Фестиваль, що має душу

Організатори фестивалю: Національна всеукраїнська музична спілка, Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Григорія Верьовки, Національна музична академія України ім. Петра Чайковського, Асоціація НВМС «Всеукраїнське хорове товариство ім. Миколи Леонтовича».

Про те, як відбувався фестиваль-конкурс розповідає голова журі, заслужений працівник культури України, художній керівник Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Дарничанка» Петро Андрійчук:

— Перший Всеукраїнський фестиваль-конкурс колективів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького відбувся у 1995 році. Головою журі тоді був професор Національного університету культури і мистецтв, колишній керівник Гуцульського ансамблю пісні і танцю Михайло Гринишин. А від другого до сьомого фестивалю журі очолював Герой України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Авдієвський. До складу журі в різні роки входили видатні діячі українського мистецтва Андрій Кушніренко, Анатолій Пашкевич, Іван Сльота, Михайло Головащенко… А коли не стало Анатолія Тимофійовича, очолити журі довірили мені. Цього року до нього увійшли народний артист України, художній керівник Національної заслуженої капели бандуристів України Юрій Курач, заслужений працівник культури України, художній керівник та головний диригент Державного заслуженого академічного Закарпатського народного хору Наталія Петій-Потапчук, заслужений діяч мистецтв України, голова Черкаського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки, Леонід Трофименко, головний хормейстер Національного заслуженого академічного українського народного хору України ім. Григорія Верьовки Вікторія Ярема.

Коли створювалося це свято народно-хорового мистецтва, то в ньому, крім народних хорів, брали участь і ансамблі. Але сьогодні для малих форм існує чимало різноманітних фестивалів і конкурсів. І відтепер ми вирішили обмежуватися тільки великими хоровими колективами - власне, основоположником саме такої форми народного гуртового співу є Порфирій Демуцький.

Завжди учасників ділимо по категоріях. Це хори міські, сільські і навчальних закладів. Цього разу навчальні хори поділили на І‑ІІ рівнів акредитації (училища, коледжі) та ІІІ‑ІV (університети).

Оргкомітет отримав коло 30 заявок, отож обирали кращих з кращих. А з Дніпропетровської, Житомирської, Полтавської, Сумської, Черкаської областей обрали навіть по два колективи — аматорський і навчальний.

Фестиваль-конкурс, який тривав два дні, по суті став його заключним етапом. Після останнього, який відбувся у 2016 році, я бував у складі журі різноманітних фестивалів і конкурсів по всій Україні і кращі колективи отримали запрошення на цю імпрезу.

Гран-прі фестивалю-конкурсу цьогоріч отримав Український народний хор ім. Станіслава Павлюченка Київського національного університету культури і мистецтв. Це добре знаний колектив, що є уособленням високої хорової культури. Керує ним кандидат мистецтвознавства, доцент Олена Скопцова. Хор вже багато років бере участь у фестивалі-конкурсі ім. Демуцького: 2001 року під керівництвом Станіслава Павлюченка здобув Гран-прі, а минулого, уже з новим очільником — перше місце. Цей колектив дуже тонко, шляхетно і професійно оберігає традиції українського народного хорового мистецтва. Він має добре укомплектований склад — хороший баланс між чоловічою та жіночою групами. У хорі ведеться ґрунтовна робота над артикуляцією, тембрами, драматургією кожного твору. Тут постійно експериментують, шукають щось нове, відповідне часові. Виступ колективу не залишає нікого байдужим.

Журі визначило кілька перших місць за номінаціями. Відкриттям фестивалю-конкурсу став хор «Червона калина» Національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова. Керує цим колективом молодий талановитий музикант доцент Аліса Литвак. У колективу цікавий репертуар, оригінальне бачення народної музики і молодіжна енергетика.

Серед навчальних колективів І-ІІ рівнів акредитації перше місце здобув хор Дніпропетровського коледжу культури і мистецтв (м. Дніпро). Керівник, заслужений працівник культури України Павло Роздайбіда, очолює цей колектив уже понад два десятиліття, він добре знається на природі народного звуку, це делікатний і коректний вихователь, справжній професіонал. Павло Іванович виховав не одне покоління музикантів, прекрасно підбирає репертуар, дуже шляхетно ставиться до першоджерел і водночас осучаснено здійснює обробки.

Перше місце серед сільських колективів посів Старосільський народний хор з села Старе село Сумського району Сумської області. Керівник заслужений працівник культури України Василь Деркач — знаний майстер у цій справі. Цей хор має велику, багаторічну традицією.

На фестивалі-конкурсі був цілий феєрверк міських колективів — один кращий за іншого. І ми не побоялися присудити їм аж чотири перших місця. Тому, що вони є носіями різних регіональних культур.

Один з них — хорова група ансамблю пісні і танцю «Криниченька» з міста Андрушівка, що на Житомирщині. Керівник — заслужений діяч культури Польщі Іван Красовський. Цей колектив — неодноразовий учасник фестивалю-конкурсу ім. Демуцького. Його манера вирізняється, я би сказав, аристократичністю. Також перше місце здобув хор «Родовід» з міста Камінь-Каширський Волинської області. Ці два колективи географічно знаходяться неподалік, але належать до різних субкультур. Ще одне перше місце у хорової групи Заслуженого ансамблю пісні і танцю України «Лтава» з Полтави. Це дивовижний колектив, створений ще у 1958 році відомим майстром хорової справи Валентином Міщенком. Нині його художнім керівником є залюблена у свою справу Наталія Іванова, а диригентом-хормейстером — Зінаїда Педан. Цей колектив є носієм центрально-української хорової школи. Хор «Ордана» з міста Тального, що на Черкащині теж здобув перше місце. Унікальність його полягає в тому, що керівник, заслужений працівник культури України Микола Вовк, створює репертуар колективу на піснях свого краю.

Вважаю, що перші місця здобули не лише колективи, а й краї, котрі мають таких яскравих репрезентантів.

Слухачі, які були на перший і другий день цього свята, відзначають, що фестиваль, порівняно з минулими роками, зріс якісно. Але, на жаль, ми не мали жодної підтримки від держави. Сподівалися на Український культурний фонд — підготували на його конкурс проєкт, але він не пройшов відбору. Очевидно, глибоко національне народне хорове мистецтво у них не у пріоритеті.

Таким чином, учасники, а їх близько сімсот, приїздили до Києва за свій кошт, самі забезпечували собі проживання і харчування. Національна всеукраїнська музична спілка (керівник Герой України Євген Савчук) взяла на себе усі організаційні питання та виготовлення нагород (дипломів, подяк, медалей, афіш, банера). А Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Григорія Верьовки та Національна музична академія України ім. Петра Чайковського безкоштовно надали приміщення, за що їм величезна подяка.

Публіка просто шаленіла від буяння талантів. Люди говорили, що тепер чимало фестивалів та конкурсів, але цей має особливу душу. Маючи ім’я Порфирія Демуцького, він також присвячується і пам’яті Анатолія Авдієвського, який доклав багато зусиль, аби цей фестиваль вкоренився в український культурний простір.

Третій канал Українського радіо готує велику програму про наш фестиваль-конкурс. Але для телебачення українське народне хорове мистецтво — «не формат».

Вже думаю над тим, яким буде наступний, ювілейний. Кожен фестиваль чи конкурс, який відбуватиметься в усіх куточках України буде свого роду відбірковим на Х Всеукраїнський фестиваль-конкурс ім. П. Демуцького. Сподіваюсь, що ювілейний у 2022 році, пройде у найпрестижніших концертних залах столиці і з рекордною кількістю учасників.