки пісень, яким не одна сотня років. Починається вистава піснею «Помагай нам Боже, на вулицю виходити, людей повидати, пісень поспівати». Ця пісня — язичницький гімн, що сягає своїм корінням дохристиянської доби. Саме з цієї пісні наші предки починали обряд «Русалії». Після ознайомлення з цим твором Микола Буравський зрозумів з чого починати програму і як вона буде розвиватися.

Крім язичницьких, у кінці вистави представлені і християнські пісні. Так сам як сам обряд «Русалії», започаткований у дохристиянську добу, здійснювався і пізніше. Спочатку люди йшли на цвинтар. Там проводився обряд поминання померлих. Відразу після цього, як не дивно, приходили скоморохи, починалися пісні і танці.

Важливий епізод — обряд проводу русалок, яких наші предки дуже любили і жаліли. «Проведу, проведу русалочку до бору, а сама повернуся додому», — співається у народній пісні.

Інший епізод пов’язаний з воїнами, яких називали русальцями. Вони захищали рідні поселення і людей, які там проживали. Це були дуже войовничі, мужні і хоробрі хлопці. А у виставі показана сцена бою.

Наші предки вміли не лише воювати, але й відпочивати. «Пиймо сурицю», таку назву має одна з представлених у виставі пісень. А суриця — це напівхмільний напій, який дуже полюбляли наші предки. Також вони пили мед, а міцні алкогольні напої тоді не були в пошані.

— Русичі були дуже набожними людьми, — розповідає режисер-постановник. — Вони стояли за своїх богів — Перуна, Світовида, Дивовида та інших. А боги їх захищали. Основна думка, яку я намагався провести через весь сюжет, це прославлення Землі нашої, богів наших і звитяг наших.

Весь час на сцені провідний артист театру Анатолій Пахомов. Заслужена артистка України Надія Буравська виконує зі сцени причитання, це дуже складний матеріал, з якими може впоратися далеко не кожен виконавець. Поряд з ними ціле сузір’я досвідчених та молодих виконавців, кожен з них вносить свою частку у створення цього яскравого сценічного дійства.

На сцені чимало дохристиянських символів — колеса, булави і т. ін. А костюмами творці вистави намагалися максимально відтворити дух тієї епохи. Завдання було не з простих. Адже сьогодні мало хто може взятися за пошиття таких автентичних костюмів, до того ж для цього потрібно було знайти чималі кошти. Спонсорів, на жаль, не знайшлося і цю роботу довелося здійснювати силами театру.

Одним з найскладніших завдання був підбір музики. Адже деяким пісням більше тисячі років. Потрібно було визначити, як вони звучатимуть, які будуть ритми. До того ж зараз немає таких музичних інструментів, які були в ті давні часи. Отож у виставі використали баян, цимбали, інші сучасні інструменти. Однак у комплексі все це звучить досить переконливо, а музика в основному відповідає тому часу. Велику роботу при підготовці музичного матеріалу разом з режисером-постановником здійснив керівник оркестру театру Юрій Мілевський.

Також зануритися в давню епоху допомагають автентичні танці, над постановкою яких плідно попрацював Владислав Вітковський.

Родзинкою ювілейного показу вистави стало те, що він збігся з днем народження Юрія Мілевського. А в «Берегині» вже тридцять років існує традиція вітати іменників зі сцени. Отож, того вечора пан Юрій отримав побажання на «Многая літа» від колег та глядачів.

З виставою театр побував у Житомирі, а також Обухові, Броварах, інших районах Київщини. Тут хотіли б здійснити великі гастролі, аби «Берегиню» побачила вся Україна, а можливо й інші країні. Однак, гастролі справа не з дешевих. Держава у цьому питанні не допомагає. Не поспішають долучитися до цієї справи і меценати. Отож допоки про виставу мало хто знає. Залишається сподіватися, що ситуація зміниться і наша влада повернеться обличчям до української культури.

А в планах Миколи Буравського поновлення вистави «Славні козаки-запорожці». На його переконання ця тема завжди була і буде актуальною. До нової сценічної версії додадуть пісні і танці. Оновлених «Славних козаків-запорожців» глядачі зможуть побачити вже в наступному театральному сезоні.