Крим Федора Захарова

Новий виставковий сезон Музей сучасного мистецтва України відкрив експозицією з власної колекції. Виставку присвятили 100-річю від дня народження заслуженого діяча мистецтв та народного художника України, лауреата Шевченківської премії Федора Захарова. Більша половина творчого життя митця була пов’язана з Кримом.

Крим Федора Захарова

У 16 років майбутній художник вступив на декоративно-живописне відділення Московського художньо-промислового технікуму, де навчався у талановитого скульптора, живописця, художника кераміста, й водночас, чудового педагога Б. Лангге. Потім було навчання у Московському художньому інституті ім. В. Сурикова. Тут його педагогами і наставниками стали А. Лентулов, І. Чекмасов, С. Герасимова, Д. Мочальський, Г. Ряжський. Вони вчили його тонкощам професії, передавали свій досвід. Під час навчання у голодні воєнні та повоєнні роки молодий художник наполегливо і цілеспрямовано набував знань, відточував майстерність.

Після інституту Федір отримав розподіл до Криму, у Сімферопольське художнє училище ім. М. Самокиша, що після війни відроджувало роботу та гостро потребувало професійних викладацьких кадрів.

З 1950 року Федір Захарович починає викладати живопис. Недовгий час працюючи викладачем, він не лише надавав учням професійних знань, але, що головне, зачаровував їх мистецтвом, привчав вимогливо ставитися до цієї справи. Як згадував народний художник України Валентин Бернадський, Федір Захаров приїхав до Сімферополя з заповітною мрією: «по-справжньому, серйозно зайнятися пейзажем». А викладацька діяльність стала початком його творчого занурення в мальовничу красу Криму.

Попрацювавши в училищі три роки, 1953-го він переїздить до Ялти. Саме в цей період розпочинається його активна творча діяльність. Він мандрує, часто буває у Гурзуфському та Седневському будинках творчості. Природа півдня і півночі України дуже несхожа — різний настрій, інші мотиви, дозволяли художнику урізноманітнити мистецький підхід. Екзотичний, яскравий, контрастний Крим і тиха, чарівна, спокійна північ України. Він прагнув схопити природний стан, передати на полотні ту чаруючу мить, яка не повернеться. Картини Захарова емоційні, наповнені потужною енергією життя. На виставках майстра завжди було багато людей — учнів, послідовників і поціновувачів справжнього мистецтва.

Помер Федір Захаров 29 вересня 1994 року в Ялті. Але митець лишився у своїх творах, що розкидані, як чарівні діаманти по всьому світу — музеях та приватних колекціях.

Про життєвий і творчий шлях художника розповіла мистецтвознавець Ірина Алексєєва.

— Календар у цьому році нам подарував ювілей кримського живописця радянського періоду Федора Захарова, — зазначила пані Ірина. — Такої колекції цього митця як у нас, напевне немає в жодному музеї світу.

Коли стикаєшся з такими художниками, то думаєш, чому саме це ім’я відзначене зіркою і доля веде творчу людину по життю. Після завершення навчання художника направили до Криму. Краса півострова зачарувала митця. Федір знайомиться з місцевістю Гурзуфа і Ялти. Створює у 1950-ті роки чимало цікавих робіт. Одночасно займається викладацькою діяльністю. В училищі, де він працював, підібрався професійний, дружний колектив. Але Федір прагнув повністю віддатися своєму покликанню.

Він переїздить до Ялти, де починає самостійно працювати. Ніколи не пише на замовлення. Але, водночас, стає дуже затребуваним. Захарова відзначають багатьма реаліями. Художники-професіонали його цінять та поважають. Водночас, митець залишається на периферії мистецьких рухів.

Художник поєднував кримські та седневські пленери. Як людина творча дуже цінував різноманіття. Краєвиди седнівського пленеру нагадували його малу батьківщину. А в кримських роботах звучала енергетика цього краю, який відкривав для художника нові творчі можливості.

1960-ті роки — період новацій, творчого пошуку свого почерку. А 1970-ті — сплеск творчості. У цей період він працював дуже активно, дуже імпульсивно і розмашисто. Аби передати свої відчуття часто в роботу йшли і пензель, і мастихін, і пальці та долоні. Інколи не встигав завершити роботу за один сеанс. Повертався, але стан душі вже був зовсім інший. Все стиралося, починався новий етап. І так було без кінця. Митець постійно самоудосконалювався, був невдоволений зробленим.

Спочатку в Федора Захарова не було своєї майстерні. У цей період дуже допомагала робота на пленерах. Згодом склалися прекрасні стосунки з Валентином Бернадським, той запрошував його до своєї майстерні. Вони працювали разом, ділися враженнями від створеного. Хоча сам по собі Федір був досить закритою людиною. Себе і свої внутрішні відчуття передавав у роботах.

Прослідкувати за цими роботами сьогодні можна в нашому музеї. У двох залах представлені картини більш раннього періоду, а ще в двох — роботи 1970-х — 1980-х років. Кожен глядач зможе знайти на виставці, щось, що буде близьким саме йому. А дехто пізнає ті місця Криму, де доводилося бувати. Вдивлятимемось у роботи, як багато розкажуть про митця не лише як про професійного майстра, але й як про велику людину.

Спогадами про Федора Захарова поділилися художники Петро Зикунов, Віктор Козік та Леонід Вусатий. Вони згадали про спілкування з митцем під час пленерів у Криму та Седневі, розповіли про деякі таємниці творчості Федора Захаровича.

На завершення на всіх присутніх чекала чудова музика у виконанні лауреатів міжнародних конкурсів під керівництвом відомого українського композитора Павла Колпакова.