Весь світ — єдине ціле!
Саме ця ідея проходить червоної ниткою через живописні і графічні твори народного художника Узбекистану Гайрата Байматова, які експонуються на його персональній виставці у Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе.
Дитинство та юність майбутнього художника минули старому узбецькому районі Ташкента.
«У шістдесяті роки це місто було багатонаціональним, і наша вулиця не була винятком, — згадує Гайрат. — Спілкування з людьми різних національностей поклало відбиток на мою творчість у майбутньому. Велике значення в моєму подальшому розвитку мали творчі поїздки по СРСР та інших країнах».
Освіту здобув у Республіканському художньому училищі ім. Бенькова у Ташкенті та Художньому промисловому інституті Харкова. Брав участь у спеціалізованих творчих групах художників по Західній Україні, Києву, Латвії, Кольському півострову, Сибіру, а також Болгарії, Македонії, Бельгії. Учасник багатьох колективних та персональних виставок. Його роботи зберігаються в галереях та приватних колекціях Узбекистану, України, Болгарії, Македонії, Бельгії, Шотландії, Кореї, Канади, Польщі, Латвії, Німеччини, Росії та інших країн.
— Сьогодні визначна подія для нашого музею і всього культурного життя столиці, — наголосив директор Музею-майстерні Івана Кавалерідзе Олександр Юнін. — Цей проєкт відбувається за підтримки наших колег з Харкова та громадського об’єднання «Андріївський узвіз». На виставці представлені акварель і графіка, виконані в різних техніках. У своїх роботах митець відкриває власний погляд на життя і намагається його донести глядачам.
На згадку про зустріч О. Юнін подарував художнику каталог скульптур Івана Кавалерідзе, що зберігаються у муніципальних музеях Києва.
— На виставці представлена лише незначна частина великої творчої спадщини Гайрата Байматова, — зазначила арт-директор з питань виставок і продажів Лариса Полевич. — Художник великий майстер, академіст. Спілкуючись з Гайратом починаєш розуміти, що таке справжнє мистецтво. Це не лише бездоганна майстерність авторської техніки, а й надзвичайно глибокий зміст.
Також пані Лариса провела невелику екскурсію по виставці.
З першого погляду можна подумати, що на картині «Цар птахів», намальовано людину-птаха. Але якщо подивитися уважніше, то побачиш, що насправді вона складається з великої кількості птахів. В основу сюжету покладено легенду, що птахи розлетілися по всьому світу шукаючи собі царя. Через три роки вони зібралися разом і стали обирати керманича. Дуже пересварилися, оскільки кожен мав свою думку. І лише один мудрий пугач сказав: «Друзі, тільки коли ми всі разом, спільними зусиллями, спільним розумом можемо приймати вірні рішення».
Полотно «Гранат» створене під враженням подорожі художника до Сирії. На Сході гранат є символом благополуччя і достатку. А розколотий гранат показує, що світ рушиться. Картина є відгуком на воєнні дії в цій країні.
У триптиху «Відкриття Індії» митець намагався передати почуття воїна-мусульманина, завойовника коли він зіткнувся з традиціями і культурою індійського народу.
Одна з представлених робіт є символом цілого періоду творчості Байматова. У своїх картинах митець говорить, що людей намагаються розділити. Але насправді всі культури мають спільне коріння. Коли починаєш їх глибше вивчати, то усвідомлюєш настільки світ цілісний.
Картина «Дует» про те, що з віком людина оточує себе своїм власним світом, своєю капсулою. Але це не означає, що вона не може бути щасливою.
Робота «Святковий пиріг» створювалася на початку 90-х під час розпаду Радянського Союзу, але не втрачає своєї актуальності й нині. Завжди знайдеться людина, яка захоче щось собі відірвати від спільного святкового пирога.
У цей же час писалася картина «Зруйнований місток». Користуючись безладом кожна людина намагалася з нього відхопити хоча б дошку. І врешті всі зрозуміли, що залишилися без мосту.
Поштовхом до написання «Богині води» послужила східна легенда, що розповідає про зв’язок людини з природою. Показане узбецьке народне свято, яке перегукується з нашим — Івана Купала.
А пейзаж з котом, намальований у Греції, чимось нагадує Київський Поділ.